Основна частина
На сьогодні вченими доведено, що:
ліва півкуля головного мозку відповідає за абстрактно-логічне мислення (формування понять, побудова узагальнення, висновків, складання прогнозів);
права півкуля - забезпечує просторово-образне сприйняття навколишнього середовища на основі досвіду, на формуванні особистісного емоційного ставлення до себе, інших людей і до предметів, є базою конкретного абстрактного мислення та розвитку творчих здібностей. Так, при органічному пошкодженні лівої півкулі мозку у музикантів та художників майже не страждали їх артистичні здібності, тоді як при пошкодженні правої півкулі відзначається повна втрата здібностей до творчості.
Отже, здатність до мовлення, аналізу, деталізування, абстракції забезпечується лівою півкулею. Вона працює послідовно, будуючи ланцюжки, алгоритми, оперуючи з фактом, деталлю, символом, знаком, відповідає за абстрактно-логічний компонент у мисленні. Права півкуля здатна сприймати інформацію в цілому, працювати одночасно по багатьом каналам і, в умовах нестачі інформації, поновлювати ціле з його частин. З роботою правої півкулі прийнято співвідносити творчі можливості, інтуіцію, здатність до адаптації. Права півкуля забезпечує сприйняття реальності у всій повноті різноманіття і складності, в цілому з усіма його складовими елементами. Домінування лівої чи правої півкулі обумовлює тип мислення людини, визначає його характер, темперамент, пам'ять, здатність до зосередження та інші психофізіологічні особливості.
Більша частина людства - праворукі й лише 5-12% є ліворукими. Але варто пам’ятати, що й праворукі та ліворукі - це не однорідні групи. Серед них виділяють:
· сильно ліворуких (лівшів, тобто, тих в кого ведучими є ліва рука, нога, та в яких спостерігається лівобічна сенсорна асиметрія);
· ліворуких (в яких ведучою є ліва рука, а решта компонентів латерального профілю мають правобічну асиметрію);
· амбідекстрів (в яких не виражена функціональна асиметрія, тобто немає домінуючої руки, ноги, та не виявлено сенсорної асиметрії; такі люди добре володіють як лівою, так і правою рукою) – ними часто стають перевчені лівші;
· праворуких (людей з правою мануальною асиметрією, але з різними співвідношеннями сенсорної асиметрії та асиметрії ніг);
· сильно праворуких (правшів, які мають правобічний латеральний профіль).
Будучи за філогенетичним віком більш давньою, ніж ліва, права півкуля функціонує за принципом безпосереднього почуттєвого й цілісного відображення дійсності. Для того, щоб права півкуля функціонувала, вона повинна зіткнутися з дійсністю безпосередньо (почуттєво).
Е. Голдберг у монографії «Керуючий мозок» характеризує взаємодію півкуль мозку як співвідношення новизни й «рутини». Він прийшов до висновку, що права півкуля відповідає за когнітивну (пізнавальну) новизну, а ліва - за когнітивну «рутину». Інакше кажучи, все, із чим стикається людина вперше, сприймається правою півкулею мозку, а все, чому людина навчилася, стає надбанням лівої й зберігається там у вигляді якихось паттернів (типових моделей).
Домінування півкуль зазвичай визначає найбільш розвинену область психічного - так, у правопівкульних краще розвинені емоції й інтуїція, у лівопівкульних - сприймання й мислення. Дуже заманливо зв'язати цю думку з відомими психофізичними характеристиками ліворуких людей - підвищеною лабільністю, емоційною чутливістю, високим творчим потенціалом, прагненням до нестандартних ситуацій.
Деякі дослідники доводять зв'язок правої півкулі з несвідомим у психіці людини. На користь цього висновку свідчить цілий ряд спостережень за поведінкою осіб, що перенесли операцію розділення півкуль. Так, коли одному з таких випробуваних потрібно було з'явитися на чергове психологічне обстеження, він з подивом виявив, що ніяк не може одягнутися: його права рука, пов'язана з «свідомою» лівою півкулею, застібала ґудзики на жакеті, а ліва рука, пов'язана із правою півкулею, розстібала їх. Пояснити цей факт можна тільки як прояв неусвідомленого бажання уникнути обстеження.
Встановлене також переважання системи модальності у людей з різною функціональною організацією: так, лівопівкульні найчастіше є візуалами (тобто, сприймають інформація за допомогою зорового аналізатора) та кінестетиками (нюхове, тактильне, м’язове, смакове сприймання), а правопівкульні – аудіалами (слухове сприймання).
