14.2. Поняття і суть стратегічного менеджменту

Для продовження успішної діяльності організація повинна ма­ти чітко визначені цілі, які можна здійснити за допомогою стратегіч­ного управління.

Стратегічний менеджмент – це управлінська діяльність по опрацюванню і реалізації рішень, направлених на повне та ефективне використання наявних ресурсів, спрямованих на виконання завдань поставлених перед організацією на перспективу.

Формування стратегії здійснюється наступним чином. Спочат­ку визначають стратегічну ціль; оцінюють ринкові можливості та ре­сурси організації; розробляють загальну концепцію стратегії, а в її рамках варіанти для обговорення. Потім розроблені варіанти доопра­цьовують, аналізують і оцінюють. Кращий з них приймають в якості базового, який слугує основою створення спеціальних і функціональ­них стратегій, підготовки стратегічних і оперативних планів, про­грам.

Стратегічні альтернативи – це набір різних стратегій, які до­зволяють досягти стратегічних цілей організації в рамках обраної ба­зової стратегії та обмежених ресурсів. Кожна стратегічна альтернати­ва надає організації різні можливості й характеризується різними ви­тратами і результатами.

Виділяють два основних напрямки розвитку стратегічного ме­неджменту: регулярне стратегічне управління і стратегічне управлін­ня в реальному масштабі часу.

Регулярне стратегічне управління представляє собою логічний розвиток стратегічного планування і складається з двох взаємо­доповнюючих підсистем: аналізу і планування стратегії, реалізації стратегії.

Стратегічне управління в реальному масштабі часу пов'язано з вирішенням несподівано виникаючих стратегічних задач. Воно виникає і розвивається в тих галузях, де зміни в зовнішньому оточенні проходять надто швидко і є непередбачуваними, що вимагає термінової адекватної реакції і організація просто не має часу на пе­регляд своєї стратегії. Ця система стратегічного управління передба­чає наступні методи вирішення проблеми: примусовий, адаптивний, кризовий, управління опору.

Примусовий метод використовується в умовах гострого дефі­циту часу, коли вимагається швидка реакція і передбачає застосуван­ня сили для подолання опору. Цей метод надто дорогий і небажаний в соціальному аспекті, але він дає переваги в часі стратегічного реагу­вання.

Труднощі у використанні цього методу наступні: відсутність до початку перемін достатньої інформаційної бази; нездатність пе­редбачити джерела і силу опору змінам; нездатність усунути першоп­ричину опору; передчасні структурні переміни в результаті сповіль­нення темпів змін; саботаж змінам; нерозуміння необхідності підви­щення компетентності і створення нового управлінського потенціалу.

Адаптивні зміни – це поступові незначні переміни, які на про­тязі тривалого часу впливають на традиційні критерії, структуру вла­ди і компетентність управляючих. Процес виникає, як реакція на пос­тійний вплив зовні або на незадовільні виробничо-господарські пока­зники організації. Повільна адаптація загалом здійснюється методом спроб і помилок. Але навіть при повільних змінах виникають органі­заційні конфлікти, які можна вирішувати шляхом компромісів, угод і переміщень в керівництві організації.

Адаптивні переміни повинні підкріплюватись відповідною мо­тивацією. Для цього необхідні зміни в настроях та мисленні працюю­чих, в розстановці сил. Потім необхідні організаційні зміни, підви­щення компетентності управлінського персоналу.

Кризове управління застосовують у тих випадках, коли зміни у зовнішньому середовищі погрожують існуванню організації і вона знаходиться в жорстокому становищі.

Першочергова задача вищого керівництва – не боротьба з опо­ром перемін, а швидкі та ефективні заходи по попередженню паніки.

Управління опору. Цей метод може бути здійснений в строки, які визначаються розвитком подій у зовнішньому середовищі. З на­рощуванням строковості перемін цей метод наближається до приму­сового , зі зменшенням – до адаптивного.

Переваги методу: прискорює відповідні заходи організації до початку перемін у зовнішньому середовищі і одночасно враховує ро­зподіл всередині влади. Недолік методу складається в тому, що він є складним і вимагає постійної уваги з боку керівництва.