Розділ 1 стан наукової думки з питань теорії логістики в україні

1.1.Огляд розвитку теорії логістики

Економіка України повинна стати конкурентоспроможною. У цьому зв’язку однією із стратегічних цілей дослідження є спроба використати концепцію і методологію логістики для розробки рекомендацій щодо удосконалення логістичної системи підприємства, оптимізації різноманітних ресурсопотокових процесів. Це актуальна та багатоетапна робота.

Термін «логістика» було впроваджено для характеристики системи управління матеріальним потоком підприємства. Як правило, в існуючих дефініціях логістики мова йде про управління матеріальним і відповідним інформаційним потоком. Але, оскільки управляти матеріальним і будь-яким іншим потоком без управління інформаційним потоком неможливо, то згадування інформаційного потоку не обов’язкове. Інформація — це той первинний матеріал, який при кваліфікованому зборі, передачі, вивченні тільки і дозволяє отримати потрібний результат. Тому поняття «інформаційний потік» у визначенні логістики слід використовувати за умовчанням, тобто мати на увазі, але не використовувати.

Думається, що логістика — це концепція, інтегрована функція (існує тільки у формі логістичної системи), наукова дисципліна про управління потоками в мікроекономічних системах [125].

В межах концепції логістики відбулася раціоналізація, тобто інтеграція і синхронізація взаємопов’язаних логістичних функцій — постачання, підтримки виробництва, збуту; логістичних компонентів — розміщення та розпланування, комунікації, транспортування, управління запасами, складування і упаковки в єдину систему. Такий підхід може дати позитивні результати в короткі терміни і з мінімальними фінансовими витратами і тому привернув увагу фахівців.

Розвиток логістики в Україні розглянемо, скористувавшись поєднанням історичного та логічного методів. Історія появи логістики в Україні сягає в часи колишнього Радянського Союзу, хоча сам термін «логістика» на цій території почав широко використовуватися фахівцями лише з кінця 80-х років ХХ сторіччя. Раніше панівною була точка зору, що такі методи, як логістика є виключно засобами наживи капіталістичних фірм і тому не потрібні для соціалізму, оскільки народногосподарські інтереси стоять вище інтересів окремих підприємств.

Між тим, інтегровані концепції управління постачанням, виробництвом і збутом як єдиним матеріальним потоком на окремих підприємствах розроблялись, і цей передовий досвід пропагувався 34. Наприклад, система безперервного оперативного планування та управління виробництвом була впроваджена у березні 1962 р. на Новочеркаському електровозобудівному заводі («добово-комплектна система», «новочеркаський метод»). У відповідності до цього методу була створена безперервна інформаційна система — картотеки пропорційності в кожному підрозділі, робота всіх ланок підлягала ритму, заданому єдиним наскрізним план-графіком підприємства 179. Якщо не вдавалось впровадити добово-комплектну систему на всіх стадіях виробництва, то фахівці пропонували використовувати її тільки для оптимізації процесів постачання підприємств 8. Добово-комплектна система виробництва не знайшла масового використання з ряду причин. Головна з них — існування державної централізовано-розподільчої системи матеріально-технічного постачання. У тих умовах практично не можливо було забезпечити надходження матеріальних ресурсів «точно вчасно». Тому аритмічна робота на наступних етапах виробництва і товароруху була зумовлена та запрограмована.

На початку 70-х років використання системного підходу було домінуючою методологією світової економічної науки. В межах цієї тенденції, у той же період, в Радянському Союзі видаються перекладні роботи, в яких з’являються синонімічні поняття «управління матеріальними ресурсами», «управління матеріалами», «управління матеріальним потоком», «рохрематика» 44,154,155,173. В цих публікаціях відмічалось, що «Рохрематика — це наука про управління матеріальними потоками, які беруть свій початок біля джерел сировини і проходять багато стадій обробки, включаючи розподіл кінцевого продукту. …Мета рохрематики полягає у тому, щоб скоротити загальний час проходження (цикл) матеріального потоку і загальні витрати, що відносяться до цього потоку» 44, С.259. Радянська економічна наука продовжувала пошук «рятівних рецептів» підвищення ефективності виробництва, широко використовуючи системний підхід, який забезпечував би ефективну комплексну організацію всього процесу виробництва — від постачання підприємства до поставок готової продукції споживачу.

