2.4 Екологічні проблеми та напрями розв'язання

У підході до розв'язання екологічних проблем можна назвати три головні напрями. Вони формують основні стратегії природоохранительной діяльності: обмежувальну стратегію оптимізації, стратегію замкнутих циклів.

Ограничительная стратегія як головне кошти запобігання екологічних катастроф пропонує обмеження розвитку і споживання. З цього погляду всякий зростання виробництва загрожує збільшенням навантаження на довкілля. Отже, як така тенденція до безперервному економічного зростання неминуче збільшує екологічну напруженість.

Прибічники обмежувальної стратегії наполягають на «нульовому зростанні», вимагають негайного закриття екологічно шкідливих виробництв, закликають до добровільної обмеження споживання тощо.

Стратегія оптимізації передбачає перебування оптимальний рівень взаємодії суспільства і природи. Такий рівень, зрозуміло, має перевищувати критичного порога забруднення. Вона має бути таким, щоб було може бути обмін речовин між суспільством, і природою, не позначається негативно на стан довкілля.

Нарешті, стратегія замкнутих циклів передбачає створення виробництв, побудованих по циклічному принципу, рахунок чого досягається ізоляція виробництва від на довкілля. Замкнені цикли можливі під час використання біотехнології, що дозволяє переробляти неорганічні відходи виробництва, у органічні речовини. Останні знову можна використовувати до створення корисних людині продуктів. Названі три стратегії є альтернативними: залежно від конкретних обставин він може бути застосована та чи інша стратегія. Дві останні (оптимізації та замкнених циклів) сильно залежить від технологічного досконалості виробничого процесу. Перша ж (обмежувальна) який завжди можлива там, де рівень виробництва та споживання і якість життя невисокі.

Друга підгрупа проблем, належить групі «общество-природа» – проблеми ресурсів. Йдеться таких ресурсах, мов повітря і вода, без яких життя людини неможлива, і навіть енергетичні і сировинні ресурси.

Третю групу глобальних проблем становлять, пов'язані і системи «индивид-общество». Вони безпосередньо стосуються окремої людини і залежить від здібності суспільства надати реальні можливості для особистості. Сюди відносяться проблеми здоров'я та освіти, і навіть питання контролю над чисельністю народонаселення.

Третя велика група проблем безпосередньо з людиною, з його індивідуальним буттям. Це питання «людських якостей» – розвитку моральних, інтелектуальних та інших задатків людини, забезпечення здорового життя, нормального психічного розвитку. Особливу увагу цих проблем стало характерною прикметою глобалістики починаючи з другої половини 70-х рр.

Нарешті, важливо відзначити існування гостру й спірною теми – діяльність світового уряду.

Якщо порівняти нашу цивілізацію, з годинниковим механізмом, то більшість людності знають лише про його шестерёнки, як вони рухаються, як взаємодіють друг з одним, зовсім не здогадуючись причину їх руху. Про пружині. У надправительственную групу входять фінансові магнати, визначні політичних діячів, та інші відомі особистості. Фактично, 300 сімей контролюють іще половини світового капіталу і є тим пружиною.

Список використовуваної літератури

 

1. Лабіринти самотності. М., 1980.

2. Печчеи Аурелио. Людські якості. М., 1980.

3. Сорокін П.О. Моя філософія интегрализм. // Соціс, 1992, №10.

4. Яковець Ю.В. Глобалізація та взаємодія цивілізацій. – М., 2001.