- •Тема 1. Сутнісна характеристика витрат (2 год.) План
- •Рекомендована література
- •Зміст теми
- •1. Поняття витрат виробництва. Різновиди витрат.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Закономірності та чинники формування витрат (2 год.) План
- •Рекомендована література
- •Зміст теми
- •Тема 3. Управління витратами (4 год.) План
- •Рекомендована література
- •Зміст теми
- •Питання для самоконтролю
- •Глосарій економічних терміни
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Формування витрат за місцями і центрами відповідальності (2 год.) План
- •3. Голов с. Ф. Управленческий бухгалтерский учет. – к.: Скарбы, 1998. – 384 с.
- •Зміст теми
- •Вихідні дані для обчислення витрат основних виробничих підрозділів за послугами підрозділів допоміжного і обслуговуючого виробництв, %
- •Розподіл витрат підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв за методом взаємних послуг, грн.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Собівартість продукції і калькулювання (6 год.) План
- •Рекомендована література
- •1. Голов с. Ф. Управленческий бухгалтерский учет. – к.: Скарбы, 1998. – 384 с.
- •Зміст теми
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Контроль витрат і стимулювання економії ресурсів (4 год.) План
- •Рекомендована література
- •Зміст теми
- •Глосарій основних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Аналіз системи «витрати—випуск—прибуток» як інструмент обґрунтування виробничо-маркетингових рішень (4 год.) План
- •Рекомендована література
- •Зміст теми
- •Глосарій основних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Адаптація операційної системи до зміни її завантаження за критерієм витрат (2 год.) План
- •Рекомендована література
- •Зміст теми
- •Глосарій основних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10. Мінімізація витрат на створення і зберігання виробничих запасів (2 год.) План
- •Рекомендована література
- •Зміст теми
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Голов с. Ф. Управленческий бухгалтерский учет. – к.: Скарбы, 1998. – 384 с.
- •Котляров с.А. Управление затратами. – сПб.: Питер, 2001. – 160 с.
- •Хорнгрен и. Т., Фостер Дж. Бухгалтерский учет: управленческий аспект: Пер. С англ. – м.: Финансы и статистика, 1995. – 416 с.
Вихідні дані для обчислення витрат основних виробничих підрозділів за послугами підрозділів допоміжного і обслуговуючого виробництв, %
Постачальник послуг |
Споживачі послуг |
|||
Основні виробничі підрозділи |
Підрозділи допоміжного та обслуговуючого виробництв |
|||
В 1 |
В 2 |
Д 1 |
Д 2 |
|
Д 1 |
30 |
40 |
- |
30 |
Д 2 |
50 |
30 |
20 |
- |
Необхідно обчислити витрати основних виробничих підрозділів з урахуванням послуг структурних одиниць допоміжного та обслуговуючого виробництв з допомогою методів прямого розподілу, повторного розподілу і системи рівнянь.
Метод прямого розподілу. За цим методом усі витрати підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв відразу відносять на основні виробничі підрозділи без урахування взаємних послуг між підрозділами допоміжного та обслуговуючого виробництв.
Для розглядуваного прикладу результати використання методу прямого розподілу наведено в табл. 4.2.
Таблиця 4.2.
Показник |
Підрозділ |
|||
В 1 |
В 2 |
Д 1 |
Д 2 |
|
Початкові витрати |
|
|
|
|
Розподіл витрат підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв: |
||||
Д 1 |
8571
|
11429
|
- |
- |
Д 2 |
6250
|
3750
|
- |
- |
Усього витрат за підрозділом |
134821 |
95179 |
- |
- |
У дужках наведено розрахунок витрат основних виробничих підрозділів за послуги відповідних підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв. При цьому бази розподілу беруться за обсягами послуг, наданих такими підрозділами лише основним структурним одиницям (70 % і 80 % для розподілу витрат підрозділів Д1 і Д2 відповідно).
Метод прямого розподілу простий і зручний у використанні, але сфера його застосування обмежується випадками, коли взаємні послуги підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв мають відносно незначний обсяг.
Метод взаємних послуг. За такого методу витрати кожного допоміжного та обслуговуючого підрозділу розподіляються поетапно між відповідними основними, допоміжними та обслуговуючими структурними одиницями. Процес розподілу триває, доки величини витрат, віднесених на підрозділи обслуговуючого та допоміжного виробництв, стають настільки малими що їх подальший перерозподіл недоцільний. Коли такий момент настає, зазначені суми витрат відносять на основні виробничі підрозділи прямо, без розподілу на підрозділи допоміжного та обслуговуючого виробництв, і процес розподілу на цьому закінчується. Для розглядуваного прикладу результати розподілу витрат за методом взаємних послуг наведено в таблиці 4.3.
Таблиця 4.3.
Розподіл витрат підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв за методом взаємних послуг, грн.
Показник |
Підрозділ |
|||
В 1 |
В 2 |
Д 1 |
Д 2 |
|
Початкові витрати |
120000 |
80000 |
20000 |
10000 |
Розподіл витрат підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв. |
||||
1 етап Д 1 |
6000 (20000*0,3) |
8000 (20000*0,4) |
- |
6000 (20000*0,3) |
Д 2 |
5000 (10000*0,5) |
3000 (10000*0,3) |
2000 (10000*0,2) |
- |
2 етап Д 1 |
600 (2000*0,3) |
800 (2000*0,4) |
- |
600 (2000*0,3) |
Д 2 |
3000 (6000*0,5) |
1800 (6000*0,3) |
1200 (6000*0,2) |
- |
3 етап Д 1 |
514
|
686
|
- |
- |
Д 2 |
375
|
225
|
- |
- |
Всього витрат за підрозділом |
135489 |
94511 |
- |
- |
Як і у табл. 4.2, у дужках наведено розрахунок витрат підрозділів за послуги відповідних структурних одиниць допоміжного за 0&слУговуючого виробництв. На кінцевому етапі (у розгляданому прикладі їх три) витрати розподіляють тільки на основні виробничі підрозділи.
