Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція Заочна.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
196 Кб
Скачать
☆
  1. Форми укладення договорів:

- зареєст­рація у державних органах;

- цер­ковний шлюб, коли право вибору форми укладення шлюбу зали­шено на розсуд осіб, що укладають шлюб;

- укладення шлюбу можливе лише у церковній формі;

- визнання шлюбу громадянського.

Коли йдеться про змішані шлюби, слід мати на увазі, що се­ред них окремо виділяється такий різновид, як закордонний шлюб. Під ним розуміється шлюб громадянина відповідної держави з іноземною особою, та шлюб громадян цієї держави між собою, які укладені поза межами території відповідної держави. Під це поняття підпадає і шлюб двох іноземців, який укладається в третій країні.

Найбільш поширеною формою укладання подібних шлюбів є так звані консульські шлюби, тобто шлюби, що укладаються в дип­ломатичних або консульських установах відповідних держав за кордоном. Для того щоб такі шлюби отримали визнання на тери­торії держави перебування консула, необхідно щоб консул мав на це повноваження своєї держави та згоду держави акредитації на те, щоб консул укладав ці шлюби на її території як між громадя­нами держав, які досягли відповідної згоди, так і громадянином своєї держави з особою із третьої держави. Подібна «легалізація» діяльності консула забезпечується шляхом укладення між відповід­ними державами консульських конвенцій, коли на засадах взаєм­ності в них вирішуються всі відповідні питання.

Щодо українського національного регулювання процедури укладення шлюбу слід зазначити, що згідно зі ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, заре­єстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Релігійний обряд шлюбу не породжує відповідних юридичних прав і зобов'язань, окрім випадків, коли цей обряд відбувся до створення або відновлення зазначених державних органів. Держа­вна реєстрація шлюбу підтверджується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

  1. Особливості застосування колізійного методу

Правове регулювання відносин з іноземним елементом проходить три стадії:

  • встановлення підсудності - вибір юрисдикційного органу;

  • визначення застосовного матеріального права за допомогою колізійних норм держави суду та

  • застосування цього матеріального права.

Третя стадія виходить за межі власне МПрП і є стадією національного судового процесу.

У випадку колізійної нор­ми відбувається не заміщення Lех fоrі на Lех саusae взагалі, а лише тільки заміщення певної норми національного законодавства на відповідну норму визначеного, згідно з вітчизняним колізійним приписом, іноземного законодавства.

  1. Особливості спадкування майна громадянином України після смерті іноземця

Питанням успадкування присвячена книга шоста чинного ЦК України. Головні положення цієї книги зводяться до такого.

Спадкуванням визнається перехід прав та обов'язків (спадщи­ни) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), і воно здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні осо­би, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після від­криття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути також юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, — правом України.

Визнаються всі спадкові права громадян України, які виникли на підставі відповідних іноземних законів.

Окрім того:

(1) Українські нотаріуси вчинюють акти та посвідчують докуме­нти, які є необхідними для здійснення відповідних прав. Для цього вони як приймають та розглядають документи, складені відповідно до вимог іноземного права, так і складають засвідчувальні написи у такій формі, якщо тільки це не протирічить основам встановленого в Україні правопорядку (ст. 98 Закону України «Про нотаріат»).

(2) Судові органи України встановлюють факти існуючих ро­динних відносин, необхідні для здійснення спадкоємства за інозем­ним законом, які тепер вже відомі і чинному ЦК, такі, наприклад, як споріднення типу «дядько - племінник» або навпаки.

(3) Наші співвітчизники мають право на консульський захист своїх спадкових прав, що виникли закордоном. За наявності відпо­відної консульської конвенції консул України може, наприклад, прийняти за кордоном спадкове майно для передачі його спадко­ємцю в Україні.