Тема 5. Персонал підприємства, продуктивність і оплата праці

1. Поняття, класифікація та структура персоналу.

2. Розрахунок чисельності працюючих. Показники руху робочої сили на підприємстві.

3. Підготовка і перепідготовка кадрів.

4. Продуктивність праці: показники та методи її вимірювання.

5. Планування продуктивності праці та резерви росту продуктивності праці.

6. Наукова організація і нормування праці.

7. Мотивація оплати праці.

8. Поняття, види та функції заробітної плати.

9. Механізм регулювання оплати праці та її тарифна система.

10. Форми і системи оплати праці.

11. Система участі у прибутках.

7. Мотивація оплати праці.

Мотивація – це процес стимулювання окремої людини (або групи) до діяльності, спрямований на досягнення індивідуальних та загальних цілей організації (підприємства).

Для формування належного ставлення до праці необхідно створювати такі умови, щоб персонал сприймав свою працю як свідому діяльність, що є джерелом самовдосконалення, основою професійного та службового зростання. Система мотивації повинна розвивати почуття належності до конкретної організації. Відповідне ставлення до праці та свідома поведінка визначаються системою цінностей працівника, умовами праці й застосовуваними стимулами.

Система мотивації базується на певних вимогах:

• рівні можливості щодо зайнятості та посадового просування;

• система оплати праці і справедливий розподіл доходів;

• гарантії зайнятості;

• захисту здоров’я;

• забезпечення можливостей для зростання професійної майстерності;

• підтримання у колективі атмосфери довіри.

На практиці застосовуються такі методи трудової діяльності:

1. прямі економічні: відрядна оплата, погодинна оплата, премії за раціоналізацію, участь у прибутках, оплата навчання, виплати за максимальне використання робочого часу);

2. непрямі економічні: пільгове харчування, доплати за стаж, пільгове користування житлом, транспортом та ін.;

3. негрошові: гнучкі робочі графіки, охорона праці, програми підвищення якості праці, просування по службі, участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.

Крім наведеної класифікації, методи мотивації можна ще поділити на індивідуальні і групові, а також на внутрішні (винагороди, що надаються самою працею: почуття значущості праці, самоповаги тощо) і зовнішні (винагороди, що надходять іззовні).

Винагорода – це не тільки грошовий фактор, це все те, що людина вважає цінним для себе. Індивідуальний підхід до винагородження є основою дієвості будь-якої моделі мотивації як матеріальної, так і моральної.

8. Поняття, види та функції заробітної плати

Оплата праці – це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому виразі, яку згідно з трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівнику за виконану роботу.

Оплата праці в сучасних умовах включає не тільки компенсацію за витрачені зусилля (власне заробітна плата), а й враховує різного роду заохочувальні і компенсаційні виплати.

Розмір оплати праці залежить від:

• складності і умов роботи, яка виконується;

• професійно-ділових якостей працівника;

• результатів праці;

• результатів господарської діяльності підприємства тощо.

Основними видами заробітної плати є номінальна і реальна заробітна плата.

Номінальна заробітна плата – сума коштів, отриманих працівником за його роботу впродовж розрахункового періоду (день, місяць, рік).

Реальна заробітна плата – це кількість товарів та послуг, що можна придбати за номінальну заробітну плату. Отже реальна заробітна плата – це купівельна спроможність номінальної заробітної плати.

Загальний заробіток складається з основної і додаткової зарплати. Основна заробітна плата залежить від результатів самого працівника й визначається тарифною системою (ставки, розцінки, посадові оклади, надбавки тощо). Додаткова оплата залежить від результатів господарської діяльності підприємства і встановлюється у вигляді премій, винагород і компенсаційних виплат, передбачених трудовим законодавством.

Важлива роль заробітної плати перш за все визначається функціями, які вона повинна виконувати:

1. Відтворювальна. Рівень заробітної плати повинен забезпечити нормальне відтворення робочої сили працівника відповідної кваліфікації.

2. Стимулююча. Величина заробітної плати має заохочувати працівника до ефективної праці на своєму робочому місці через встановлення залежності рівня оплати праці від її результатів.

3. Регулююча. Заробітна плата повинна бути диференційована за професіями і рівнем кваліфікації працівника, важливістю та складністю виконуваної роботи.

4. Соціальна. Система оплати праці має забезпечувати рівну оплату за однакову роботу, враховуючи принцип соціальної справедливості.