Фізіологічні основи набуття умінь і навичок
Фізіологічні основи набуття умінь і навичок вперше науково пояснено І.М. Сєченовим і І.П. Павловим на основі механізмів рефлекторної діяльності нервової системи.
Рухова навичка є складним комплексом безумовних і умовних рефлексів. Утворення нових форм рухів відбувається на основі вже вироблених рефлексів. Вивчаючи закономірності утворення нового рухового акту як умовного рефлексу, І.П. Павлов встановив фазовий характер цього процесу.
Перша фаза називається фазою іррадіації. Характеризується широким іррадируванням збудливого процесу в центральній нервовій системі. Учень при цьому робить багато непотрібних і зайвих рухів, спостерігається скутість у рухах, надмірна загальна напруга, дуже мала працездатність.
Друга фаза називається фазою концентрації. Характеризується значним розвитком диференційованого гальмування. Обмежується іррадіація збудливого процесу, поступово вона змінюється на концентрацію. Рухи тут стають більш точними, злагодженими і економними, підвищується загальна працездатність і можливість швидкої мобілізації організму. Відбувається поступове становлення динамічного стереотипу.
Третя фаза – фаза стабілізації або автоматизації. Характеризується закріпленням динамічного стереотипу нервових процесів. Збудження і гальмування, чергуючи в строго певній послідовності в певних нервових центрах, обумовлює точне виконання рухів. При цьому до роботи залучаються тільки необхідні групи м'язів. Рухи відрізняються особливою точністю, злиттям, відмічається велика працездатність організму і можливість виконати рухову дію в різноманітних умовах.
Взаємодія і перенесення рухових навичок
Формування одних рухових навичок певним чином впливає на засвоєння інших. Це явище отримало назву перенесення навичок.
Виділяють кілька різновидів перенесення навичок. Перш за все слід розрізняти позитивне і негативне перенесення навичок.
Позитивним перенесенням називається така взаємодія навичок, при якій раніше сформована навичка полегшує процес формування подальшої навички. Наприклад, навичка метання малого тенісного м'яча допомагає освоїти метання списа.
Негативним перенесенням називається така взаємодія навичок, при якій раніше сформована навичка утрудняє процес формування подальшого. Наприклад, навичку "підйому завісом" на гімнастичній щаблині може уповільнити освоєння "підйому верхи". Те ж саме можливе при одночасному навчанні сальто назад і перевороту назад.
Перенесення навички може мати різний характер:
Одностороннє перенесення. Воно виникає в тих випадках, коли формування однієї навички сприяє утворенню іншої, а зворотного впливу не виявляється.
Взаємне перенесення. Це перенесення навичок з однієї рухової дії на інші і в зворотньому напрямку.
Пряме перенесення. Воно характеризується тим, що формування однієї навички відразу ж впливає на створення іншої в якій-небудь вправі.
Непряме (опосередковане) перенесення. Це такий вид перенесення, при якому раніше сформована навичка створює тільки сприятливі передумови для набуття нової. На явищах непрямого перенесення засновано використовування засобів загальної фізичної підготовки з метою збільшення фундації неспецифічних рухових умінь і навичок в обраному виді спорту.
Обмежене (часткове) перенесення. Воно відбувається в тих випадках, коли структури дій, що вивчаються мають велику схожість. У цьому випадку перенесення навичок здійснюється у досить вузькому діапазоні (наприклад, перенесення навичок удару в тенісі і бадмінтоні, метання гранати і списа). На принципі структурної схожості головних фаз освоюваних рухів планується послідовність і спадкоємність завдань і вся система так званих підвідних вправ.
Узагальнене перенесення має місце в тих випадках, коли раніше освоєна навичка впливає на формування цілого ряду рухів, які можуть і не мати структурної схожості з ним. Наприклад, важко знайти яку-небудь схожість у рухах велосипедиста і ковзаняря і, проте, перенесення навичок у них здійснюється. Об'єднує обидва способи пересування спільне завдання – зберегти рівновагу.
Перехресне перенесення – це перенесення навичок на симетричні органи тіла, коли, наприклад, рух, освоєний правою рукою або ногою без спеціальної підготовки, може бути виконаний лівою.