- •Визначення
- •3. Основні принципи лікування
- •4. Профілактика
- •3. Клінічні ознаки хвороби
- •4. Діагностична програма
- •5.4. Стаціонарне планове лікування.
- •5.5. Операційне лікування суглобів.
- •Організація надання медичної допомоги
- •5.1. Амбулаторно-поліклінічна допомога.
- •5.2. Стаціонарне лікування.
- •5.3. Невідкладна госпіталізація.
- •5.6. Гемостатична терапія.
- •5.7. Домашнє лікування.
- •5.8. Профілактичне лікування
- •Геморагічний васкуліт
5.6. Гемостатична терапія.
Гемостатична терапія дитині, хворій на гемофілію, призначається після встановлення діагнозу і при геморагічних проявах (за винятком профілактичного лікування).
Основним принципом лікування є проведення своєчасної адекватної замісної гемостатичної терапії концентратами факторів зсідання крові VIII/IX (плазматичні/рекомбінантні), які застосовуються для збільшення концентрацій його у плазмі крові до рівня, який забезпечить ефективний гемостаз.
При легкій формі гемофілії А ефективним є застосування десмопрессину переважно у вигляді внутрішньовенних, підшкірних ін’єкцій та інтраназального спрею.
5.7. Домашнє лікування.
Домашнє лікування полягає у тому, що батьки і діти (особливо страші), хворі на тяжку та помірну інгібіторну форму гемофілії після навчання та інструктажу у лікаря-гематолога дитячого навчаються розпізнавати ранні ознаки кровотечі і вводять необхідну кількість концентратів факторів зсідання крові або антиінгібіторні препарати для зупинки кровотечі у домашніх умовах, яка вже розпочалася. Може проводитися як профілактичне лікування, так і терапія по факту виникнення кровотечі.
5.8. Профілактичне лікування
Профілактичне лікування полягає у регулярному внутрішньовенному введенні концентратів факторів зсідання крові для попередження кровотеч та крововиливів.
Діти, які знаходяться на профілактичному лікуванні щепляться планово (за календарем), однак вакцини слід вводити підшкірно і не в день введень концентрів факторів зсідання крові.
Геморагічний васкуліт
Геморагічний васкуліт — захворювання, в основі якого лежить централізоване гіперергічне запалення дрібних судин, яке характеризується поліморфними проявами.
Геморагічний васкуліт — хвороба Шенляйн—Геноха — уражає мікроциркуляторне русло шкіри, суглобів, травного тракту, нирок. Захворювання має гострий перебіг з можливим одужанням або рецидивний перебіг. Може зустрічатися як самостійне захворювання або як синдром при інфекційних, ревматичних та гематологічних захворюваннях. Хлопчики і дівчатка хворіють з однаковою частотою,
Чинники
Головні чинники, що призводять до геморагічного васкуліту, можуть бути ендогенними й екзогенними.
Велику роль відіграють інфекції, тому захворювання часто починається через 1—4 тиж після перенесеної ангіни, ГРВІ, скарлатини тощо. У деяких випадках до розвитку геморагічного васкуліту призводять алергійні реакції в організмі дитини. Виділяють такі головні чинники: віруси; бактерії; токсоплазмоз; отруєння;
алергійна реакція на лікарські препарати;
харчова алергія;
реакція на повторне введення вакцин, сироваток, імуноглобулінів.
Чинники, що сприяють розвиткові геморагічного васкуліту:
• переохолодження;
• фізична й психічна травми;
• профілактичні щеплення;
• непереносимість ліків;
• спадковість.
У розвитку захворювання має значення сенсибілізація організму мікробним або іншим агентом, зміни гуморального і клітинного імунітету, утворення аутоімунних комплексів, порушення системи згортання крові.
Класифікація
За формою
1. Шкірна.
2. Суглобова.
3. Абдомінальна.
4. Ниркова.
5. Змішана.
6. Блискавична.
За перебігом
1. Гострий.
2. Підгострий.
3. Хронічний.
4. Рецидивний.
5. Затяжний.
За ступенем активності
I ступінь.
II ступінь.
III ступінь.
Клінічні прояви
Початок захворювання гострий, він характеризується симптомами загальної інтоксикації:
• підвищена температура тіла;
• загальна слабкість;
• знижений апетит;
• головний біль.
