Висновки

Конфлікти неминучі, навіть якщо стосунки з іншими людьми будуються на світі і гармонії. Для того щоб тканина суспільного життя не рваласяіз-за конфліктів, а, навпаки, міцніла внаслідок зростання уміння знаходити і розвивати спільні інтереси, кожна розсудливалюдина повинна володіти умінням визначати момент зародження конфлікту, ефективно улагоджувати суперечки і розбіжності.

Для вирішення конфлікту важливо вміти гнучко користуватися різними підходами, виходити за межі звичних схем і чуйно реагувати на можливість поступати і мислити по-новому. Конфлікт можна використовувати як джерело життєвого досвіду, самовиховання і самонавчання. Конфлікти можуть бути використані в якості навчального матеріалу, якщо в подальшому знайдеться час на аналіз конфліктної ситуації, що дозволить дізнатися більше про самого себе, про залучених в конфлікт людей або обставини, що викликали конфлікт. Такі знання допоможуть прийняти правильне рішення в майбутньому і уникнути конфлікту.

Конфлікт(від лат. Conflictus– зіткнення) - це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій (потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій, соціальних установок, планів тощо) у свідомості окремо взятого індивіда, в міжособистісних взаємодіях та міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей.

Конфліктна поведінка - це чергування взаємних реакцій, спрямованих на реалізацію інтересів кожної зі сторін і на обмеження інтересів опонента.

Ядром конфліктної поведінки виявляється незадоволена потреба в самоствердженні, відсутність впевненості втому, що наше «я» гідно любові і поваги. Саме люди, невпевнені в собі в глибині душі (а зовні вони часто демонструють навмисну самовпевненість і зверхність), більше за інших потребують нескінченному підкріпленні своєї «високої» самооцінки.Таким людям важко поступитися в конфлікті, визнати свою помилку, так як це вибиває останні цеглинки з їх хиткого постаменту.

Дослідження проходило в два етапи:

На першому етапі – здійснювалось вивчення та аналіз теоретичних надбань вітчизняної та зарубіжної науки з проблеми конфлікту та конфліктної поведінки у курсантів, ознайомлення з сучасними поглядами на окремі питання цієї проблематики.

На другому етапі відбувався відбір методик дослідження, проводилось констатувальне дослідження психологічних особливостей конфліктної поведінки.

У курсовій роботі були застосовані наступні методики:

- методика К. Томаса «Стилі поведінки в конфліктній ситуації»;

- методика самооцінки.

За результатами проведених методик ми з’ясували про наявність таких кореляційних зв’язків :

1) позитивний сильний кореляційний зв’язок між психологічними особливостями самооцінки та схильністю людини до боротьби з труднощами .Чим вища самооцінка ,тим більше людина схильна до боротьби.

2)позитивний середній кореляційний зв'язок між психологічними особливостями самооцінки та схильністю людини до співробітництва.

3)негативний середній кореляційний зв'язок між психологічними особливостями самооцінки та здатністю людини йти на компроміс.Тобто ,чим вище у людини самооцінка , тим менше вона йде на компроміс при відносинах з іншими.

4) негативний кореляційний зв'язок між психологічними особливостями самооцінки та умінням відійти від конфлікту.Чим вище самооцінка ,тим менше людина може поступитися або не конфліктувати з іншими.

5)негативний сильний кореляційний зв'язок між психологічними особливостями самооцінки та схильністю людини до поступливості ,тобто якщо людина має високу самооцінку ,тим менше вона поступається іншим у спірних питаннях.

Узагальнивши наші результати ми розробили рекомендації щодо покращення конфліктної поведінки у курсантському середовищі.

Способи вирішення конфліктів у курсантських колективах. Якщо говорити про способи дії самого військовослужбовця, який бере участь у конфлікті, тобто про способи самовирішення протиріччя, до основних можна віднести наступні: 1. Максимальне обмеження взаємодії з опонентом. В крайньому випадку, при найбільш гострих і тривалих конфліктах вони вирішуються шляхом переведення одного з конфліктуючих, причому на його ж прохання, в інший підрозділ, що дозволяє йому не вступати у взаємини зі своїм опонентом. У військах користуються цим способом у силу, швидше за все, його радикальність та ефективності. Часом одного з військовослужбовців переводять навіть не в інший підрозділ, а до нового місця служби. Незважаючи на достатню складність цього способу, він може виявитися все ж набагато більш корисним для військовослужбовця і колективу, оскільки у разі гострого та безкомпромісного конфлікту не виключаються трагічні наслідки. 2. Відкрита розмова з опонентом є одним з порівняно рідко використовуються, але дуже ефективних способів дозволу або зниження гостроти конфлікту. Те, що відкрита розмова з опонентом використовується не дуже часто, що пов'язано, по-перше, зі складністю грамотного побудови цієї розмови, яка забезпечує його результативність. По-друге, з нашої спільної низькою культурою спілкування та соціальної взаємодії, установкою на те, що відкритим шляхом ніколи нічого не доб'єшся.

Для того, щоб відкрита розмова з опонентом виявився результативним, його доцільно побудувати за певною логікою, що враховує психологію спілкуються товаришів по службі і особливості конфліктної взаємодії. Один з варіантів побудови бесіди пропонується нижче. Тут формулюється основний зміст кожного етапу розмови. Конкретна форма словесного вираження сенсу обирається самостійно в залежності від індивідуально-психологічних особливостей опонента, характеру конфліктної ситуації, власних інтересів, інших конкретних обставин.