- •Контрольна робота з дисципліни «Міжнародні укредитно-розрахункові та валютні операції»
- •Мета дисципліни
- •Завдання дисципліни
- •Методи кредитування комерційними банками зовнішньоторговий угод;
- •Порядок отримання кредитів від банків, за міжнародними кредитними лініями, від партнерів;
- •Методологічна основа і предмет дисципліни
- •1.4. Місце дисципліни у структурно-логічній схемі:
- •Вибір варіанту
- •Ситуації
- •Теоретичні питання
- •Змістовий модуль 4. Організація міжнародних розрахункових операцій (6 год.)
- •Змістовий модуль 5. Розрахунки в системі міжнародної торгівлі (6 год.)
- •1.1 Теоретична частина
- •Довга угода або угода з маржею
- •Розрахунок прибутку від володіння акціями
- •Валютні ризики
- •Валютний ринок спот
- •Форвардний валютний ринок
- •Валютні угоди своп
- •Підрахунок прибутків та збитків за ф'ючерсним контрактом
- •Завдання для самостійної роботи.
- •Розрахунок стану рахунку клієнта
- •Облік процедури поставки
- •Хеджування
- •Рекомендована література
Довга угода або угода з маржею
Інвестори можуть купувати ЦП або за свої кошти, або за позичкові через рахунок з використанням маржі, отримуючи позику у брокера.
Рахунок інвестора (cash account) у брокерській фірмі схожий на звичайний поточний грошовий рахунок. Внески коштів і надходження від продажу ЦП повинні покривати розходи з рахунку на купівлю ЦП та зняття грошей. Рахунок з використанням маржі (margin account) схожий на поточний рахунок з правом проводити овердрафт (перевищувати розмір кредита): якщо грошей потрібно більше, ніж є на рахунку інвестора, то брокер автоматично бере для нього позику (з певними обмеженнями його розміру).
Відкриваючи такий рахунок, інвестор підписує юридичну домовленість, яка дає право брокерській фірмі використовувати ЦП (цінні папери), що належать інвестору, як забезпечення банківських кредитів. Більшість брокерських фірм очікують від інвестора дозволу позичати ці ЦП тим, хто хоче продавати ЦП “без покриття”, тобто не маючи їх на момент продажу.
Маючи звичайний банківський рахунок, інвестор, купуючи ЦП, повинен повністю оплатити купівлю грошима з свого рахунку. Однак, маючи рахунок з використанням маржі, він повинен покрити своїми коштами лише певну частину ціни, а решту позичити у брокерської фірми. Сума, позичена у брокерській фірмі, визначається як дебетовий залишок (debit balance) інвестора. Позичковий процент на цей дебетовий залишок, зазвичай, розраховується шляхом додавання плати за обслуговування (1%) до відсоткової ставки за грошовий кредит (call money rate), взятий на купівлю ЦП. В свою чергу ставка відсотка за кредит на купівлю ЦП - це відсоток, який виплачує брокерська фірма банку, котрий надав цей кредит.
Придбані інвестором ЦП є забезпеченням кредиту, наданого брокерській фірмі, тобто брокерська фірма виступає як фінансовий посередник в процесі кредитування, сприяючи наданню банком кредиту інвестору.
Мінімальне відношення величини власних коштів інвестора до повної вартості купівлі актива, вираженої у відсотках, відомо як початковий необхідний рівень маржі.
Фактична маржа (actual margin) – це розрахункова величина, яка визначається як:
,
де ФМ – фактична маржа;
ВА – поточна ринкова вартість активів, що належать інвестору;
ЗК – запозичені кошти.
Щоденний розрахунок фактичної маржі на рахунку інвестора відомий як облік ринкових змін (marked to the market). В момент купівлі цінних паперів початкова і фактична маржа однакові. Однак з часом значення фактичної маржі змінюється.
Приклад.
Інвестор
купив 100 акцій компанії Widget по $50 за
штуку. Початковий рівень маржі 60 %. Тобто
інвестор повинен заплатити брокерській
фірмі $3000(60
100
акц.
$50).
Решта вартості, $2000 [(1-0,6)
100
акц.
$50],
покривається за рахунок позики від
брокерської фірми.
Та якщо ринковий курс акцій впаде до $25 за штуку, то фактична маржа знизиться до 20 % [($2500-$2000)/$2500]. Якщо курс впаде до $15, то вартість активу складатиме $1500, тобто вартість застави нижче розмірів позики на $500 ($2000 - $1500).
Щоб застрахувати себе від збитків, брокери вимагають від інвесторів підтримувати розрахункове значення фактичної маржі на рахунку на певному відсотковому рівні або вище за нього. Цей відсоток відомий як мінімальний необхідний рівень маржі (підтримуюча маржа). Якщо значення фактичної маржі на рахунку клієнта спадає нижче цього рівня, то брокерська фірма робить запит на збільшення маржі, тобто вимагає довнести на рахунок гроші (варіаційна маржа), або покрити частину позики, або продати деякі ЦП і за рахунок цих коштів покрити частину позики. Якщо інвестор не виконує цих вимог, то брокерська фірма самостійно продає ЦП, щоб довести рівень фактичної маржі до необхідного.
Якщо акції не падають, а, навпаки, зростають у ціні, то інвестор може зняти з рахунку частину прироста, тому що фактична маржа на його рахунку піднялась вище вимагаємого рівня, тобто на рахунку клієнта надлишок маржі.
Такі угоди зазвичай укладаються в розрахунку на підвищення курсу в майбутньому, тобто поточний курс вважається занизьким. Це стратегія «бика», біржового торгівця, який грає на підвищення цін.
