Питання для самоконтролю

1. Поняття “витрати”.

2. Різновиди витрат.

3. Витрати і собівартість продукції.

4. Класифікація витрат.

5. Поділ витрат на змінні і постійні.

6. Практичне застосування класифікації витрат в управлінні їх динамікою і прийнятті господарських рішень.

7. Структура витрат, і фактори, що її визначають.

8. Вплив співвідношення прямих і непрямих витрат на точність калькулювання.

Тема 2. Закономірності та чинники формування витрат (2 год.) План

1. Поняття та сутність чинників формування витрат.

2. Класифікація та види чинників, що пливають на величину витрат.

3. Характеристика впливу чинників, пов’язаних із сферою виробництва.

4. Характеристика впливу чинників, пов’язаних з іншими сферами діяльності.

5. Регульовані і нерегульовані чинники впливу на витрати виробництва.

Рекомендована література

1. Ананькина Е. А., Данилочкина Н. Г. Управление затратами. – М.: ПРИОР, ИВАКО Аналитик, 1998. – 64 с.

2. Управление затратами на предприятии: Учеб. / Под ред. Г. А.Краюхина. – СПб.: Издат. дом «Бизнес-пресса», 2000. –276 с.

3. Хопчан М. І., Лотиш О. Я., Хопчан В. М. Витрати виробництва. Тернопіль, 2003 р.

4. Ю. С. Цал-Цалко. Витрати підприємства. – К.:ЦУЛ, 2001 р.

Мета – систематизація знань студентів про поняття та сутність чинників формування витрат виробництва.

Завдання – освоїти загальні положення про чинники формування витрат виробництва, з’ясувати їх види та класифікацію.

Зміст теми

На рівень витрат у певному періоді виробництва впливає ряд чинників. Чинники, що впливають на величину витрат, систематизовано залежно від того, випливають вони безпосередньо із процесу виробництва чи пов'язані з іншою діяльністю підприємства, необхідною для виготовлення продукції, стосуються

кількісної чи вартісної компонент витрат. Водночас слід з'ясувати. якою є взаємна залежність між чинниками впливу на витрати. Відтак аналізують напрям і сгупін1. впливу їх па величину останніх. 1. нарешті, слід визначити. які існують можливості використання цих чинників для прийняття коротко- середньо - та .довгострокових рішень, тобто чи можна їх вважати •; певних межах функціональними змінними, чи брати до уваги як дані, що не підлягають змінам. Ступінь впливу різних чинників на витрати виробництва визначається в процесі їх формування.

Спочатку розглянемо чинники впливу на витрати, які мають безпосередній зв'язок з виробництвом.

Істотно впливає на рівень витрат такий виробничий чинник, як величина підприємства. Йдеться про сукупну виробничу потужність, диференційовану :за видами, кількістю та максимальною віддачею наявних потенційних факторів. Підприємства, які різняться типами, кількістю та терміном служби своїх засобів виробництва або кваліфікаційним і віковим складом працівників, з також їх чисельністю, вважають підприємствами різної величини з різними втратами. Ця обставина спонукає підприємців до формування економічно обґрунтованої величини підприємства, яка є певним компромісом між мінімальною його величиною, зумовленою вимогами виробництва, та інерційністю і негнучкістю надто великих виробничих одиниць. Водночас слід мати на увазі, що об'єктивно неможливо точно взаємоузгодити виробничі потужності, які є вирішальними при ви значенні величини підприємства. У короткостроковому періоді величину підприємства змінити неможливо, оскільки набір і звільнення персоналу потребують певного часу, придбання, заміна та ліквідація виробничого устаткування пов'язані з інвестиційними рішеннями, що вимагають ретельних обґрунтувань. У цьому випадку величина підприємства обумовлена його виробничими можливостями. У довгостроковому періоді величину підприємства можна змінити, змінивши кількість і склад потенційних факторів. Змінений виробничий потенціал впливає на величину витрат підприємства.

