3. Японія

Якщо звернутися до умов, на тлі яких розгорнулися процеси дерегулювання і приватизації в цій країні, то, по-перше, слід відзначити необхідність «здешевити» державне управління; зменшити роздуті бюджетні субсидії та адміністративні витрати; підвищити ефективність в галузях, що знаходяться під надмірною опікою і контролем уряду; домогтися загального пожвавлення економіки.

По-друге, починаючи з 70-х років спостерігається стрімкий розвиток нової техніки і технології, в першу чергу, у сфері інформатики та інших областях. У результаті сформувалася технічна основа для проникнення нових компаній у галузі, колишні раніше сферою природної монополії або олігополії.

По-третє, починаючи з 70-х років інтенсифікувалися міжнародні зв'язки в таких формах, як переміщення людей, товарів, капіталів та інформації, і ще ясніше стала необхідність усунення перешкоджаючих цьому урядових обмежень в рамках окремих країн.

У цих умовах в Японії в 80-і роки були створені органи, підпорядковані безпосередньо прем'єр-міністру: Тимчасова комісія у справах адміністрації (1981-1983 рр.), Тимчасова рада по здійсненню адміністративної реформи (1983-1987 рр.) І Нова рада по проведення адміністративної реформи (1987-1990 рр.), які розробили сміливі пропозиції по приватизації державних підприємств і ослаблення прямого регулювання.

Приватизація державних компаній ставила своєю головною метою підвищення ефективності.

Керівництво найбільших державних підприємств у пошуках шляхів підвищення ефективності вирішувало наступні завдання:

• домогтися того, щоб самостійно визначати розміри винагороди своїх співробітників і формувати у них стимули до праці;

• отримати право вільно діяти в інших сферах і переводити в них своїх постійних працівників.

Ці завдання можна було реалізувати в результаті приватизації.

Серед методів приватизації можна виділити: створення системи самостійних підрозділів, яка розширила мережу реалізації; проникнення в нові сфери бізнесу, створення дочірніх підприємств, поділ інформаційної служби; освоєння нових видів послуг; зниження витрат, прийняття принципу винагороди за здібностями.

Особливу увагу слід звернути на методи приватизації, пов'язані зі зниженням витрат. Вони характеризувалися скороченням персоналу, підвищенням ефективності капітальних вкладень, закупівель устаткування і матеріалів, мобілізацією фінансових коштів, а також раціоналізацією неприбуткових підрозділів. Ці перетворення з'явилися результатом підвищення внутрішньої зацікавленості після приватизації. Зараз важко дати всебічну оцінку проведеної приватизації, оскільки, незважаючи на зусилля по підвищенню ефективності, зберігається ще багато невирішених завдань, але можна з упевненістю сказати, що вона вже принесла гарні плоди.

4. Угорщина

мала найбільш стабільну господарську ситуацію в порівнянні з усіма іншими країнами колишнього «соціалістичного табору». Тут швидко відроджувалися приватне підприємництво і ринкова інфраструктура. Саме в Угорщині виникли перші фондові біржі. Розвинена грошово-фінансова система, сучасні телекомунікації створили сприятливий клімат для іноземного інвестування.

Процес приватизації в Угорщині почався в 1989 р, для чого було створено Державне агентство, а для управління майном, які залишилися в руках держави, - товариство з управління державним майном. Для приватизації в Угорщині характерний високий рівень участі в ньому іноземних інвесторів (іноземний капітал становить 93300000000 форинтів). Найбільш високий рівень їх присутності склав в гірничодобувній промисловості - 67, в енергетичній - 72%. Однак у переробній промисловості їх частка дорівнює 30%.

З метою стимулювання приватизації уряд забезпечив бажаючих пільговими позиками. Половина витрат угорських фірм на придбання об'єктів приватизації було покрито за рахунок пільгових кредитів, 12% приватизаційної власності угорські громадяни придбали за компенсаційні бони.