2.2. Прояви адаптації у спорті

Сучасний спорт вищих досягнень є унікальною ареною дослідження адаптаційних можливостей організму людини. Спеціальні дослідження, проведені в різних лабораторіях світу, переконливо показали, що не існує видів професійної діяльності, які могли б зрівнятися за своїм ефектом з тренувальними і змагальними навантаженнями сучасного спорту. Прояви адаптації в спорті виключно різноманітні. У тренуванні доводиться стикатися з адаптацією до фізичних навантажень самої різної спрямованості, координаційної складності, інтенсивності та тривалості, використанням найширшого арсеналу вправ, спрямованих на виховання фізичних якостей, удосконалення техніко-тактичної майстерності, психічних функцій.

Змагання, особливо головні (Олімпійські ігри, чемпіонати світу, найбільші регіональні змагання), пов'язані не тільки з граничними фізичними навантаженнями, але і з наявністю екстремальних умов (жорстка конкуренція, складні кліматичні і погодні умови, особливості суддівства, поведінка глядачів), що визначають формування адаптаційних реакцій.

Окремою проблемою адаптації в спорті є розвиток адекватних пристосувальних реакцій в умовах виключної варіативності змагальної діяльності, особливо в ситуаційних видах спорту, наприклад у спортивних іграх і єдиноборствах. Тут, по суті, довготривалі адаптаційні реакції служать лише тією основою, на якій формуються термінові адаптаційні реакції організму спортсмена під час конкретної гри, сутички або поєдинку. Це зумовлює таке формування довгострокової адаптації, яке поряд зі стабільністю основних адаптаційних реакцій, що забезпечують діяльність функціональних систем, передбачало б широку варіативність реакцій термінової адаптації при досягненні заданого результату.

Специфічність адаптації полягає у прагненні організму до найвищої пристосованості до конкретного подразника. Низка чинників навколишнього середовища (гіпоксія, холод, фізичне навантаження) викликають комплекс однотипних зсувів у стані функцій організму. Таким чином, адаптуючись до умов фізичного навантаження, можна набути підвищену резистентність, наприклад, до холоду та ін. Це явище отримало назву перехресної адаптації.

Адекватність адаптації. Адекватні зовнішньому впливу зміни відбуваються лише у тих випадках, коли сила цих впливів не перевищує меж фізіологічних можливостей, що регулюють та обслуговують системи організму [Фізичне вих.].

Розрізняють два види адаптивних змін: термінову і довготривалу адаптацію.

2.3. Термінова адаптація

Термінова адаптація характеризується пристосувальними змінами, що виникають як відповідні реакції організму на мінливі умови зовнішнього середовища. Прикладом термінової адаптації може служити зміна теплопродукції, потовиділення і розподілу крові в судинах у відповідь на підвищення або пониження температури навколишнього повітря.

В.В. Петровський (1978) виділяє такі характерні властивості термінової адаптації:

1. Термінові пристосувальні зміни не закріплюються в організмі. Вони виникають тільки при безпосередньому зовнішньому впливі певного характеру і негайно зникають, як тільки усувається зовнішня обставина, що зумовила ці зміни.

2. Характер і інтенсивність термінової адаптивної реакції точно відповідає характеру і силі зовнішнього впливу.

3. Терміновими змінами організм здатний відповідати тільки на ті зовнішні впливи, які за своїм характером, силою і часу дії не перевищують фізіологічних можливостей організму.

Наприклад, при тривалому впливі дуже високої температури може статися перегрівання організму, і в результаті цього буде тепловий удар. В цьому випадку сила і тривалість дії несприятливого зовнішнього фактора опиняться вище меж адаптивних можливостей людського організму. Подібний ефект можна уявити собі і в зв'язку з неадекватними адаптивним здібностям організму фізичними навантаженнями, які можуть привести до захворювань серця і травм м'язів і суглобів. Формування термінової адаптації. Як приклад термінової адаптації можна привести реакції організму нетренованих і тренованих людей на виконання одноразової фізичного навантаження, наприклад біг з максимальною швидкістю дистанція – 400 м. Відразу після початку роботи спостерігаються різкі зрушення в діяльності функціональних систем і механізмів, які до кінця роботи досягають високих величин. У непідготовленої людини ці зрушення при виконанні аналогічної роботи нижче, ніж у кваліфікованого спортсмена, проте також можуть досягати істотних величин.