Методи дослідження вуха

Огляд зовнішнього вуха дозволяє виявити вроджені відхилення в будові вушної раковини, гіперемію і набряк шкіри, збереження контурів вушної раковини, зміни біля входу в зовнішній слуховий хід, болючість при пальпації різних ділянок: козлика, ділянки розміщеної позаду вушної раковини в ділянці верхівки сосковидного відростка, проекції печери скроневої кістки.

Отоскопія - огляд порожнини зовнішнього слухового ходу, барабанної перетинки - дуже важливий і дуже інформативний метод діагностики. Отоскопія проводиться за допомогою лобного рефлектора і вушної лійки, а також спеціальних приладів - отоскопів, які дозволяють у збільшеному вигляді вивчати деталі барабанної перетинки і стінок зовнішнього слухового ходу.

Для огляду правого вуха зручно вводити лійку правою рукою, а лівою дещо відтягувати вушну раковину доверху і дозаду. При цьому зовнішній слуховий хід випрямлюється і можна побачити більшу частину барабанної перетинки. Визначають положення перетинки (втягнута, випукла), наявність чи відсутність світлового конуса, стан ручки молоточка, вираженість його латерального відростка, колір барабанної перетинки (гіперемія, природний сірий колір), наявність виділень в слуховому ході, вушної сірки. Коли є перфорація - визначають її положення і розміри.

Дослідження функції слухової труби. Умовно порушення функції слухової труби ділять на п’ять ступенів.

1. При пустому ковтку.

2. Проба Тойнбі. Досліджуваний робить ковтальні рухи при закритій порожнині носа (крила носа притиснуті пальцями до перегородки).

3. Проба Вальсаві. При закритій порожнині носа проводиться сильний видих через ніс, як при видуванні.

4. Проба Політцера. Олива груші вставляється біля входу в одну половину носа, і під час того як досліджуваний каже слова “ку-ку”, “кухарка” грушу сильно стискають. При цьому повітря проходить в носоглотку і проникає через слухові труби в барабанну порожнину.

5. Прохідність труби реєструється тільки при продуванні через катетер, який вводиться через ніс до вічка слухової труби.

Дослідження слухового аналізатора.

Дослідження проводиться по такому плану:

1. Опитування – з’ясуванняння скарг на зниження слуху і інші порушення функції вуха.

2. Дослідження мовою: шепіт, розмовна мова, гучна розмовна мова, крик.

3. Дослідження з допомогою камертонів.

4. Аудіометричне дослідження ( тональна, мовна, гральна аудіометрія)

5. Імпедансометрія.

Дослідження мовою полягає в тому, що досліджуваний має повторяти слова, які вимовлені пошепки чи голосно. При цьому реєструється відстань, з якої він найкраще чує. В нормі людина розрізняє неакцентовану розмовну мову з 20 метрів, а шепітну мову з 6 метрів. Відхилення від цих цифр говорить про зниження слуху. Для того, щоб виключити переслуховання іншим вухом і читання з вуст, пацієнта повертають до дослідника досліджуваним вухом, а протилежне просять закрити, або його закриває медсестра пальцем шляхом настикання на козлик або вставляє тріскотало чи тре щільно зімкнутими пальцями руки по вушній раковині.

Дані сприйняття шепітної і розмовної мови заносять в паспорт дослідження слуху.

Слуховий паспорт

Праве вухо	Тест	Ліве вухо
	СШ Ш Р Кр (з тріскачкою) С128 (норма ... с) С2048 (норма ...с) Кс128 (норма ... с)
Висновок: СШ - суб’єктивний шум Кр - крик Ш - шепіт Кс128 - кісткова провідність Р- розмова