Другим чинником, що впливає на величину витрат, є виробнича програма підприємства. Виробнича програма - це перелік типів продукції, яку виготовлятимуть у певному виробничому періоді із зазначенням її кількості. Вона включає специфічний для певного періоду випуск продукції в межах номенклатури, властивої для виробничого профілю підприємства Номенклатура продукції змінюється тільки через тривалі періоди, наприклад. перехід від виробництва електричних швейних машин до виготовлення друкарських машинок погребує часу. Щодо виробничої програми, наприклад. типів і кількості швейних машин, то її можна змінювати в короткі проміжки часу. Отже, виробнича програма регулюється підприємством, її вплив на витрати безпосередньо обумовлений кількістю ресурсів, потрібних для виготовлення продукції. Якщо випуск продукції зменшиться або збільшиться, чи зміниться склад виробничої програми, то стануться відповідні зміни в затратах засобів виробництва, робочої сили і матеріалів. За цих обставин виникає потреба застосовувати різні методи виробництва для формування оптимальних витрат на одиницю продукції. А для цього можуть знадобитися нові агрегати, застосування яких призведе до ймовірної зміни структури затрачуваних факторів виробництва. Витрати також можуть змінюватися внаслідок необхідності узгодження величин замовлень на продукцію з новими обсягами її виготовлення. У цьому випадку змінюються витрати на налагодження устаткування І зберігання продукції на складі, які є складовими витрат підприємства.

Подібно до асортиментних змін у складі продукції на величину виробничих витрат впливає глибина виробництва на підприємстві. Вона характеризується кількістю стадій виготовлення продукції у багатостадійному виробництві й тим. наскільки потреба в первинних, проміжних продуктах і деталях забезпечується власним виробництвом і якою мірою - за рахунок поставок зі сторони. Зрозуміло, то питання глибини виробництва та, відповідно, рішення про власне виробництво частин виробів і купівлю їх в інших продуцентів тісно пов'язані з формуванням виробничої програми, оскільки заготовки, напівфабрикат й деталі. які не купують на ринку, є її компонентами. Тому залежність витрат від глибини виробництва можна вважати одним із аспектів впливу на них виробничої програми. Більша кількість стадій виробництва потребує. більше устаткування, персоналу. матеріалів і, отже, впливає на виробничі виграти.

Вже давно й інтенсивно обговорюється такий чинник впливу на витрати, як організація виробництва, тобто форма його здійснення. Вона має три аспекти: рівень автоматизації, вид і тип виробництва на підприємстві. Оскільки рівень автоматизації здебільшого обумовлений видом і типом виробництва, то можна обмежитися розглядом цих двох організаційних форм. Існує два види виробництва, які різняться порядком здійснення виробничого процесу, а саме: виробництво з груповим розміщенням устаткування (непотокове) і потокове виробництво. До типів виробництва належать масове, серійне, сортиментне та одиничне.

Масове виробництво дає змогу автоматизувати робочі операції, що є проблематичним для одиничного виробництва, орієнтованого на окремі замовлення. Переконливий доказ цього - порівняння потокових ліній виготовлення цигарок та автомобілів з робочими місцями підприємств з виробництва окремих машин чи меблів. Масове виробництво позбавлене витрат на переналагоджуваним устаткування і зберігання виробничих запасів, які є необхідними за асортиментного та одиничного виготовлення продукції. Проте в масовому виробництві більше капіталу інвестується у засоби виробництва, отже, тут істотна частка витрат обумовлена виробничим устаткуванням. Таким чином, тип виробництва є важливим чинником впливу на величину витрат. Подібне спостерігається і за різних видів виробництва. За групового виробництва його структурні підрозділи організуються за принципом концентрації однорідних операцій. Однорідні операції і, відповідно, функціонально однакові агрегати просторово об'єднуються в дільниці та цехи з відокремленими відповідальністю і обліком витрат. Така централізація операцій призводить до децентралізації потоків продуктів у виробництві. подовженню транспортних маршрутів, збільшення тривалості транспортування, запасів матеріалів і напівфабрикатів. До подібних функціональних виробничих підрозділів на машинобудівному заводі, через які проходить різна продукція. належать підрозділи свердлильних, фрезерувальних, токарних, ливарних, штампувальних робіт. Непотокове виробництво з груповим розміщенням устаткування застосовується передусім в одиничному та малосерійному виготовленні продукції.

