2. Процес розробки страхових продуктів включає такі етапи:

• визначення страхового продукту (назви виду страхування); <=> розробку специфікації продукту (умов страхування); о визначення порядку (процедури) укладення договорів страхування;

• визначення вартості продукту;

• визначення ціни продукту (страхових тарифів);

• затвердження і отримання дозволу органів державного регулювання страхової діяльності (одержання ліцензії на проведення страхування).

Страхові продукти розробляються самостійно страховиком, лише з обов'язкових видів страхування умови страхування розробляються Кабінетом Міністрів України.

Страхові компанії продають на ринку специфічний товар - страхове покриття або страховий захист, за що отримують плату.

Страхові продукти мають своє специфічне оформлення, яке включає пакет документів, що дозволяють реалізувати відносини щодо створення і продажу страхової послуги, а також щодо організації страхового захисту споживача.

Основними частинами страхового продукту є:

• умови страхування;

• договір страхування;

• страховий поліс (страхове свідоцтво);

• таблиця тарифів;

• пам'ятка страхувальнику.

Додаткові складові частини страхового продукту:

• маркетинговий етюд (завдання на розробку);

• технологічна карта продажу і пам’ятка агентсько-брокерської мережі;

• розрахунок нетто-премій і рекомендації щодо навантаження;

• кошторис рекламної компанії;

• опис актуарних розрахунків.

Еталонний страховий продукт - зшиті всі вищевказані документи - у вітчизняній страховій практиці отримав назву правил страху­вання, а в закордонній практиці - страхового полісу.

3. Механізм реалізації страхових продуктів охоплює: безпо­середній продаж страховими компаніями, продаж через страхових посередників, а також через альтернативну мережу, до якої належать банки, туристичні фірми, агентства нерухомості тощо.

Процес продажу страхових продуктів визначається як аквізиція, а Діяльність страхових посередників як аквізиційна діяльність.

Так, в Італії та Франції до 50 % страхових полісів розповсюджують банки. У Великобританії 50% контрактів із клієнтами укладається через телефонну мережу, в Німеччині 80% контрактів укладають службовці філіалів та представництв страховика, 13% - маклери та посередники, а безпосередньо страховики - тільки 2%.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Поняття страхового ринку і його структура.

2. Суб’єкти страхового ринку та взаємовідносини між ними.

3. Поняття страхового маркетингу, його завдання, функції та значення.

4. Дослідження ринку страхових послуг і формування попиту на страхові продукти.

5. Страхові продукти, порядок їх створення і оформлення.

6. Страхові посередники і активізація.

7. Договір страхування, його зміст і значення.

8. Принципи та система організації маркетингу у страхуванні.

9. Служба маркетингу страховика і її структура.

10. Реклама страховика, її види і роль.

Тема 4. Страховики, страхувальники та страхові посередники

4.1. Страховики і страхувальники

4.2. Страхові посередники та їх роль на страховому ринку