Гнійні хвороби горла

ПАРАТОНЗИЛІТ (ФЛЕГМОНОЗНА АНГІНА)І НАВКОЛОМИГДАЛИКОВИЙ АБСЦЕС (ПАРАТОНЗИЛЯРНИЙ)

Флегмонозна ангіна є гостре гнійне запалення білямигдалкової клітковини, розвивається внаслідок розповсюдження запалення з паренхіми піднебінного мигдалика або з ділянки восьмого зуба, при наявності симптома "капюшона".

Клінічна картина. Виникає через 1-2 дні після того, як закінчилась ангіна: процес частіше односторонній, характеризується різкою біллю в горлі при ковтанні, головною біллю, ознобом, різким погіршенням загального самопочуття-відчуттям розбитості, слабості, безсонням з-за сильної болі в горлі, яка віддає в вухо, неможливістю приймати їжу і пити воду. Виникає тризм жувальних м'язів, температура тіла підвищується до 39-40⁰ С, посилюється салівація, голос стає гнусавим, колір лиця-землистий, з рота відчувається гнилісний запах.Регіонарні лімфатичні вузли значно збільшені і болючі при пальпації.Положення голови вимушене - з нахилом в бік ураження і вперед (кривошия).

При фарингоскопії бачимо різку гіперемію і набряк м'якого піднебіння з одного боку. Піднебінний мигдалик на одному боці зміщений до серединної лінії, з-за набряку м'якого піднебіння огляд мигдаликів деколи неможливий, рухомість пораженої половини м'якого піднебіння значно обмежена , що може інколи зумовити витікання рідкої їжі з носа. Максимальний набряк на боці ураження може бути вище, збоку або нижче від мигдаликів. Через стоншену ділянку слизової оболонки біло-жовтого кольору може просвічуватися абсцес.Виділяють передньоверхній (зустрічається найбільш часто), передньонижній, боковий і задній (перитонзилярний і паратонзилярний) навколомигдаликові абсцеси.

Найбільщ небезпечним рахується боковий, так як він може розповсюджуватися на навколо глоткову клітковину.

Лікування: навколомигдаликові абсцеси відносяться до групи захворювань, при яких необхідне надання невідкладної допомоги. При поширеному гнійному запаленні навколомигдалкової клітковини на протязі 2-х днів, коли ще не сформувався абсцес, лікування проводять, як при важкій формі ангіни(лакунарної або філікулярної).При відсутності ефекту від лікування хворого необхідно госпіталізувати, коли ж навколомигдаликовий абсцес утворився(звичайно до 5-6-го дня, а при високій вірулентності мікрофлори і зниженій реактивності організму абсцес може утворитися не дивлячись на активне лікування, раніше, ніж звичайно на 3-4-й день від початку захворювання) необхідно якнайскоріше провести його розтин. Після розтину стан хворого покращується, хворий просить пити, так як відчуває спрагу з-за неможливості проковтнути навіть слину.

Надалі рекомендують хворим полоскати горло антисептичними розчинами і проводять контроль за дренуванням порожнини абсцесу 2-3 дні.Так як абсцеси розвиваються в осіб, які хворіють хронічним тонзилітом, то в спокійному періоді рекомендується провести видалення піднебінних мигдаликів.

Заглотковий абсцес (ретрофарингеальний)

- нагноєння лімфатичних вузлів і пухкої кліткови заглотковому просторі.

Інфекція заноситься по лімфатичних шляхах в порожнину носа, носоглотки, слухової труби, середнього вуха. Абсцес може бути ускладненням грипу, гнійного риніту, кору, скарлатини; після пораження слизової оболонки задньої стінки глотки стороннім тілом, твердою їжею; інколи абсцес виникає після аденотомії, тонзилектомії.

Виникає, як правило, в ранньому дитячому віці(починаючи з грудного і до 2-3 років), пізніше рідше, так як після 5 років лімфатичні вузли в заглотковому просторі звичайно щезають.

Клініка. Різка біль при ковтанні, внаслідок чого діти відмовляються від їжі, температура тіла підвищується до 39-40⁰ С з-за непрохідності їжі і різкої болі при ковтанні часто їжа потрапляє в ніс.При розповсюдженні абсцесу в носоглотці порушується носове дихання, виникає закрита гнусавість. При розповсюдженні абсцесу на нижні відділи глотки виникає інспіраторна задишка, яка супроводжуеться хрипінням,особливо в вертикальному положенні хворого (гній стікає вниз і зменшує просвіт дихальної щілини).

При фарингоскопії або пальпації в перші дні захворювання визначається кульоподібне випинання слизової задньої стінки глотки, м'яке, флюктуюче, болюче при пальпації, розміщене збоку від серединної лінії глотки, а надалі-по середній лінії(при розплавленні серединної сполучно-тканинної перетинки глотки), якщо абсцес утворився на задній стінці носоглотки, то для огляду необхідно підняти шпателем м'яке піднебіння, а якщо в нижньому відділі-відтиснути язик до низу і до переду. Абсцес формується на 5-6-й день, інколи пізніше. Якщо своєчасно не провести розтин може наступити гострий набряк входу в гортань або може пройти самовільне скриття абсцесу з удушшям з-за попадання гною в порожнину гортані.В інших випадках гній може опуститися по передхребетній фасції і виникати гнійний медіастініт.

Діагноз. Встановлюють на основі клінічних даних, результатів огляду і пальпації набряку на задній стінці глотки, диференційний діагноз проводять з холодними абсцесами (при туберкульозі, сифілісі), уточненню діагноза допомагають рентгеноскопія і пункція з наступним бактеріологічним дослідженням.

Лікування. Тільки хірургічне, термінове. Лікар вводить в порожнину рота дитини вказівний палець лівої руки і досягає м'якої стінки абсцесу. Скальпелем, лезо якого обгорнуто пластирем, за виключенням кінчика, лікар веде по пальцю лівої руки і проколює стінку абсцесу. Після розтину необхідно швидко повернути голову дитини так, щоб гнійні маси не попали в дихальне горло, назначають антибіотики.

Чи краще, якщо це можливо, провести пункцію гнояка довгою голкою та відсмоктати його вміст, потім вертикальним розрізом розкрити порожнину абсцесу та розширити утворений вхід затискачем.

У дорослих розтин заглоткового абсцесу проводять в місці найбільшого випинання після поверхневої анестезії слизової оболонки задньої стінки, відтискуючи шпателем язик донизу.