Масове та великосерійне виробництво, в якому застосовуються переважно потокові методи, орієнтовано на виготовлення певного виду продукції. Така централізація об'єктів виробництва передбачає децентралізоване розміщення однотипних агрегатів. Отже, кожна потокова лінія з випуску певного типу автомобіля має у своєму складі аналогічне свердлильне, зварювальне, розрізне та монтажне устаткування. У довершеній формі потокового виробництва певні предмети обробляються на конвеєрі або біля нього з одночасним безперервним їх транспортуванням. Тому тут відсутні витрати на переналагоджування устаткування та зберігання запасів. Уніфікація робочих операцій дає змогу виконувати їх персоналом меншої кваліфікації, ніж у непотоковому виробництві. Підприємства з груповим розміщенням устаткування потребують кваліфікованих робітників, без яких можна здебільшого обійтись у потоковому виробництві. Щоправда, потокове виробництво може призводити до зростаючої відчуженості робітників. Вони не ідентифікують свою працю з виготовленими продуктами. виникає незадоволення своєю діяльністю, що може спричинити збільшення браку та вартості продукції. Тому деякі монтажні заводи повертаються від потокового до групового виробництва, щоб підвищити задоволення робітників їх працею.

Але такі зміни негативно впливають на витрати виробництва.

Ще одним чинником впливу на витрати є якість факторів виробництва. Вона виражається властивостями факторів, що визначають їх придатність для використання у виробничому процесі, тобто для виготовлення певної продукції. Відомо, що матеріаловіддача, продуктивність машин, фізичний стан і відповідна професійна кваліфікація робочої сили обумовлюють виробничі можливості підприємства. Те підприємство має найсприятливіші щодо витрат умови виконання певної виробничої програми. у розпорядженні якого є краще технічне оснащення, персонал з високим рівнем продуктивності праці та відповіли: матеріали. Тому актуальним завданням є добір факторів виробництва такої якості, за якої витрати на одиницю продукції були б мінімальні. Цей критерії"!, природно, застосовується не тільки при виборі основних факторів виробництва. Ним користуються І при формуванні диспозитивного фактора, який впливає на рівень витрат через планування. організацію, контроль і прийняття рішень. Такий вплив здійснюється встановленням оптимальних партій виробів, то виготовляються, оптимальної послідовності виконання замовлень, календарним плануванням.

Поряд з поступовою зміною якості факторів виробництва та безперервним її впливом на рівень витрат можуть виникати раптові стрибки останніх внаслідок різких змін параметрів якості факторів. Таке часто трапляється при переході на принципово інший метод виготовлення продукції. Подібні зміни якості факторів виробництва називають мутаційними.

На рівень витрат впливає й такий виробничий чинник, як зайнятість. Зайнятість підприємства або потенційного фактора - це кількість одиниць продукції, що виготовляється ними за певний період. Відношення цієї кількості продукції до виробничої спроможності, тобто виробничої потужності, підприємства або потенційного фактора показує ступінь зайнятості. Виражена в одиницях продукції зайнятість опосередковано впливає на рівень витрат через співвідношення затрат факторів виробництва, що комбінуються, тобто через їх пропорції. Оскільки потенційні фактори, що використовуються протягом багатьох циклів виробництва, повільніше адаптуються до коливань зайнятості. ніж затрачувані фактори, то внаслідок цього змінюються їх пропорції. При цьому негативно впливають на витрати як низьке використання виробничої потужності за повільного зношення й технічного старіння устаткування, так і максимальне її завантаження, що спричиняє підвищене спрацювання і додаткове обслуговування машин.

Чинник зайнятості впливає на витрати ще в двох напрямах. Зайнятість потенційних факторів, виражена в одиницях продукції. обчислюється множенням: інтенсивності їх роботи на час виробництва. Таким чином, через зайнятість на витрати впливають форми адаптації агрегатів до інших обсягів виробництва. На більш тривалий час виробництва припадає більше амортизаційних відрахувань і заробітної плати. Підвищена інтенсивність роботи спричиняє прискорене зношення агрегатів та акордні доплати робітникам.