Олійник І.С. в 1979 р. в Інституті США і Канади захистив першу у колишньому СРСР кандидатську дисертацію з логістики на тему: «Організаційні форми управління матеріальними ресурсами в промислових корпораціях США» 152. Робота являла собою огляд американської літератури, присвяченої організаційним аспектам логістики. Пропонувалось використовувати прогресивний досвід американських фірм при формуванні високоефективних структур управління великими господарськими організаціями у вітчизняній практиці. По даній роботі можна зробити такі висновки: відмічено існування трьох організаційних форм логістики; показано найбільш розповсюджені варіанти організаційної побудови та змісту їх діяльності; узагальнено прогресивний досвід впровадження відділів логістики, проілюстровано досягнутий позитивний результат; не запропоновано критерій і показник ефективності їх функціонування; не визначено, при яких умовах доцільно створення підрозділів логістики; не розроблено методику вибору і впровадження відділів логістики у господарську практику; не доведено актуальність використання концепції логістики вітчизняними підприємствами.

Жемалдинов Ф.Ф. у 1981 році в Науково-дослідному інституті економіки і організації матеріально-технічного постачання захистив другу у колишньому СРСР кандидатську дисертацію з логістики на тему: «Удосконалення управління матеріальним потоком у виробничих об’єднаннях» 52. Як і попереднє дослідження дана робота була присвячена теоретичному розбору організаційних аспектів логістики. Проте об’єктом вивчення стали вже не американські, а радянські підприємства. У роботі акцентувалась увага на вдосконаленні організаційних форм управління процесами транспортування та складування у виробничих об’єднаннях. Пропонувалось використовувати методику вибору типових видів організації транспортно-складського господарства у залежності від чисельності промислово-виробничого персоналу, обсягу вантажообороту, меж керованості допоміжними цехами. По даній роботі можна зробити такі висновки: не доведена актуальність використання концепції логістики вітчизняними підприємствами; відсутня методика розрахунку логістичних витрат промислового підприємства; сфера логістики необгрунтовано звужена до управління транспортно-складським господарством, тому зміст діяльності запропонованих інтегрованих відділів управління матеріальним потоком збіднено та зведено лише до сукупності тих функцій, що традиційно виконуються цеховими формами управління транспортно-складським господарством.

В колективній праці «Управління матеріальним потоком в машинобудуванні», яка вийшла друком у 1983 році, розглядались питання, що традиційно належать до сфер постачання, виробництва, збуту, транспорту, складського господарства 210. Причому кожне таке питання аналізувалось у самостійному розділі, без синтезуючого зв’язку між окремо розглянутими компонентами логістичної системи. Наукове дослідження, яке, судячи з назви, повинно було бути присвяченим логістиці машинобудівного підприємства, фактично звелось до аналізу суми відносно самостійних функціональних сфер логістики, що не корелювалися в тексті між собою. Тому в повній мірі не розкрито механізм управління матеріальним потоком, не показані його «рушійні сили». По даній роботі можна зробити такі висновки: головною помилкою фахівців є підміна предмету дослідження. Замість того, щоб аналізувати і давати пропозиції щодо удосконалення логістичної системи за рахунок впровадження новацій в операційні системи чи за рахунок організаційних перетворень, розглядається сукупність її функцій та компонентів.