Шкірна форма. Поетапно, починаючи з нижніх кінцівок, з'являється висипка, яка має свої характерні риси;
• геморагічна, яскраво-червона, елементи виступають над рівнем шкіри, середина папули втягнута;
• поліморфна — у вигляді петехій, розеол, папул, екхімозів;
• болісна, іноді некротична;
• під час висипки свербіж;
• симетрична з локалізацією переважно на нижніх кінцівках, на поверхні стоп, гомілок, стегон, сідниць, рідше на поверхні передпліччя та плеча. Тільки у важких випадках висипка поширюється на тулуб, обличчя, слизові оболонки;
• 3 2-і доби висипка згасає, послідовно стає синюшно-коричневою, коричневою, жовтою. Характерною рисою шкірної форми є хвилеподібний перебіг, спостерігають частіше 2—4 хвилі висипання, тому Одночасно на шкірі присутні свіжі t^ пігментовані елементи.
Суглобова форма (ревматоїдна). Ураження суглобів має симетричний характер, переважно змінюються великі суглоби: колінний, гомілково-стопний, променево-зап'ястковий, ліктьовий. Крововиливи відбуваються в суглоб, синовіальні оболонки суглоба внаслідок цьго суглоб набрякає, шкіра над ним стає гіперемованою, місцево підвищується температура, обмежується рухливість; можуть спостерігатися біль у м'язах, ангіоневротичний набряк, елементи геморагічної висипки навколо суглоба. Після зникнення больового Синдрому рухомість суглоба відновлюється.
Абдомінальна форма. Уражається очеревина, брижа, шлунок, тонкі і товсті кишки. У підслизовий шар кишок потрапляє запальний ексудат, у слизовій оболонці виникають дрібні крововиливи, розвивається спазм кишок, що спричинює абдомінальний синдром. Раптово з'являються гострий переймистий біль у животі, блювання, приєднується пронос. Живіт здувається, гази не відходять. Іноді у блювотних масах і випорожненнях спостерігають домішки крові, рідше — велику втрату крові. Діти набувають вимушеного положення (на боці з приведеними до живота ногами). Під час пальпації живіт запалий або здутий, діагностують симптоми гострого живота. Часом геморагічний васкуліт ускладнюється інвагінацією або перфорацією кишок.
Ниркова форма. Спостерігають симптоми гострого гломерулонефриту, в деяких випадках розвивається хронічний гломерулонефрит із хронічною нирковою недостатністю.
У дітей підвищується артеріальний тиск, з'являється набряк, який починає поширюватися з обличчя. В аналізі сечі: білок понад 1 %, гематурія, циліндрурія, незначна кількість лейкоцитів. Нирковий синдром має переважно затяжний, важкий перебіг.
Змішана форма. Частіше спостерігають шкірно-суглобовий синдром.
Блискавична форма. Розвивається сепсис з проявами синдрому дисемінованого внутрішньо судинного згортання (ДВЗ-синдром), який клінічно діагностується за поширеними крововиливами на шкірі та слизових оболонках, а також масивною кровотечею з внутрішніх органів.
Клінічна картина
1. Переважання уражень шкіри з наявністю запальної основи (еритема), з ущільненням, підвищенням елементів висипки, їх симетричність, залишкова пігментація сірого кольору, тощо.
2. Комбінація папульозно-геморагічних висипань на шкірі з суглобовим і абдомінальним синдромами, типова тріада).
3. Чергування періодів сильного болю при абдомінальному синдромі з безбольовими проміжками (1-3 год) і купуванням болю після призначення гепаринотерапії.
4. Підвищення в сироватці IgA і IgA –містних ЦІК.
5. Гіперфібриногенемія, збільшення СРБ.
6. Протеїнурія, мікро- і макрогематурія в сечі при уражені нирок.
7. Позитивні результати паракоагуляційних тестів (ЕТ, ПСТ) при розвитку ДВЗ – синдрому.
8. Нормальний вміст тромбоцитів (зниження в рідких випадках при маніфестних формах ДВЗ).
Діагностичні критерії.
* відповідає рекомендаціям Американської Колегії Ревматологів (ACR) 1990 року. 1. Геморагічна висипка, яка пальпується. Геморагічна висипка, яка пальпується і не пов'язана з тромбоцитопенією. 2. Початок хвороби у віці до 20 років. 3. Ішемія кишечника. Дифузні болі в животі, що посилюються після їжі, діарея геморагічного характеру. 4. Виявлення скупчень гранулоцитів у стінках артеріол та венул. При наявності двох з чотирьох вищеперерахованих критеріїв можна поставити діагноз геморагічного васкуліта Шенлейн-Геноха. Чутливість становить 87,1%, специфічність - 87,7%.
