2. Кодування товарів

http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/upr_ekon/lectures_stud/uk/pharm/tpkz/ptn/медичне%20та%20фармацевтичне%20товарознавство/4/2%20класифікація%20товарів.%20кодування%20товарів.htm

 

 КОДУВАННЯ ТОВАРІВ

 

Кодування товарів — технічний прийом, що дозволяє подати об'єкт, що класифікується, у вигляді знака або групи знаків за правилами, встановленими конкретною системою класифікації.

Кодова система класифікації ство­рюється для того, щоб дати інформацію в зручній для її збирання, передачі й опрацювання формі, пристосувати за­кодовану інформацію до опрацювання на комп'ютері.

Отже, кодування — це присвоєння об'єктам класифіка­ції певних позначок.

Кодуванню підлягають як товари, так і підприємства, організації, країни світу й території, устано­ви, митниці та митні режими, валюти країн, види транспор­ту та ін.

 

Код — це система умовних символів, які застосо­вують для передачі повідомлень каналами зв'язку, включа­ючи комп'ютерні канали ЗВ'ЯЗВДЕ

Код — знак або сукупність знаків, які застосовують для означення класифікаційної групи або об'єкта класифікації.

Метою кодування є систематизація об'єктів шляхом іден­тифікації, ранжирування і присвоєння умовної позначки (коду), за якою можна знайти і розпізнати будь-який об'єкт серед інших.

Необхідність у кодуванні товарів та інших об'єктів існу­вала давно, але особливо зросла значимість кодування в останні десятиліття, з впровадженням комп'ютерної тех­ніки. У результаті розширилося цільове призначення ко­дування, що полегшує опрацювання техніко-економічної інформації за допомогою комп'ютерної техніки, підвищує ефективність функціонування АСУ.

 

Присвоєння кодів здійснюється за такими правилами:

1) код повинен мати певну структуру побудови;

2) код може бути виражений за допомогою різноманіт­них, заздалегідь обумовлених знаків;

3) код має сприяти упорядкуванню об'єктів.

 

Структура коду — умовне позначення складу і послідов­ності розташування знаків у ньому.

Структура коду містить такі елементи:

-алфавіт;

-підстава;

- розряд;

довжина.

 

Алфавіт коду — система знаків, прийнятих для створен­ня коду.

Алфавітом для кодів найчастіше слугують цифри, букви або їх сполучення, штрихи.

Розрізняють алфавіт коду:

-                              цифровий;

-                              буквений;

-                              буквено-цифровий;

-                               штриховий.

Цифровий алфавіт коду — алфавіт коду, знаками якого є цифри.

Буквенип алфавіт коду — алфавіт коду, знаками якого є букви алфавіту.

Буквено-цифровий алфавіт коду — такий, знаками яко­го є букви алфавіту і цифри.

Штриховий алфавіт коду — алфавіт, знаками якого є штрихи і прогалини, ширина яких зчитується сканерами у вигляді цифр. Прикладом можуть бути штрихові коди ЕАН і UPC, поширені в міжнародній практиці.

 

Сукупність правил та методів кодування класифікацій­них груп і об'єктів класифікації заданої кількості назива­ється системою кодування. Визначена система кодування становить основу класифікатора.

Класифікатори. Методи класифікації та кодуван­ня знаходять застосування в класифікаторах, хоча поле їх поширення значно більше.

Класифікатор — офіційний документ, що являє со­бою систематизований звід найменувань та кодів класифі­каційних груп і (або) об'єктів класифікації.

Структура класифікатора передбачає його позицію і єм­ність.

Позиція класифікатора — найменування і код класифі­каційної групи чи об'єкта класифікації.

Ємність класифікатора — найбільша кількість позицій, яку може містити класифікатор. Так, при десятирозрядній будові, яку найчастіше мають класифікатори, усі об'єкти, що класифікуються, поділяються на десять класів, підкласів, груп, підгруп, видів і підвидів. У результаті ємність такого класи­фікатора складає мільйон позицій. Можливо, що не всі по­зиції будуть заповнені, і в цьому випадку утвориться резервна ємність класифікатора, що позначає кількість вільних пози­цій у класифікаторі.

Класифікатори поділяються на категорії.

Категорія класифікатора — це ознака, що вказує на при­належність класифікатора до якоїсь групи залежно від рів­ня його затвердження і сфери застосування.

 Розрізняють класифікатори державні, галузеві та підприємств.

Державний класифікатор — класифікатор, затверджений Державним комітетом стандартизації для застосування в автоматизованих системах управління (АСУ).