Метод взаємних послуг точніший за метод прямого розподілу, проте більш трудомісткий. Його застосовують тоді, коли взаємні послуги підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв не можна ігнорувати.
Метод системи рівнянь. Цей метод по суті повторює попередній, але базується на іншому обчислювальному апараті, який пов'язаний з положеннями математичної теорії рядів.
Сукупні витрати, списувані на допоміжний чи обслуговуючий підрозділ за складання кошторисів структурних одиниць основного виробництва, складаються з витрат, які безпосередньо виникають в даному підрозділі під час його роботи, та витрат за по-ЛУГИ інших допоміжних чи обслуговуючих підрозділів, розподілених на цей підрозділ (див. схему руху витрат, рис. 3.2). При цьому процес перерозподілу витрат між допоміжними та обслуговуючими підрозділами за взаємні послуги ідеально уявляється як нескінченний. Це дає можливість утворити за послідовностями величин витрат, які за зазначеного процесу відносяться на даний допоміжний чи обслуговуючий підрозділ, так званий нескінченний числовий ряд. Якщо проаналізувати характеристики цього ряду, то виявиться, що він є збіжним із скінченною сумою, тобто границя його часткових сум — скінченне число. Отже, є можливість уважати, що існують якісь скінченні суми витрат, як; списуються на допоміжні та обслуговуючі підрозділи за здійснення всіх етапів перерозподілу витрат з надання ними взаємних послуг.
На підставі викладених закономірностей складається спеціальна система рівнянь, яка дає змогу знайти величини сукупних витрат, які списуються на той чи інший допоміжний чи обслуговуючий підрозділ за складання кошторисів структурних одиниць основного виробництва. Коли вказані суми витрат визначено, їх відносять на підрозділи основного виробництва відповідно до обсягів послуг, наданих цим підрозділам.
Для розглядуваного прикладу позначимо через С1 та С2 сукупні витрати відповідно за структурними одиницями Д1 і Д2. Тоді можемо записати такі дві рівності:
С1 =20000 + 0,2 С2, С2 =10000+0,3 С1.
Розв'язавши систему цих рівнянь, отримаємо:
С1 = 23 404 грн, С2 =17 021 грн.
Залишається розподілити визначені суми безпосередньо на основні виробничі підрозділи за встановленими для них пропорціями. В результаті сукупні витрати для основних структурних одиниць становитимуть:
• для підрозділу В1: 120 000 + 23 404 х 0,3 + 17 021 х 0,5 = = 135532 (грн);
• для підрозділу В2: 80 000 + 23 404 х 0,4 + 17 021 х 0,3 = = 94468 (грн).
Метод системи рівнянь поєднує в собі переваги точності обчислень і відносну простоту.
До питань, які постають за децентралізації структури управління на підприємстві і практичної реалізації на ньому концепції центрів відповідальності, належить й питання внутрішнього (трансфертного) ціноутворення.
Внутрішньою (трансфертною) ціною є ціна, за якою продукція (робота, послуги) одного центру відповідальності (підрозділу) підприємства передається іншому. Внутрішні ціни використовуються як елемент економічного функціонування структурних підрозділів підприємства. Основна мета створення механізму внутрішніх розрахунків на підприємстві полягає в забезпеченні найбільш ефективного (прибуткового) функціонування виробничої системи підприємства.
У практиці внутрішньовиробничих відносин внутрішнє ціноутворення частіше здійснюється на основі ринкових цін, на договірній основі та на основі витрат виробництва.
ІV. Глосарій основних термінів.
Безнапівфабрикатний метод — метод формування внутрішніх витрат, за якого вартість напівфабрикатів власного виробництва не відноситься на собівартість продукції виробничих підрозділів.
Кошторис підрозділу — план витрат підрозділу на виробництво продукції (надання послуг) за плановий період незалежно від ступеня її готовності.
Кошторис підрозділу за угодою (замовленням) — план витрат підрозділу на виконання угоди (замовлення).
Метод взаємних послуг — метод розподілу витрат допоміжних а обслуговуючих підрозділів, за якого їх витрати розподіляються Т певного моменту поетапно між відповідними основними, допоміжними та обслуговуючими підрозділами, на останньому етапі розподілу залишки витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів відносять на основні виробничі підрозділи прямо.
Метод прямого розподілу — метод розподілу витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів, за якого їх витрати безпосередньо списують на основні виробничі підрозділи.
Метод системи рівнянь — метод розподілу витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів, за якого розподіл витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів відбувається з урахуванням взаємних послуг, відповідні обчислення передбачають скла дання та розв'язання системи рівнянь.
Місце витрат — робоче місце або сукупність організаційно поєднаних робочих місць (дільниці, відділення тощо).
Напівфабрикатний метод — метод формування внутрішніх витрат, за якого до складу витрат підрозділів входить вартість напівфабрикатів і продукції, виготовленої іншими підрозділами підприємства.
Центр відповідальності — сегмент діяльності підприємства, очолюваний певною особою, яка несе персональну відповідальність за встановлені показники його роботи.
Центр витрат — різновид центру відповідальності, в якому контролюються лише витрати (організаційно центр витрат може формувати місце витрат або сукупність організаційно поєднаних робочих місць).
Центр інвестицій — різновид центру відповідальності, в якому контролюються витрати, надходження та інвестиції.
Центр прибутку — різновид центру відповідальності, в якому контролюються доходи і витрати.
