2. Загроза екологічній катастрофі

Існують глобальні проблеми, породжені кризовим станом взаємовідносини природи й суспільства на результаті науково-технічного розвитку. У тому числі найвагомішим є екологічна криза, відтворений у повсякденному забруднення довкілля, разом з прогресуючим виснаженням запасів планети – її земних та головних водних ресурсів. Аби вирішити екологічної проблеми необхідно правильно раціонально й економно використовувати природні ресурси. Одне з раціональних способів організації природокористування – зміна виробничої технології, у яких втілюється безпосередньо матеріальне взаємини чоловіки й природи. Але для його здійснення потрібні і зміна ціннісними орієнтаціями людини – формування його екологічного мислення, нової екологічної етики.

Проблеми екології, концепції подолання. Термін «екологія» запустив у вжиток XIX століття професор Иенского університету Еге. Геккель. Буквально воно означає «вчення дім, житло». Геккель припускав, що екологія покликана вивчати взаємодія живого організму з довкіллям. Інакше кажучи, екологія у власному значенні – це галузь про біосфері і комплекс заходів, вкладених у збереження біосфери Землі за умов активно-преобразующего впливу людини. Людина сприймається як складова частина біосфери, як із її головних компонент. Сьогодні, під екологією розуміють, насамперед, екологію людини. Тому власне екологічних проблем відрізняють проблему ресурсів, що виступає як щодо самостійної.

Сутність екологічних негараздів у світі полягає у углубляющемся протиріччі між продуктивної діяльністю людства і стабільністю природного довкілля проживання.

Разрушающее вплив на природу надає вся господарську діяльність людини. Коріння цього впливу йдуть у далеке минуле, коли закладалися основи діючої нині індустріальної моделі суспільства. Тоді пануючій була концепція підкорення людиною природи: людина – господар всієї планети. Наприкінці ХІХ століття починається сучасний, найбільш інтенсивний етап впливу особи на одне природу, одночасно з цією виникає загроза його біологічному існуванню. У кінцевому підсумку, всі інші глобальні проблеми сучасного світу – енергетична, продовольча, демографічна та інші – стають невіддільними від головною – екологічної.

Суперечності між суспільством, і природою нині досягли своєї кульмінації. Проте, попри це, триває найжорстокіша експлуатація природи з боку, використовують при цьому новітні досягнення науку й техніки.

Глобалистика звертає увагу до питання граничних навантаженнях антропогенного характеру, які природа здатна витримати. Екологічну кризу проявляється як порушення природного рівноваги внаслідок надмірних навантажень на природні системи, багаторазово перевищують допустимі норми забруднення навколишнього Среды. Природа виявилося може адсорбировать (очистити і може включити в природні системи) відходи людської діяльності. З порушенням заходи деградація природною середовища набуває незворотного характеру. Тому повинні допомогти природі справитися з перевантаженнями, а то й хочуть знищити природну основу свого існування.

Випадки загибелі унікальних об'єктів природи, знищення окремих видів фауни і флори стали предметом вивчення біології. Виявилося, такі втрати завдають великої шкоди біосфері, оскільки видове розмаїтість є найважливіша умова нормально функціонувати всіх природних систем. Останні 400 років із Землі зникли 94 виду птахів та 63 виду ссавців.

2.1 Природні ресурси

Важливе значення для глобалістики придбав факт виявлення исчерпаемости природних ресурсів. З розвитком економічної діяльності дедалі більше природних ресурсів переходить з категорії відновлюваних до категорії невозобновимых. З'ясувалося, що з запасів окремих елементів, мінералів, гірських порід є своя межа виснаження. Таким межею виснаження може або повне вичерпання запасів, або обмеження, що з екологічної безпекою, тобто. коли подальша розробка ставить під загрозу екологічну рівновагу, або, нарешті, – неможливість суспільству передплачувати даний ресурс занадто високу ціну.