Галузевий класифікатор — класифікатор, введений у встановленому порядку для застосування в АСУ галузі.

Класифікатор підприємства — класифікатор, введений у встановленому порядку для застосування в АСУ підпри­ємства.

Галузевий класифікатор продукції (ГКП) складається з двох частин: класифікаційний (К-ГКП) і асортиментний (А-ГКП).

Класифікаційну частину ГКП було видано в 1985 році, вона містила 60 тисяч класифікаційних груп у порядку зро­стання кодів. При її побудові був застосований ієрархічний метод класифікації. Вся продукція розподілена за найбільш істотними ознаками на п'ять щаблів класифікації — клас, підклас, група, підгрупа, вид.

 

Види кодування. В Україні використовують­ся три види кодування: внутрішнє, зовнішнє (міжнародне) і штрихове.

Внутрішнє кодування здійснюється за галузевим кла­сифікатором лікарських засобів і виробів медичного при­значення (ГК ЛЗ ВМП).

З метою охоплення всієї номенклатури медичної продук­ції, яка обертається в аптечній мережі, і поліпшення конт­ролю інформації, яка вводиться, як було відзначено вище, за галузевим класифікатором вся продукція розподілена на 98 груп. Кожній групі відведено 1000 номерів, остання сотня яких відведена для імпортних товарів.

У ГК ЛЗ ВМП код продукції семизначний: 0 00000 0. Цифри «О» і «1» у першому знаку вказують на централізо­ване постачання, а цифри від «2» до «8» — децентралізова­не постачання.

Цифри в другому і третьому знаках означають номер групи. Цифри від «О» до «8» у четвертому знаку вказують, що товар вітчизняного виробництва, а цифра «9» — імпорт­ного.

Цифра в п'ятому й шостому знаках — порядковий но­мер у даній групі.

Цифра в сьомому знаку — захисний код товару, що його видає комп'ютер, тобто це третя цифра після коми, яка отри­мана з кореня квадратного з перших шести знаків.

Приклад 1. Препарат «Ундевіт», драже № 50. Код — 0 43016 3.

О — централізоване постачання; 43 — номер групи (полівітамінні препарати в порошку, таблетках і драже);

О — вітчизняний; 16 — порядковий номер в даній (43-й) групі;

З — захисний код.

Приклад 2. Препарат «МанІніл» 0,0005, таблетки № 120. Код — О 49907 3.

О — централізоване постачання; 49 — номер групи (препарати інсуліну й інші протидіабетичні засоби);

9 — імпортний; 07 — порядковий номер в даній (49-й) групі;

З — захисний код.

Слід зазначити, що, крім кодування продукції, галузевий класифікатор містить коди організацій, споживачів, поста­чальників продукції та одиниць вимірів. Наприклад, у групі 8000—8999 цифра «8» означає приналежність до аптек, а наступні три цифри — номер аптеки.

Зовнішнє кодування здійснюється за товарною номенк­латурою зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), що є інструментом державного регулювання зовнішньоеконо­мічної діяльності та сприяє її вдосконаленню та виконанню поточних і перспективних завдань.

ТН ЗЕД побудована на базі гармонізованої системи опи­су і кодування товарів (ГС) та комбінованої номенклатури Європейського економічного співтовариства (КН ЄЕС).

Структура ТН ЗЕД включає кодове позначення товару і скорочене позначення двох одиниць виміру.

Довжина кодового позначення товару містить 9 цифро­вих десяткових знаків.

При практичному використанні ТН ЗЕД кодування то­варів варто здійснювати тільки дев'ятизначним кодом, який складається з двох частин: чотирицифровий код позиції, в якому перші дві цифри, відділені крапкою, позначають номер групи, а наступні дві — порядкові номери в даній групі; п'ятизначний код товарної підсубпозиції, в якій перші два знаки вказують підпозицію (тобто «вид»), а наступні три знаки — субпозицію (тобто «різновид»).

Приклад: код за ТН ЗЕД — 30.04.20 100.

ЗО — номер групи («Фармацевтичні товари»);

04 — номер позиції (Медикаменти, що складаються зі змішаних і не-змішаних сполук, які використовуються в терапевтичних і про­філактичних цілях, розфасовані й упаковані в спеціальні фор­ми для роздрібного продажу: це препарати, що містять пеніци­ліни або їх похідні, мають структуру пеніцилінової кислоти, і препарати, що містять стрептоміцини або їх похідні); 20 100 — номер підсубпозиції (препарати, що містять інші антибіотики), де:

20 — номер підпозиції (антибіотики, що поставляються у формах або

упаковках для роздрібного продажу);

100 — номер субпозиції (конкретний препарат, відбитий в алфавітно­му покажчику на фармацевтичні продукти).