Лабораторні дані. Серед лабораторних відхилень найважливішим є підвищення вмісту в сироватці крові IgA. У хворих зі шкірною чи шкірно-сугло- бовою формами хвороби зміни ШОЕ та СРП можуть бути незначними або відсутніми, при залученні внутрішніх органів ці показники підвищуються.
Лікування 1. Прямі антикоагулянти (у поєднанні з антиагрегантами протягом 1-1,5 міс).
2.Антиагреганти (до півроку).
3.Переливання свіжозамороженої плазми.
4. Глюкокортикостероїди (при абдомінальному синдромі).
5.Імуносупресивні засоби (у поєднанні з антикоагулянтами й антиагрегантами і ГКС при нефротичному або змішаному варіанті гломерулонефрита).
6.НПЗП (при ураженні суглобів та шкіри). 7. Амінохінолонові препарати (при легких формах захворювання, при шкірно-суглобовому синдромі, латентному гломерулонефриті з помірною протеїнурією та гематурією).
8. Вітаміни та інші засоби, які зменшують проникність та ламкість капілярів.
9. Антибіотики (при наявності прямих показань, а також для санації хронічних вогнищ інфекції в період ремісії).
10.Екстракорпоральна терапія: плазмаферез.
11. Препарати системної ензимотерапії в комбінованих програмах лікування.
Критерії ефективності та очікувані результати лікування
Нормалізація клінічних симптомів геморагічного васкуліту, нормалізація або позитивна динаміка лабораторних показників (ШОЕ, лейкоцитів, протеїнів).
В гострому періоді захворювання призначають ліжковий режим. Медикаментозна терапія повинна бути строго аргументованою (уникати поліпрагмазії, призначення антибіотиків, сульфаніламідів, вітамінів, антигістамінних препаратів). Базовий метод терапії – гепарин по 200-400 ОД /кг на добу через 6 год підшкірно (в бічну складку шкіри живота в зв’язку з найменшим ризиком попадання в судину) під контролем часу зсідання крові за Лі – Уайтом (подовження в 2-3 рази в порівнянні з вихідним показником). Показана комбінація гепарину з довенним введенням нікотинової кислоти (при гальмуванні фібринолізу) проведення антиагрегантної терапії (трентал, курантил) – важливий напрямок лікувального комплексу.
Преднізолон в середніх дозах призначають короткочасно (3-5 днів) тільки при тяжкому перебізі захворювання (разом з гепарином).
Профілактика ГВ і його рецидивів полягає в лікуванні вогнищ хронічної інфекції, попередженні сенсибілізації лікарськими препаратами, усуненні контакту з алергенами. Хворим протипоказані щеплення і проби з бактеріальними антигенами (ТВС, тощо). Диспансерне спостереження (слідкувати за змінами в сечі і функціональним станом нирок).
Перебіг, ускладнення, прогноз. Хворий може загинути від кровотечі, тромбогемо- рагічних ускладнень, ураження мозку. При гострій формі васкуліту Шенляйна—Геноха також залучаються кілька органів і систем, однак протягом 2—3 міс. хворий одужує або васкуліт набуває рецидивного перебігу. При хронічно-рецидивному перебігу з інтервалом у кілька місяців чи років виникають загострення хвороби, які частіше проявляються шкірним або шкірно-суглобовим синдромом, рідше — нефропатією. Як вже вказувалось, за перебігом виділяють блискавичну, гостру, затяжну і хронічну рецидивуючу форми ГВ. Найтяжчою є блискавична пурпура. Захворювання виявляється у дітей у віці від 2 до 8 років. В основі патогенезу цього захворювання – гострий ДВЗ – синдром. Крім зливних геморагій швидко розвивається некроз, характерна висока температура, блювота, судоми, затьмарення свідомості, колапс, можливий летальний кінець.
Гостра форма ГВ більш ніж у 50% хворих закінчується видужанням, у решти – набуває затяжного або рецидивуючого характеру. Видужання при хронічній формі можливе при проведенні патогенетичної терапії і усуненні джерела сенсибілізації.