У СРСР на протязі 80-х років були досягнуті значні результати в практичному втіленні концепції логістики на всіх ієрархічних рівнях економічної системи. В умовах адміністративно-командної системи, де народногосподарський комплекс розглядався як одне підприємство, а уряд як його адміністрація, такий науковий підхід був коректним і доцільним. Наприклад, на макрорівні успішно вирішувались проблеми управління матеріальним потоком на транспортних вузлах (Одеса-порт, Ленінград-порт та ін.), де узгоджувались матеріальні та інформаційні потоки різних міністерств. Основою міжвідомчої координації стала операційна система, що грунтувалася на єдиному оперативно-календарному плані. Така форма порушення «відомчих бар’єрів» забезпечувала розробку і вибір раціонального варіанту транспортування вантажів.

На мезорівні проявом концепції логістики було впровадження Міністерством шляхів сполучення СРСР (на полігоні Південної та Південно-Східної доріг при перевезенні руди із Стойленського та Лебединського гірничо-збагачувальних комбінатів на Новолипецький металургійний комбінат) єдиної міжгалузевої технології «Ритм», яка розрахована на організацію перевезень сировини та палива між безперервно діючими великими виробниками і споживачами продукції за системою «точно вчасно».

На мікрорівні концепція логістики впроваджувалась на промислових підприємствах. Так, на Ленінградському оптико-механічному об’єднанні було розроблено відповідну систему, яка дозволяла збільшити гнучкість виробництва, істотно не підвищуючи витрат. Вона включала створення постійних замкнутих контурів руху матеріалів; збільшення кількості можливих суміжних ділянок комплектації; організацію планування, виходячи з раціональних схем руху матеріалів. На Московському автозаводі ім.Ленінського комсомолу було створено інформаційну систему контролю руху матеріалів вздовж головного конвейєра.

Котолупов О. у 1988-1989 рр. видав друком дві статті, присвячені використанню концепції управління матеріальними ресурсами на регіональному рівні «Як керувати ресурсами?» та «Оптимізація запасів у регіоні» 69,70. В них вказувалось на необхідність впровадження державними територіальними органами матеріально-технічного постачання автоматизованої умовно-комплектної системи безперервного управління ресурсами (АСБОУР). Тобто пропонувалось відтворити позитивний досвід використання добово-комплектної системи («новочеркаський метод») в діяльності державних територіальних оптово-посередницьких організацій.

В кінці 80-х — на початку 90-х років почали здійснюватися енергійні спроби здійснити перехід від командно-адміністративної до ліберально-індикативної економічної системи. В зв’язку з цим у фаховій літературі з’являється новий термін «логістика», який вже широко використовувався іноземними спеціалістами.

Презентація терміну «логістика» відбулася в 1988 р. в Ленінграді, де з 29 листопада по 6 грудня відбулася Міжнародна виставка «Логістика-88». Логістика там трактувалася як наука і практика управління матеріалопотоками. В 1989 р. у журналі «Подъёмно-транспортная техника и склады» вперше з’явилася рубрика «Логістика», яка відкрилася статтею «Логістика — нова наука» 91. У 1990 р. рубрика «Логістика: теорія і практика» виникла в журналі «Материально-техническое снабжение» і потім вона була збережена у його правонаступнику — журналі «РИСК». В листопаді 1989 року за ініциативою редакцій журналів «Подъёмно-транспортная техника и склады» і «Материально-техническое снабжение» було проведено перший у колишньому СРСР науково-практичний семінар на тему: «Логістика: проблеми та перспективи» 158. У Москві в червні 1991 р. на установчій конференції була створена Всесоюзна асоціація логістики (ВАЛ), в роботі якої здобувач приймав безпосередню участь 86. Після розпаду СРСР її правонаступником стала Асоціація логістики Російської Федерації.

