56. Суперечка як форма позалогічної аргументації.

Важливим засобом з’ясування й розв’язання питань, що викликають розбіжності є суперечка.

Суперечка- це зіткнення думок чи позицій, під час якого наводять аргументи на підтримку своїх переконань і критикують несумісні з ними уявлення іншої сторони. Мистецтво суперечки зветься еристикою.

Виділяють такі основні види суперечки:

• Дискусія – публічна суперечка з метою розв’язання деякої проблеми чи зближення позицій учасників;

• Полеміка – публічна суперечка, що характеризується ненастанним протистоянням принципово різних точок зору;

• Диспут – усна публічна суперечка щодо суспільно важливого питання із залученням великого кола фахівців та зацікавлених осіб;

• Дебати – суперечка у формі обміну думками щодо тих чи інших теоретичних знань.

Основними дійовими особами суперечки : препонент(активна сторона, яка висуває певне твердження) і опонент, що мусить висловити певне ставлення щодо тез препонента.

Основні умови проведення суперечки такі:

1. Не варто сперечатися без зайвої необхідності.

2. Будь-яка суперечка повинна мати свій предмет чи тему.

3. Тема чи предмет не можуть змінюватись під час суперечки, адже це є порушенням закону тотожності.

4. Кожен із учасників суперечки повинен мати свою власну позицію, відмінну від інших.

5. Учасники суперечки повинні, хоча б розумітися на предметі, щодо якого вони сперечаються.

6. Із самого початку потрібно визначити обсяг і зміст вживаних понять.

7. Під час висловлення своїх тез, міркувань необхідно обов’язково дотримуватись законів і правил логічного мислення.

Під час суперечки можуть бути використані коректні і некоректні способи її ведення. Коректні способи ведення суперечки відповідають законам логіки й моралі. Найчастіше використовуються такі з них:

-перейняти ініціативу на себе;

-тягар доведення або спростування покласти на супротивника;

-намагатися взяти «останнє слово».

Некоректні способи ведення суперечки такі:

-аргумент до аудиторії – намагання опертися на настрій аудиторії та почуття слухачів замість обгрунтування тези об’єктивними аргументами.

-аргумент що до особистості – приписування опоненту недоліків, реальних, але найчастіше вигаданих з метою підірвати довіру до його міркувань.

-аргумент що до авторитету – звертання за підтримкою до ідей чи імен тих людей з якими не можливо сперечатися через їх популярність.

-аргумент що до людини – використання на підтримку власної позиції тверджень протилежної сторони.

-аргумент що до сили – прямі погрози або залякування з метою примусити прийняти позицію одного із учасника суперечки.

-аргумент що до жалості – апеляція до почуттів протилежної сторони, наприклад під час виторговування прийнятної ціни на ринку (Ви ж знаєте які у нас низькі зарплати).

Необхідно пам’ятати, що прикінцевою метою суперечки є не перемога над супротивником-опонентом, не задоволення від власного самовихваляння, а досягнення взаємоприйнятого рішення що до проблеми, яка викликала розбіжність у думках. Навіть, якщо вдається тільки краще зрозуміти власну позицію, такий результат теж слід уважати позитивним, оскільки він відкриває можливість порозумітися у майбутньому.