7. Поняття та напрями державної кадрової політики

Аналіз механізмів реалізації кадрової політики дозволяє виділити чотири аспекти, які є основою для характеристики теоретичної моделі державної кадрової політики, зокрема:

1) визначення суб'єктів кадрової роботи, співвідношення їх функцій як по вертикалі (між центральним, регіональним, локальним рівнями), так і по горизонталі (в системі певного органу державної влади);

2. визначення завдань та пріоритетів;

3. вибір засобів, форм, технологій роботи з кадрами;

4. вибір організаційних принципів державної кадрової політики.

Основні напрями державної кадрової політики включають:

• визначення (уточнення) обсягів повноважень і відповідальності центральних, регіональних та місцевих органів управління, державних та недержавних підприємств і організацій у галузі кадрової політики;

• збереження і розвиток кадрового потенціалу на всіх управлінських рівнях на основі створення дійової системи правового і соціального захисту працівників, стимулювання (насамперед матеріальне), підвищення ефективності їхньої праці;

• створення механізмів реалізації основних напрямів кадрової політики разом із розробкою цільових комплексних програм загальнодержавного, регіонального та місцевого значення, а також визначення джерел фінансування передбачених ними заходів;

• організація і координація наукових досліджень у галузі кадрової політики та ефективності роботи апарату державного управління;

• статистичний облік та інформаційно-аналітичний аналіз кадрів за категоріями і посадами;

• розробка і впровадження системи оцінки професійної придатності та якості роботи персоналу, професійної орієнтації і психологічної підтримки працівників протягом усього терміну їхньої професійної кар'єри;

• нормативно-правове і фінансове супроводження державної кадрової політики;

• визначення компетенції державних органів, раціоналізація організаційної структури і підвищення ефективності діяльності державного апарату;

• розробка науково обґрунтованих нормативів чисельності державних службовців в органах влади і управління всіх рівнів. обґрунтування стимулів і форм відповідальності за виконання посадових функцій і демократичних процедур їх застосування;

• формування критеріїв раціональності і соціальної ефективності державної служби;

• підвищення статусу кадрових служб;

• постійне удосконалення форм і методів виконання обов'язків державного службовця на засадах наукової організації управлінської праці;

• чітке визначення порядку конкурсного відбору та атестації, переміщення та оцінки роботи державного службовця;

• піднесення престижу державної служби, вирішення питань соціальної захищеності державних службовців;

• формування кадрового резерву з урахуванням наявних державних посад і перспектив розвитку державних органів, а також освітніх і вікових змін у складі державних службовців;

• створення й розвиток системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців на підставі державного замовлення, підвищення системності та якості навчання;

• забезпечення професійної адаптації на відповідній державній посаді.

Отже, державна кадрова політика визначає місце і роль кадрів у суспільстві, мету, завдання, найважливіші напрями, принципи роботи державних структур з кадрами, головні критерії їх оцінки, шляхи вдосконалення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, раціональне використання кадрового по­тенціалу країни.