Підпорядкування українських земель великими князями литовськими:

Великий князь литовський Гедимін (1316—1341)

Активно проводив політику захоплення українських і біло­руських земель.

Протягом 1319 —1320 pp. приєднав Берестейщину, Підляшшя і Дорогочин. За літописним переказом, у дру­гій чверті XIV ст. підпорядкував північну частину Київського князівства разом із Києвом. Після Юрія II Болеслава в 1340 р. поставив свого сина Любарта князем Волині. Юрій II був одру­жений із дочкою Гедиміна. Першим став титулуватися «коро­лем литовців і русинів».

Великий князь литовський Ольгерд (1345—1377)

Син Гедиміна. Близько 1355—1356 pp. відвоював у татар Чернігово-Сіверську землю. У 1362 р. в битві біля річки Сині Води (вважається, що це річка Синюха — ліва притока Півден­ного Бугу) розбив татар і приєднав до Литви Київщину, Поділля і Переяславщину. Вів тривалу боротьбу з Польщею за Волинь, унаслідок чого 1377 р. до Литви увійшли Берестейський, Володимирський і Луцький уділи. За його правління у Великому князівстві Литовському руська мова набула статусу офіційної. Здійснив три походи на Москву (1368, 1370, 1372 p.), змагаю­чись із нею за право об'єднання східного слов'янства.

Великий князь литовський Вітовт (1392—1420)

Син Ольгерда. Вів тривалу боротьбу з татарами, намага­ючись витіснити їх із Північного Причорномор'я. У 20-х pp. XV ст. за домовленістю з ханом Тохтамишем заволодів Чорноморським узбережжям. Збудував на південних кордонах своєї держави систему укріплень, яка складалася з фортець Каравул, Білгород, Хаджибей. Ліквідував Волинське, Київське, Новгород-Сіверське й Подільське удільні князівства, замінивши місцевих князів своїми намісниками.

Основні наслідки битви біля річки Сині Води (1362 р.)

• Територіальні межі Золотої Орди в пониззі Дністра ти Південного Бугу було відсунуто до прибережної смуги, а на Дніпрі — до порогів.

• Суттєво послабився вплив татарських орд, що жили на захід від Дніпра, і загострилися суперечності в Золоті іі Орді.

• Закріплення переважної більшості українських земель у складі Литовської держави.

Періодизація перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського

• 1316—1362pp. «Оксамитове», але досить активне проникнення та утвердження литовського правління на українських землях.

• 1362—1385 pp. Поступове « ослов'янення» литовських князів. Велике князівство Литовське набуває форми своєрідної федерації земель-князівств, рівноправними суб'єктами якої були українські землі.

• 1385—1480 pp. Ліквідація удільних князівств на українських землях і перетворення їх на звичайні провінції Литви.

• 1480—1569 pp. Посилення змагань за українські землі В умовах боротьби між Москвою і Литвою за право бути центром «збирання руських земель».

Основні відмінності польського й литовського володарювання на українських землях

Польська влада

• Прагнення перетворити українські землі на свою провін­цію, підпорядковану польському королю

• Поширення норм польського права й систем судочинства

• Витіснення православ'я шляхом утвердження католицизму

• Офіційною мовою стає латинська

Литовська влада

• Збереження існуючої системи управління, за якої литов­ські князі Гедиміновичі лише замінили Рюриковичів

• Збереження судочинства на підставі норм «Руської правди»

• Розширення сфери дії руського православ'я на теренах Литовської держави

• Набуття «руською мовою» статусу офіційної