2. Технічне нормування, його задачі та особливості

Важливим елементом в системі стимулювання є нормування. З його допомогою встановлюються норми необхідних витрат праці на кожному робочому місці, враховуються фактичні трудові витрати, відповідно до яких виробляється нарахування заробітної плати.

Технічне нормування - система дослідження і встановлення норм технічно обґрунтованої витрати різних виробничих ресурсів (робочого і машинного часу, матеріалів, енергоносіїв і т.д.).

Нормування праці — це основа її організації на підприємстві. В загальному визначенні нормування праці — це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Нормування праці є складовою частиною (функцію) управління виробництвом і включає визначення необхідних витрат праці (часу) на виконання робіт (виготовлення одиниці продукції) окремими працівниками (бригадами) і встановлення на цій основі норм праці.

Основна задача нормування – це визначення міри праці й відповідної винагороди.

Нормування праці здійснюється методами технічного і дослідно-статистичного нормування.

Технічне нормування праці – це сукупність методів і прийомів з виявлення резервів робочого часу і встановлення необхідної міри праці.

Задачами технічного нормування є виявлення резервів робочого часу й поліпшення організації праці на підприємстві, встановлення правильної міри праці (тобто визначення норми часу) і в кінцевому результаті – підвищення продуктивності праці та збільшення обсягів виробництва.

Універсальним вимірником кількості праці, витраченої на виконання будь-якої роботи, є робочий час. Тому норми праці визначаються через кількість робочого часу, необхідного для виконання певної роботи або через об'єм роботи, який має бути виконаний в одиницю часу.

• Нормою часу називається кількість часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції відповідної якості. При визначенні норм часу виходять з умов, що дана робота виконуються за сучасною технологією робітниками відповідної професії та кваліфікації.

• Норма виробітку робітника чи ланки робітників це кількість продукції, отриманої за одиницю часу при тих же умовах, що й прийняті при встановленні норм часу.

  • норма обслуговування - зона роботи або кількість одиниць устаткування, виробничих площ і ін. одиниць (число робочих місць, робітників), які повинні обслуговуватися одним або групою робітників відповідної кваліфікації за певних організаційно-технічних умов;

• норма чисельності - це чисельність працівників потрібного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання заданого об'єму робіт в тих або інших організаційно-технічних умовах. Даний показник встановлюється на основі норм обслуговування;

• норма управління показує, якою кількістю людей або виробничих підрозділів і служб підприємства може управляти один керівний працівник.

Норми праці встановлюються:

• на окрему операцію (операційна або диференційована норма);

• взаємозв'язану групу операцій (укрупнені норми);

• на закінчений комплекс робіт (комплексна норма).

По сфері використання нормативні матеріали для нормування праці підрозділяються на міжгалузеві, галузеві (відомчі, професійні) і місцеві.

Міжгалузеві норми призначаються для нормування праці на роботах, що виконуються на підприємствах (у установах, організаціях) двох і більше галузей економіки.

Галузеві (відомчі, професійні) норми призначаються для нормування праці на роботах, що виконуються на підприємствах (у установах, організаціях) однієї галузі економіки.

Місцеві норми праці встановлюються і застосовуються в конкретних підприємствах (у установах, організаціях). Вказані норми застосовуються в тих випадках, коли відсутні міжгалузеві і галузеві нормативні матеріали, а також при створенні прогресивніших організаційно-технічних умов або їх невідповідності в порівнянні з врахованими при розробці галузевими нормативними матеріалами, що діють.