Переробка інформації правопівкульних відбувається спонтанно, в хаосі та миттєво. Вони мислять інсайтами, при чому не можуть пояснити, яким чином знайшли відповідь. І хоча такий підхід до мислення може здатися невірним і нераціональним, та його результати вражають точністю і доцільністю.
Як показали дослідження, творчий процес потребує від правопівкульних людей менших психофізіологічних затрат і відбувається на менш високому рівні додаткової активації мозку.
Ліва півкуля не лише відповідає за понятійне, конвергентне мислення, прогнозування подій та висування гіпотез, в ній представлена дискретна модель світу, розбита на окремі елементи. В семантичній пам’яті цієї півкулі зберігається соціальна система значимостей. Натомість, вважається, що права півкуля відповідає за синтетичну, симультанну (одночасну) діяльність мозку. Вона має справу не фігурою, а з фоном, не з центром уваги, а з периферією. Таким чином, права півкуля забезпечує не концентрацію, а розподіл уваги.
Ліва півкуля більшою мірою орієнтована на прогнозування майбутніх станів, а права – на взаємодію з досвідом та актуальними подіями.
Ліва півкуля більш активна під час виникнення мотивації щодо наближення до об’єкта, а права – в разі мотивації на уникнення (втечу).
В цілому, права півкуля є переважно сприймаючою (перцептивною), а ліва – виконавчою.
В ході багатьох досліджень вчені зробили висновки щодо зв'язку позитивних емоцій з лівою півкулею, а негативних - із правою. За даними X. Терцип і К. Цекотто, «вимикання» за допомогою барбітуратів однієї з півкуль дало такі результати: при дії на праву півкулю спостерігався ейфорично-маніакальний стан, а при дії правої півкулі - депресивний. Цей факт підтверджують дані ряду авторів (К. Клейст, Лебединський, С. В. Бабенкова, А. Кепалапте). При ураженні правої півкулі у хворих спостерігається ейфорія, пустотливість, безтактність, неадекватність.
В.Д. Небиліцин вважав нейрофізіологічним субстратом загальної активності та емоційності лобні долі кори великих півкуль. При ураженні лобних долей знак емоційного порушення (зрушення в бік ейфоричної реакції) не залежить від сторони ураження. А при ураженні скроневих долей відмічаються депресивні переживання з відтінком страждання, при чому ураження лівої лобної долі супроводжується депресивними переживаннями, а лівої – страх, жах (О.П. Чуприков, 1979).
Співробітники Мічиганського університету зіставили показники «рукості» з показниками темпераменту й виявили перевагу в них таких показників, як гнів (емоційна нестриманість), страх (боязкість), низький рівень самоконтролю, знижений фон настрою, конформність (пасивне прийняття існуючого порядку речей), совісність, боязкість, естетична вразливість, чуттєвість, підвищений рівень тривожності.
В одному з досліджень (в якому брали участь чоловіки молодого віку) було виявлено зростання негативних емоційно-оціночних характеристик в міру посилення ознак правопівкульного домінування, що було розцінене як зниження толерантності до емоційного стресу.
Педагоги та психологи, в свою чергу, виділяють ряд наступних особливостей емоційної сфери своїх ліворуких: підвищена емоційна чутливість; високий рівень креативності; яскраво виражені здібності до оригінальної художньої творчості; дратівливість й вразливість; схильність до різних страхів (боязкість); низький рівень самоконтролю; знижений емоційний фон (переважання поганого настрою); совісність; підвищений рівень тривожності; естетична чутливість.
З огляду на це, варто звернути увагу на деяку специфічність асоціацій лівшів та їх різноманітність. Проте, це може бути не лише особливістю емоційної сфери, а й свідченням образності (у випадку правопівкульної асиметрії) та конкретності (у випадку лівопівкульної асиметрії) мислення.
Люди, що часто переживають позитивні емоції, можуть так само часто відчувати і негативні емоції. Тобто, позитивні і негативні емоції можуть бути незалежними факторами, а не протилежними полюсами одного параметру.
В будь-якому разі, кожна людина має потенціал позитивної й негативної енергії. Каталізатором для виходу цієї енергії є умови середовища, у яких існує конкретна особистість. Некомфортні або навіть ворожі умови соціуму провокують у лівші сплеск негативної енергії. Людина може стати неконтрольованою, а при частому повторенні стресогенного впливу або при великій його тривалості в часі перерости в стійкі негативні якості особистості або схильності до різних патологій. Проте у більшості випадків, завдяки високій гнучкості мозкових структур, можливі негативні наслідки зводяться до мінімуму, забезпечуючи тим самим успішну адаптацію.