53. Індуктивні умовиводи.

Індукцією називається умовивід від конкретного до загального.

Формула індукції така:

S1-P

S2-P

S3-P отже, S-P.

Наприклад: «Давні римляни ігреки (S1) вклонялися багатьом богам (Р). Давні єгиптяни (S2) вклонялися багатьом богам (Р). Отже, в стародавньому світі (S) вклонялися багатьом богам (Р)».

Структура індукції збігається зі структурою умовиводу, тобто містить у собі засновки й висновки.

Індуктивні засновки – це судження про окремі факти, одиничні предмети певного класу. Індуктивний висновок – судження про клас предметів або явищ у цілому.

Особливості індуктивних умовиводів такі: 1. Індуктивні умовиводи є умовиводами опосередкованими, тому складаються з двох і більшої кількості засновків.

2. Висновки в індуктивному умовиводі мають не достовірний, як у дедукції, а ймовірнісний характер. Це пов’язане з тим, що в більшості індуктивних умовиводів висновок робиться на підставі аналізу не всіх, а лише певної кількості предметів класу.

Індукція поділяється на не повну й повну. Повна індукція – умовивід, у якому загальний висновок про клас предметів у цілому робиться на підставі вивчення всіх предметів певного класу.

Особливості повної індукції: 1. Серед засновків має бути самостійне судження, в якому твердиться, що перелічені в інших засновках судження про окремі предмети досліджуваного класу вичерпують собою увесь цей клас.

2. Повна індукція має давати все-таки достовірне, а не ймовірнісне знання.

3. Висновки в повній індукції поширюються тільки на конкретний досліджуваний клас чи на його частину й не розповсюджуються на ширині об’єднання предметів або явищ.

Неповна індукція – умовивід, у якому загальний висновок впливає із засновків, які не охоплюють усіх предметів класу.

Висновок зроблений методом не повної індукції, належить тільки до тих випадків, які розглянуто у засновках.

Класифікації не повної індукції:

-індукція через простий перелік;

-індукція через відбір фактів;

-наукова індукція.

Індукція через простий перелік – це такий умовивід, у якому загальний висновок робиться на підставі того, що серед безпосередньо спостережуваних фактів не спостерігається жодного, який би суперечив узагальненню.

Індукція через відбір фактів полягає в тому, що загальний висновок робиться на підставі виділення повторюваної ознаки серед певної кількості предметів, відібраних за певною системою.

Наукова індукція – це умовивід, у якому загальний висновок про всі предмети певного класу робиться на підставі знання необхідних ознак або причинових зв’язків між частиною предметів цього класу.

Методи наукової індукції такі:

1.Метод єдиної подібності. Формула цього методу така:

АВС→а

АDE→a

AFG→a отже, А→а

2.Метод єдиної розбіжності. Формула цього методу тка:

АВС→а

ВС→ −

Отже, А→а.

Метод єдиної розбіжності вважається певнішим, ніж метод єдиної подібності.

3.Поєднаний метод подібності й розбіжності. Цей метод дає висновок більш достеменний, ніж висновки перших двох методів. Тому саме цей метод часто використовується урізних судових експертизах.

4.Метод супровідних змін. Формула цього методу:

А1ВС→а1

А2ВР→а2

А3ВР→а3

Отже, А→а.

5.Метод залишків. Формула:

АВС→авс

ВС→вс

Отже, А→а.

На підставі методу залишків було відкрито планету Нептун.