Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції УВВ.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
807 Кб
Скачать
☆

Вихідні дані для обчислення витрат основних виробничих підрозділів за послугами підрозділів допоміжного і обслуговуючого виробництв, %

Постачальник послуг

Споживачі послуг

Основні виробничі підрозділи

Підрозділи допоміжного та обслуговуючого виробництв

В 1

В 2

Д 1

Д 2

Д 1

30

40

-

30

Д 2

50

30

20

-

Необхідно обчислити витрати основних виробничих підрозді­лів з урахуванням послуг структурних одиниць допоміжного та обслуговуючого виробництв з допомогою методів прямого роз­поділу, повторного розподілу і системи рівнянь.

Метод прямого розподілу. За цим методом усі витрати під­розділів допоміжного та обслуговуючого виробництв відразу відносять на основні виробничі підрозділи без урахування взає­мних послуг між підрозділами допоміжного та обслуговуючого виробництв.

Для розглядуваного прикладу результати використання мето­ду прямого розподілу наведено в табл. 4.2.

Таблиця 4.2.

Показник

Підрозділ

В 1

В 2

Д 1

Д 2

Початкові витрати

Розподіл витрат підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв:

Д 1

8571

11429

-

-

Д 2

6250

3750

-

-

Усього витрат за підрозділом

134821

95179

-

-

У дужках наведено розрахунок витрат основних виробничих підрозділів за послуги відповідних підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв. При цьому бази розподілу беруться за обсягами послуг, наданих такими підрозділами лише основним структурним одиницям (70 % і 80 % для розподілу витрат під­розділів Д1 і Д2 відповідно).

Метод прямого розподілу простий і зручний у використанні, але сфера його застосування обмежується випадками, коли взає­мні послуги підрозділів допоміжного та обслуговуючого вироб­ництв мають відносно незначний обсяг.

Метод взаємних послуг. За такого методу витрати кожного допоміжного та обслуговуючого підрозділу розподіляються поетапно між відповідними основними, допоміжними та об­слуговуючими структурними одиницями. Процес розподілу триває, доки величини витрат, віднесених на підрозділи обслуговуючого та допоміжного виробництв, стають настільки ма­лими що їх подальший перерозподіл недоцільний. Коли такий момент настає, зазначені суми витрат відносять на основні ви­робничі підрозділи прямо, без розподілу на підрозділи допо­міжного та обслуговуючого виробництв, і процес розподілу на цьому закінчується. Для розглядуваного прикладу результати розподілу витрат за методом взаємних послуг наведено в таблиці 4.3.

Таблиця 4.3.

Розподіл витрат підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв за методом взаємних послуг, грн.

Показник

Підрозділ

В 1

В 2

Д 1

Д 2

Початкові витрати

120000

80000

20000

10000

Розподіл витрат підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв.

1 етап

Д 1

6000

(20000*0,3)

8000

(20000*0,4)

-

6000

(20000*0,3)

Д 2

5000

(10000*0,5)

3000

(10000*0,3)

2000

(10000*0,2)

-

2 етап

Д 1

600

(2000*0,3)

800

(2000*0,4)

-

600

(2000*0,3)

Д 2

3000

(6000*0,5)

1800

(6000*0,3)

1200

(6000*0,2)

-

3 етап

Д 1

514

686

-

-

Д 2

375

225

-

-

Всього витрат за підрозділом

135489

94511

-

-

Як і у табл. 4.2, у дужках наведено розрахунок витрат підроз­ділів за послуги відповідних структурних одиниць допоміжного за 0&слУговуючого виробництв. На кінцевому етапі (у розгляданому прикладі їх три) витрати розподіляють тільки на основні виробничі підрозділи.

Метод взаємних послуг точніший за метод прямого розподілу, проте більш трудомісткий. Його застосовують тоді, коли взаємні послуги підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв не можна ігнорувати.

Метод системи рівнянь. Цей метод по суті повторює попе­редній, але базується на іншому обчислювальному апараті, який пов'язаний з положеннями математичної теорії рядів.

Сукупні витрати, списувані на допоміжний чи обслуговуючий підрозділ за складання кошторисів структурних одиниць основного виробництва, складаються з витрат, які безпосередньо вини­кають в даному підрозділі під час його роботи, та витрат за по-ЛУГИ інших допоміжних чи обслуговуючих підрозділів, розподі­лених на цей підрозділ (див. схему руху витрат, рис. 3.2). При цьому процес перерозподілу витрат між допоміжними та обслу­говуючими підрозділами за взаємні послуги ідеально уявляється як нескінченний. Це дає можливість утворити за послідовностя­ми величин витрат, які за зазначеного процесу відносяться на да­ний допоміжний чи обслуговуючий підрозділ, так званий нескін­ченний числовий ряд. Якщо проаналізувати характеристики цьо­го ряду, то виявиться, що він є збіжним із скінченною сумою, тобто границя його часткових сум — скінченне число. Отже, є можливість уважати, що існують якісь скінченні суми витрат, як; списуються на допоміжні та обслуговуючі підрозділи за здійс­нення всіх етапів перерозподілу витрат з надання ними взаємних послуг.