У працях російських економістів Гордона М.П., Карнаухова С.Б., Кирилова Л.Г., Смєхова О.А., Федорова Л.С. та багатьох інших піднімалися і окреслювалися проблеми теорії та практики логістики. Ось лиш деякі з них: визначення концептуальних основ логістики; значення логістики в умовах ринкової економіки; обгрунтування необхідності розробки державного стандарту в логістиці; галузева логістика (досвід функціонування операційних логістичних систем на підприємствах різної галузевої належності); моделювання операційних логістичних систем; переваги впровадження логістичних систем; закордонний досвід використання логістичних систем; логістика і кадри; утилізаційна логістика; єврологістика 11,27,38–40,49,59,189,190–193,213.

Родніков А.М. зробив великий внесок у ознайомлення вчених і практичних працівників із загальноприйнятним у західній економічній науці понятійним апаратом логістики. Крім того, він першим познайомив фахівців із загальною характеристикою деяких іноземних операційних логістичних систем 176–178. Російські навчальні посібники з логістики сприяли розповсюдженню знань і світового досвіду з цієї галузі економічної науки 23–25,61,62,90,108,153,167,185.

Автор у 1992 р. вперше в незалежній Україні в Одеському інституті народного господарства захистив кандидатську дисертацію з логістики на тему «Управління матеріальними ресурсами промислових підприємств» 149. Рік по тому в журналі «Економіка України» з’явилась перша в Україні стаття автора з цієї проблематики «Концепція промислової логістики». Пізніше було видано монографії «Маркетинг і логістика у підприємництві», «Контури економічної логістики», «Проблеми формування маркетингової системи країни» та біля 40 статей у наукових фахових виданнях 111–151. Щодо кандидатської дисертації автора, то можна зробити такі висновки: було запропоновано авторську концепцію промислової логістики, варіант операційної логістичної системи «штовхаючого» типу «ДДБ» та інтегральний показник ефективності її функціонування; розроблено класифікацію витрат управління матеріальними ресурсами промислового підприємства та визначено частку логістичних витрат у повній собівартості і обсягу продаж. Разом з тим, в процесі подальших досліджень автор прийшов до висновків про те, що деякі концептуальні принципи вимагають заміни, а саме ті, які пов’язані з матеріальними витратами в широкому розумінні; поняття «логістичні витрати» не можна ототожнювати з поняттям «матеріальні витрати в широкому розумінні»; в класифікацію логістичних витрат необгрунтовано увійшли витрати на закупки, в результаті частка їх питомої ваги у повній собівартості та обсязі реалізації помилково завищена і вимагає коректування; агрегований показник громіздкий, складний у користуванні і потребує спрощення. Виправлення цих помилок знайшло відображення в подальших дослідженнях.

Крикавський Є.В. в 1997 р. в Інституті регіональних досліджень НАН України захистив першу в Україні докторську дисертацію з логістики на тему: «Формування економічного потенціалу підприємств на основі логістичних концепцій» 81. В ній і в інших його працях розроблено теорію оптимізації економічного потенціалу підприємств за рахунок використання концепції логістики, а також вдосконалено методологію моделювання, проектування і створення відповідних логістичних систем 75–84. Особливо слід підкреслити чотири положення: трактування концепції логістики в широкому та вузькому розумінні; визначення сутності логістичного підходу; класифікація логістики; методичний підхід до оцінки ефективності функціонування логістичних систем макро-, мезо-, мікроекономічного рівня.

Янов Л. запропонував економіко-математичні варіації для синхронізації матеріального потоку, що рухається між дочірніми підприємствами холдингу. Інтенсивність виходу матеріального потоку із попередньої ланки скооперованої системи у відповідності до рекомендацій повинна бути узгоджена з інтенсивністю його надходжень до наступної ланки. Це дасть змогу мінімізувати запаси на кожному дочірньому підприємстві холдингу та покращити якість логістичного сервісу 223.

