2.2 Джерела забруднення чорного моря

Основними джерелами забруднення Чорного моря є підприємства металургійної, нафтопереробної, хімічної промисловості, а також сільськогосподарські підприємства, які практикують поливне господарство з використанням хімічних мінеральних добрив і підприємства житлово-комунального комплексу. Вміст нафтопродуктів у воді в Одеському, Іллічівському та Керченському портах перевищував гранично допустиму концентрацію у 1,5–2 рази. Вміст фенолів перевищив нормативи у сім разів. Незважаючи на зменшення використання добрив у сільському господарстві, значна частина їх виноситься річковими стоками в море. Середній вміст фосфору у водах Чорного моря коливається від 10 до 40 мг/л. Щорічно підприємства комунально-побутового господарства скидають у Чорне море: – 33,8 тис. тонн завислих речовин; – 8,8 тис. тонн азоту; – 2,6 тис. тонн фосфору; – 24,1 тис. тонн нафтопродуктів.

Зношеність і недостатня потужність очисних споруд стала причиною того, що дефіцит пропускної спроможності в містах і селищах Автономної Республіки Крим, Миколаєві, Одесі та Севастополі становив 273 000 м 3 /д. Майже 25 % каналізаційних мереж перебувають в аварійному стані. Значним забрудненням характеризуються морські акваторії та акваторії портів. Головна причина цього є: – відсутність достатньої кількості належних портових споруд для складування та обробки екологічно небезпечних вантажів; – низький рівень забезпеченості морських транспортних засобів системами очищення побутових стоків та утилізації твердих відходів [16, стор.130-132].

Занепокоєння санітарно-епідеміологічних служб та екологічних організацій викликає значна кількість твердих побутових і промислових відходів, що накопичилась у межах водоохоронної зони Чорного моря. Відсутність більш-менш прийнятної технології облаштування звалищ спричиняє: – забруднення поверхневих і підземних вод; – загрозу санітарно-епідеміологічного стану; – погіршення стану здоров’я населення; – деградації рекреаційного потенціалу. Без належного дотримання екологічних вимог виконуються днопоглиблювальні і дноочисні роботи в морських акваторіях, що призводить до деградації донних біоценозів і забруднення морського середовища завислими та токсичними речовинами. До підводних морських звалищ скинуто більше 2600 м ґрунтів. У рибній галузі внаслідок незбалансованої і хижацької господарської діяльності зменшилась кормова база, кількість нерестовищ, місць нагулу й існування риби та інших живих водних організмів. Нераціональний вилов риби та море- продуктів, незадовільне виконання заходів, спрямованих на їх відтворення, спричинили зменшення їх біологічної продуктивності та збіднення видового складу [17, стор. 45].

Ситуацію ускладнило принесення до екосистеми морів шкідливих екзотичних організмів, які пригнічують розвиток та відтворення місцевих флори та фауни Чорного моря. Загрозлива екологічна ситуація призвела до: – розширення зони гіпоксії (зменшення кількості кисню) в Чорному морі з 3000 до 40 000 км 2 ; – зростання в 20 разів порівняно з 60-ми рр. площі зон цвітіння у північно- західній частині Чорного моря; – збільшення кількості одноклітинних організмів і медуз, а також шкідливих екзотичних організмів; – скорочення смуги ареалу макрофітів прибережного мілководдя до 3–5 м; – зникнення популяції вищих ракоподібних та придонних риб; – суттєвого скорочення популяції планктонних ракоподібних.

Загрозливою стала масова загибель донних біоценозів, зменшилась кількість морських ссавців. Обсяг вилову риби у Чорному морі скоротився у п’ять разів. Щорічні втрати продукції склали більше 70 млн. доларів. Забруднення та недостатнє забезпечення населення якісною питною водою щорічно призводить до спалахів кишкових захворю- вань та захворювань на вірусний гепатит в прибережній смузі: – Автономної Республіки Крим; – Донецької області; – Миколаївської області; – Одеській області; – Херсонської області. Незадовільна екологія стала причиною відтоку значної кількості відпочиваючих і туристів, що оцінюється збитками в десятки мільйонів [18].