На підставі викладених закономірностей складається спеціа­льна система рівнянь, яка дає змогу знайти величини сукупних витрат, які списуються на той чи інший допоміжний чи обслуго­вуючий підрозділ за складання кошторисів структурних одиниць основного виробництва. Коли вказані суми витрат визначено, їх відносять на підрозділи основного виробництва відповідно до обсягів послуг, наданих цим підрозділам.

Для розглядуваного прикладу позначимо через С1 та С2 суку­пні витрати відповідно за структурними одиницями Д1 і Д2. Тоді можемо записати такі дві рівності:

С1 =20000 + 0,2 С2, С2 =10000+0,3 С1.

Розв'язавши систему цих рівнянь, отримаємо:

С1 = 23 404 грн, С2 =17 021 грн.

Залишається розподілити визначені суми безпосередньо на основні виробничі підрозділи за встановленими для них пропор­ціями. В результаті сукупні витрати для основних структурних одиниць становитимуть:

• для підрозділу В1: 120 000 + 23 404 х 0,3 + 17 021 х 0,5 = = 135532 (грн);

• для підрозділу В2: 80 000 + 23 404 х 0,4 + 17 021 х 0,3 = = 94468 (грн).

Метод системи рівнянь поєднує в собі переваги точності обчислень і відносну простоту.

До питань, які постають за децентралізації структури управ­ління на підприємстві і практичної реалізації на ньому концепції центрів відповідальності, належить й питання внутрішнього (трансфертного) ціноутворення.

Внутрішньою (трансфертною) ціною є ціна, за якою продукція (робота, послуги) одного центру відповідальності (підрозділу) підприємства передається іншому. Внутрішні ціни використову­ються як елемент економічного функціонування структурних підрозділів підприємства. Основна мета створення механізму внут­рішніх розрахунків на підприємстві полягає в забезпеченні най­більш ефективного (прибуткового) функціонування виробничої системи підприємства.

У практиці внутрішньовиробничих відносин внутрішнє ціно­утворення частіше здійснюється на основі ринкових цін, на дого­вірній основі та на основі витрат виробництва.

ІV. Глосарій основних термінів.

Безнапівфабрикатний метод — метод формування внутрішніх витрат, за якого вартість напівфабрикатів власного виробництва не відноситься на собівартість продукції виробничих підрозділів.

Кошторис підрозділу — план витрат підрозділу на виробниц­тво продукції (надання послуг) за плановий період незалежно від ступеня її готовності.

Кошторис підрозділу за угодою (замовленням) — план витрат підрозділу на виконання угоди (замовлення).

Метод взаємних послуг — метод розподілу витрат допоміжних а обслуговуючих підрозділів, за якого їх витрати розподіляються Т певного моменту поетапно між відповідними основними, допо­міжними та обслуговуючими підрозділами, на останньому етапі розподілу залишки витрат допоміжних та обслуговуючих підроз­ділів відносять на основні виробничі підрозділи прямо.

Метод прямого розподілу — метод розподілу витрат допомі­жних та обслуговуючих підрозділів, за якого їх витрати безпосе­редньо списують на основні виробничі підрозділи.

Метод системи рівнянь — метод розподілу витрат допоміж­них та обслуговуючих підрозділів, за якого розподіл витрат до­поміжних та обслуговуючих підрозділів відбувається з урахуван­ням взаємних послуг, відповідні обчислення передбачають скла дання та розв'язання системи рівнянь.

Місце витрат — робоче місце або сукупність організаційно поєднаних робочих місць (дільниці, відділення тощо).

Напівфабрикатний метод — метод формування внутрішніх витрат, за якого до складу витрат підрозділів входить вартість напівфабрикатів і продукції, виготовленої іншими підрозділами підприємства.

Центр відповідальності — сегмент діяльності підприємства, очолюваний певною особою, яка несе персональну відповідаль­ність за встановлені показники його роботи.

Центр витрат — різновид центру відповідальності, в якому контролюються лише витрати (організаційно центр витрат може формувати місце витрат або сукупність організаційно поєднаних робочих місць).

Центр інвестицій — різновид центру відповідальності, в якому контролюються витрати, надходження та інвестиції.

Центр прибутку — різновид центру відповідальності, в яко­му контролюються доходи і витрати.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]