Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція Заочна.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
196 Кб
Скачать
☆
  1. Сутність, мета та види уніфікації норм міжнародного приватного права

Створення однакових матеріально-правових норм дістало назву - уніфікація (від лат. - робити єдиним), внаслідок чого і метод подібного ре­гулювання відповідних відносин отримав назву уніфікованого (або прямого).

Уніфіковані матеріально-правові норми встановлюють одна­ковий обсяг прав чи зобов'язань учасників цивільно-правових від­носин, пов'язаних з присутністю в них іноземного елементу.

Уніфіковані цивільно-процесуальні норми встановлюють єдині правила стосовно вирішення тих чи інших питань у процесі розгляду спорів учасників зазначених відносин у судах або у між­народних комерційних арбітражах.

Уніфіковані колізійні норми намагаються існуюче розмаїття ко­лізійних способів вирішення одного й того ж питання змінити на один (або декілька), щодо застосування яких держави домовились.

Результати процесу уніфікації у практиці держав можуть бути застосованими в одній (або кількох) з нижченаведених форм.

  • Шляхом укладення міжнародного договору, в якому міс­тяться розроблені та належним чином введені в дію уніфіковані норми.

  • Застосуванням міжнародних звичаїв (звичаїв ділового обо­роту), зокрема торгових звичаїв.

  1. Співвідношення міжнародних угод та внутрішнього законодавства в рамках регулювання міжнародних приватноправових відносин.

Згідно зі ст. 9 Конституції України та відповідно до ч. 1 ст. 10 нового Цивільного кодексу України, частиною національного за­конодавства стають тільки «чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України». Тим ча­сом у ч. 2 ст. 10 ЦК України, яка встановлює переважну силу пра­вил міжнародних договорів, використана інша формула - «міжна­родний договір України, укладений у встановленому законом порядку». Цій формулі відповідають як міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Президентом Украї­ни, Кабінетом Міністрів України, так і - в установлених законом межах - міністерствами та іншими центральними органами держа­вної виконавчої влади. За буквальним тлумаченням ч. 1 ст. 9 Кон­ституції України, такі міжнародні договори не набувають вищої юридичної сили, сили закону, проте залишаються джерелами наці­онального права.

Правила застосування трансформованих у національну правову систему норм міжнародних договорів:

По-перше, норми національного права, що виникають внаслі­док зазначеної трансформації, завжди використовуються як спе­ціальні норми щодо будь-яких інших норм відповідної системи права. Тобто, механізми регулювання, що створюються міжнарод­ними договорами, як спеціальні норми (leх sресiаles) мають примат перед загальними механізмами регулювання, що діють у національному праві, або, інакше кажучи, переважну силу.

По-друге, така норма в системі внутрішньодержавних норм має певну автономію. Це означає, що скасування трансформованої норми у встановленому в національному праві порядку ніяким чи­ном не впливає на зобов'язання держави щодо виконання відпо­відної норми міжнародного договору, якщо тільки останній зали­шається для цієї держави чинним.