Кальченко А.Г. видала два навчальних посібники з логістики 57,58. Вони містять курси лекцій, що викладаються студентам економічних спеціальностей провідних вищих навчальних закладів міста Києва. Показано значення логістики в економіці, виділені фактори, які впливають на формування логістичних утворень, розглянуті функціональні сфери логістики. Ці праці свідчать про інтерес, який виявляється до логістики в Україні. Зараз в Україні регулярно проводяться конференції, семінари, присвячені теоретичним і практичним проблемам використання логістики. У Києві і Донецьку відбувся міжнародний науково-практичний семінар «Міжнародна логістика і маркетинг в країнах з перехідною економікою» (вересень-жовтень 1996 р.), у Львові пройшли чотири міжнародні науково-практичні конференції «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (24-25 жовтня 1996 р., 22-24 жовтня 1998 р., 9-11 листопада 2000 р., 7-9 листопада 2002 р.). У Національному університеті «Львівська політехніка» щорічно видається спеціальний випуск його Вісника «Логістика». Про високий рівень розвитку досліджень сучасних проблем логістики свідчить тематика надрукованих у часописі статей. Розглядаються питання: сучасні проблеми теорії логістики; особливості міжнародної логістики, включаючи єврологістику; логістичні системи в різних галузях, обгрунтування та процедура прийняття логістичних рішень та ін. 19,20. У багатьох вищих закладах освіти України читається курс «Логістика».

В цілому вказані навчальні посібники позитивно вплинули на розвиток наукової та навчально-методичної думки з логістичної проблематики. Разом з тим, є ряд питань, рішення яких має дискусійний характер. Наприклад, відмічається, що «мета логістики — доставка вантажів «just in time» при мінімальних витратах» 57, С.26. Хоча, використання поняття «just in time» вже передбачає мінімізацію логістичних витрат. Вказується, що «сферами мікрологістики є виробництво, переробка вантажів, що транспортуються, маркетинг, споживання» 58, С.8. Той факт, що маркетинг є складовою логістики потребує додаткових обгрунтувань. Вряд чи, наприклад, проведення маркетингових досліджень або розробка рекламної кампанії можуть вважатися прерогативою логістики. Теж саме можна сказати і про твердження, що «функції логістичної системи — виробництво, маркетинг, логістика, фінанси» 58, С.26.

Глогусь О.В. видала навчальний посібник, де детально розглядаються основні складові функціональних сфер логістики. Посібник є певним внеском в розвиток наукових, навчально-методичних та прикладних аспектів логістики в Україні. Разом з тим, роботі властива низка спірних тверджень. Незрозумілий розподіл функцій між маркетингом і логістикою, оскільки до логістики віднесені такі класичні види маркетингової діяльності як аналіз ринків збуту, виявлення потреб споживачів [36, С.15,16]. Висувається таке головне завдання логістики: «вироблення кропіткої та обгрунтованої пропозиції, яка сприяла б досягненню найбільшої ефективності діяльності фірми, підвищенню її ринкової частки та отриманню переваг перед конкурентами» [36, С.15]. Але це не специфічне логістичне завдання, а місія, що притаманна будь-якому виду економічної діяльності в умовах конкуренції. Поняття логістичний прирівнюється до поняття оптимальний [36, С.37]. Але термін логістичний — це не синонім термінів логічний та раціональний, він має самостійну значимість.

У 1998 р. було видано збірник наукових праць «Вісник Державного університету «Львівська політехніка», в якому значна частина статей була присвячена логістиці. Збірник зробив внесок в розвиток і становлення логістики в Україні. Так, Крикавський Є.В. виділив тенденції зміщення пріоритетів в підприємництві, місії маркетингу і логістики в підвищенні конкурентоспроможності підприємств. Запропонував схему перспективної системи логістичного сервісу, що, як це видно з рис.1.1, характеризується ранжуванням послуг, визначенням їх стандартів і оптимального рівня сервісу для забезпечення конкурентоспроможності. Між тим, проблему розробки логістичної політики як мистецтва знаходження компромісу між рівнем логістичного сервісу і величиною логістичних витрат до кінця ще не розроблено.