Витрати обчислюють множенням затрат факторів виробництва на їх ціни. Отже, останні безпосередньо впливають на рівень виробничих витрат. При цьому слід розрізняти два напрями такого впливу. Ціни факторів виробництва безпосередньо впливають на витрати, якщо за незмінної в часі величини їх затрат у натуральній формі ціни на певні фактори змінюються. Підвищення тарифу на електроенергію призводить до зростання витрат на експлуатацію устаткування, що живиться струмом. Водночас ціни факторів виробництва можуть опосередковано впливати на витрати через зміну співвідношення затрат різних факторів. Якщо, наприклад, умови виробництва дозволяють замінювати ресурси, то при підвищенні цін на певні фактори виробництва вони можуть бути замінені певною мірою іншими факторами з прийнятнішими цінами. Так. значне підвищення оплати праці спонукає підприємця до роздумів, якою мірою виробничі операції, виконувані робітниками, можна механізувати за рахунок збільшення кількості машин. Це призводить до заміщення праці капіталом. Отже, непрямий вплив цін факторів виробництва на витрати виражається в тому, що зміна цих цін спочатку призводить до зміни натурального складу затрат, а відтак спричиняє зміну рівня витрат.

Розгляд викладених виробничих чинників впливу на витрати свідчить, що між деякими з них існують певний взаємозв'язок і взаємозалежність. Так, зміни величини підприємства, виробничої програми та організації виробництва завжди зумовлюють зміни якості виробничих факторів та або їх пропорцій. При цьому слід мати на увазі, що кожна зміна рівня витрат спричиняє зворотний вплив на якість факторів виробництва, їх ціни та пропорції. Якщо зазначені чинники сфери виробництва не змінюються в часі, то й рівень витрат підприємства залишається незмінним.

Поряд з чинниками, які властиві сфері виробництва й які називають головними, на рівень витрат певною мірою впливають також чинники, пов'язані з іншими сферами діяльності підприємства. До них належать, наприклад. процеси збуту продукції, фінансування, досліджень і розвитку.

У витрати, згідно з їх визначенням, включають також вартість благ. затрачених на реалізацію продукції. Вся діяльність у сфері збуту, що забезпечує продаж продукції на ринку, впливає на загальний рівень витрат підприємства.

Капіталовкладення, пов'язані із засобами виробництва та матеріалами, залежать від виду їх фінансування, таким чином останнє впливає на загальні витрати. Нестача власного капіталу й надто короткий термін надання кредиту є причиною застосування старих методів виробництва, хоча нові методи, для впровадження яких немає фінансових коштів, були б ефективніші за рівнем витрат.

Зусилля у сфері досліджень і розвитку спрямовані на підвищення якості продукції, факторів виробництва й удосконалення його методів. Отже, вони опосередковано впливають на рівень виробничих витрат. Вартість цих робіт повинна враховуватись у витратах тих періодів, в яких результати досліджень і розробок впливають на результати виробництва.

Серед розглянутих чинників впливу на витрати слід розрізняти регульовані і нерегульовані. Регульовані - це ті, що можуть регулюватися підприємством і розглядатися як активні параметри його діяльності, і чинники, які є тільки даними для прийняття рішень. На деякі чинники формування витрат підприємства не можуть безпосередньо впливати. Так. при прийнятті рішень підприємство не може регулювати такі додаткові фактори, як податки та обов'язкові відрахування. Практично мало залежить від підприємства оплата праці, оскільки її ставки встановлюються угодами між спілками роботодавців і профспілками. Обмежений вплив підприємства й на ціни факторів виробництва, які воно купує.

Щодо регульованих і нерегульованих чинників формування витрат необхідно враховувати й той факт, що серед них є такі, що за своєю суттю належать до змінних, але в короткі проміжки часу розглядаються як задані. Наприклад, номенклатура продукції, організація виробництва, якість виробничих факторів залишаються незмінними хоча б на деякі періоди часу. Це дає змогу оптимально поєднувати решту чинників впливу на витрати. Вони повинні бути узгоджені з пропорційністю факторів і зайнятістю. Ще одним прикладом чинника впливу на витрати, який у довгостроковому періоді використовується керівництвом як змінний, a в, короткостроковому вважається заданим, є величина підприємства.

Для сфери виробництва вважаються незмінними даними також чинники, що є наслідком управлінських рішень інших служб підприємства. До них належать, наприклад, визначення виробничої програми відділом збуту або вибір якості факторів виробництва відділами постачання та управління персоналом.

При аналізі формування витрат нерідко обмежуються лише таким чинником, що впливає на їх рівень, як зайнятість, виміряна в одиницях виготовлюваних благ. При цьому вважається, що вона відображає вплив на витрати решти факторів промисловості.