Різновиди монополій:

1. Закрита монополія - це монополія, що захищена від конкуренції через юридичні обмеження.

2. Відкрита монополія - це монополія, коли одна фірма на деякий час стає єдиним виробником продукції не маючи спеціального захисту.

3. Монопсонія - це структура ринку, де діють багато продавців і є лише один покупець.

4. Двостороння (білатеральна) монополія - це ринок, на якому продукцію пропонує один продавець одному покупцю.

5. Природна монополія - це монополія, яка має місце в галузях, де мінімізація середніх витрат виробництва досягається, коли існує одна єдина фірма в галузі.

Бар'єр входження в ринок - це обмежувач, який запобігає появі додаткових продавців на ринку монопольної фірми:

• адміністративні бар'єри - бар'єри, які встановлюються законом або органами державної влади. До них належать ліцензування, квотування, сертифікація, встановлення міні­мального розміру статутного фонду тощо;

• структурні бар'єри - бар'єри, що виникають внаслідок дії певних технологічних характеристик ринку або обмежень за попитом. Прикладами структурних бар'єрів можуть бути високі незворотні витрати, економія на масштабі, обмежен­ня за попитом, нерозвиненість ринкової інфраструктури;

• стратегічні бар'єри - бар'єри, що свідомо створюються уже присутніми на ринку фірмами з метою не допустити на ринок нових гравців. Серед них виділяють довгострокові контракти, надмірну диференціацію продукту, утримання та використання надлишкових виробничих потужностей, хижацьке ціноутворення.

2. Монопольний ринок у короткостроковому періоді.

Мета діяльності монопольної фірми як в короткостроковому так і в довгостроковому періодах - максимізація прибутку (TR-TC = max прибутку).

Монополія максимізує прибуток, виробляючи такий обсяг випуску продукції, при якому граничні витрати дорівнюють граничному доходу:

MR = MC.

Ціна, яку монопольна фірма встановлює на свою продукцію, визначається висотою кривої попиту в точці випуску, що дає максимум прибутку.

Фірма, яка максимізує прибуток, досягає рівноваги. Ціна і обсяг випуску, при яких фірма максимізує прибуток, називається рівноважними.

Рис. 8.3 Монопольна рівновага

У стані рівноваги монополія у короткостроковому періоді може опинитися і у ситуаціях

- беззбитковості;

- мінімізації збитків;

- закриття фірми.

Більшість чисто монополістичних галузей є природними монополіями і тому підлягають державному регулюванню.

Рис. 8.4 Державне регулювання природної монополії

Через великі постійні витрати крива попиту перетинає криву середніх витрат в точці (F), де середні витрати все ще знижуються (рис. 8.4). Нерегульований монополіст вибрав би обсяг Q₁ і ціну Р₁, при яких він буде мати прибуток і при яких буде недовикористання ресурсів (бо Р>МС). Регулююча комісія прагне покращити соціальні наслідки природної монополії і назначає максимальну ціну на продукцію монополії - суспільно оптимальну ціну Р₃, у якій Р = МС, що призведе до ефективного розподілу ресурсів. У цьому випадку монополія буде отримувати збитки і тому вона постійно буде вимагати державних дотацій. Для того, щоб не сплачувати монополії дотацій, держава назначає компромісну ціну Р₂, "що забезпечує справедливий прибуток"(де ціна дорівнює середнім сукупним витратам). Вона дозволяє монополісту беззбитково вести діяльність, але не виправить повністю ситуацію недорозподілу ресурсів.

Регулювання цін може одночасно знизити ціну, збільшити обсяг виробництва і скоротити економічні прибутки монополії.

Лімітуюче (хижацьке) ціноутворення - це таке ціноутворення, при якому фірма (відкрита монополія) встановлює ціну меншу за ту, яка б давала можливість отримувати короткострокову максимізацію прибутку.

Попит має більшу еластичність у довгостроковому періоді, ніж у короткостроковому, тому ціна, яка забезпечує максимізацію прибутку на довгостроковому інтервалі, може бути нижчою, ніж та, що максимізує прибуток в короткостроковому періоді. Це є передумовою стратегії, яка отримала назву "лімітуюче ціноутворення". Його мета - зменшити ймовірність появи можливих конкурентів на ринку.

Лімітуюче ціноутворення найбільш привабливе для тієї монопольної фірми, яка має переваги за рівнем витрат, тобто її витрати надто низькі порівняно з іншими фірмами.

Цінова дискримінація - це форма ціноутворення, при якому монополія встановлює різні ціни на однаковий товар для різних покупців залежно від умов продажу, причому різниця в цінах не обумовлюється різницею у витратах.