3. Рівновага фірми-монополіста у довгостроковому періоді.

Утримання монопольної позиції фірмою протягом тривалого періоду можливе тому, що вільний вхід на ринок відсутній. Відсутність вільного входу на ринок для нових фірм запобігає падінню монопольного економічного прибутку. Якщо монопольна фірма прибуткова, вона може сподіватися на прибутки як у короткостроковому, так і в довгостроковому періодах. В умовах чистої монополії прибуток не виконує своєї функції щодо залучення в галузь нових фірм, як це властиво конкурентному ринку, і тому ціни на монопольному ринку вищі, ніж вони могли б бути в умовах досконалої конкуренції.

Стан довгострокової рівноваги досягається монополією, яка максимізує прибуток, коли вона виробляє такий обсяг продукції, при якому досягається рівність граничного доходу і довгострокових граничних витрат: MR=LMC.

Стан довгострокової рівноваги досягається, коли монополія обирає той варіант короткострокової рівноваги, який передбачає для неї найбільший прибуток. У цьому стані MR=MC2=LMC.

4. Економічні наслідки та соціальна ціна монополії. Економічні наслідки монополії:

1. Завищена ціна, занижений обсяг виробництва порівняно з конкурентною фірмою. Випуск продукції, що максимізує прибуток монополії, не доходить до точки, в якій мінімізуються середні витрати. Це означає недорозподіл ресурсів, тобто монополіст вважає вигідним обмежити випуск і використовувати менше ресурсів, ніж є виправданими з точки зору суспільства.

2. Х-неефективність – це неефективна внутрішня робота фірм, яка має своїм результатом витрати вище суспільно необхідних.

Рис. 8.9 Х – неефективність

АС – крива середніх витрат при ефективному виробництві;

АС* – крива середніх витрат при Х – неефективності

Якщо реальні витрати перевищують мінімальні АС на величину АВ, то при виробництві Q1 виникає Х-неефективність.

Джерелом Х-неефективності монополіста є відсутність конкурентного тиску на ціну, що підриває стимули міні­мізувати витрати та випускати максимальний обсяг випуску продукції за наявних ресурсів.

Причини х-неефективності:

а) цілі менеджменту монополій не завжди спрямовано на підвищення ефективності господарської діяль­ності компанії, що знаходиться під його керівництвом. Часто вони направлені на зростання компанії-монополіста та збільшення власної влади, престижу і безпеки в рамках компанії, на ухилення від підприємницького ризику, забезпечення роботою некомпетентних друзів чи родичів, що суперечить мінімізації витрат;

б) наявність витрат, пов'я­заних з утриманням, посиленням і захистом монопольного становища, а саме:

- витрати на створення бар'єрів для входження в ринок для потенційних конкурентів;

• витрати на організацію та підтримання картелю;

• витрати на отримання патенту або ліцензії;

• витрати на лобіювання власних інтересів у парламенті;

• витрати на хабарі державним службовцям;

• витрати на надмірне рекламування товару тощо.

3. Погані стимули в монополії щодо розвитку нтп;

4. Власники монополії прагнуть збагатитися за рахунок другої частини суспільства.

5. Соціальна ціна монополії - це міра втрат суспільством чистої корисності (частини надлишків споживача та виробника), що відбувається внаслідок зменшення доступності товару для споживачів в умовах, коли монополія максимізує прибуток.

Рис. 8.10 Соціальна ціна монополії

Монополія, скорочуючи обсяги виробництва продукції порівняно з тими, які були б досягнуті в умовах досконалої конкуренції, робить споживачів біднішими.

Оскільки Р_m>MC, надлишки споживачів і виробників змінюються. Сукупна втрата надлишку споживача відповідає сумі площ чотирикутника А і трикутника В (А+В). Виробник отримує додатково надлишок, що відповідає площі чотирикутника А, але втрачає частину надлишку, що відповідає трикутнику С. Порівняно з надлишком виробника в умовах досконалої конкуренції у монополіста цей надлишок збільшується на величину: (А-С). За допомогою цих розрахунків отримуємо соціальну ціну монополії, яка дорівнює (В+С).

Недовироблена продукція Q_mQ_k - це чисті збитки від монопольної влади, які визначаються як різниця між потенційно можливим обсягом виробництва в галузі без монополії і реальним обсягом випуску монополіста. В економічній теорії вони також мають назву: мертвий вантаж монополії.