Для кодування підприємств, організацій, країн світу і територій, митних режимів, валют країн, видів транспорту й т. ін. при заповненні митних декларацій, товаросупро­відних документів використовують різноманітні класифі­катори:

класифікатор підприємств і організацій (КПО) — код восьмизначний;

класифікатор країн світу і територій (ККСТ) — код три­значний;

класифікатор валют (KB) — код тризначний;

класифікатор видів транспорту (КВТ) — код двозначний;

класифікатор митних режимів (КМР) — код п'ятизнач­ний.

 

ШТРИХОВЕ КОДУВАННЯ

 

Штриховий код (ШК) — знак, призначений для автоматизованих ідентифікації та обліку інформації про товар, закодований у вигляді цифр і штрихів.

ШК наноситься на транспортну або споживчу упаковку багатьох імпортних і вітчизняних товарів друкарським спо­собом або за допомогою етикетки чи ярлика, що приклею­ються. Відповідно до вимог проведення зовнішньоторговель­них операцій наявність штрихового коду на упаковці това­ру є обов'язковою умовою його експорту. Відсутність ШК негативно впливає на конкурентоздатність продукції. Іноді незакодований товар просто неможливо реалізувати, тому що торгові фірми з технологією автоматизованого обліку товарообігу часто не приймають на реалізацію товар без штрихового коду.

Причина цього полягає в тому, що система кодування й опрацювання інформації про товар за допомогою штрихо­вих кодів стає економічно виправданою тоді, коли охоплює не менше 85 % товарів.

ШК, на відміну від багатьох інформаційних знаків, вико­нує не тільки загальні функції інформаційного характеру, але й ряд додаткових функцій.

Додаткові функції ШК:

— автоматизована ідентифікація товарів;

— автоматизовані облік і контроль товарних запасів;

— оперативне управління процесом руху товару: від­вантаженням, транспортуванням і складуванням товарів (продуктивність праці підвищується на 30 %, у деяких ви­падках — до 80 %);

— підвищення швидкості й культури обслуговування покупців;

— інформаційне забезпечення маркетингових дослі­джень.

      Необхідність запровадження ШК виникла через розви­ток інформаційних технологій та широке впровадження ком­п'ютерів.

Застосування ШК разом з комп'ютерами забезпечує оптимізацію таких процесів:

>  виготовлювачам — облік кількості продукції, її сорту­вання і роздільне складування різних видів, наймену­вань, сортів, облік товарних запасів, формування замов­лень шляхом добору необхідних товарів у потрібній кіль­кості й відправлення в торгівлю;

>  оптовим посередникам — приймання товарів за кількі­стю й асортиментом, облік і контроль товарних запасів на складі, відвантаження в роздрібну торгівлю;

>   транспортним організаціям — приймання решти това­рів;

>  роздрібним продавцям — приймання товарів за кількіс­тю й асортиментом, розміщення на складі, облік і конт­роль товарних запасів у магазині (на складі й у торгових залах), контроль за цілістю товарів, забезпечення ритміч­ного поповнення запасу в міру реалізації. Принцип ШК — кодування алфавітно-цифрових знаків у вигляді чергування чорних і світлих смуг різноманітної товщини (штрихів і прогалин), зчитування за допомогою пристрою розшифровує коди й передає інформацію на ком­п'ютер.

Класифікація ШК.

Серед декількох десятків схем кодування (або символів), прийнятих до користування між­народними організаціями і які мають власне найменуван­ня, найбільш поширені EAN (європейська) і UPC (амери­канська).

Розшифрування кодів здійснюється пристроями, що ска­нують. ШК не призначені для передачі інформації про то­вар споживачу і для неавтоматизованої її ідентифікації.

Оскільки існує велика кількість неправдивої інформації про розшифрування ШК, ми наводимо структуру різних типів ШК (табл.1).

Кожній країні Асоціації EAN централізовано видаються діапазони кодів. Коди найчастіше двозначні (Франція — 30 — 37, США і Канада — 00—09, Японія — 45—49), але можуть бути і тризначні (Росія — 460—469) за рахунок зменшення коду виготовлювача на один знак. Коди країн, де знаходиться банк даних про ШК.

Застосування штрихових кодів дає можливість однознач­но ідентифікувати товар для одержання даних про його вартість, терміни зберігання та іншу інформацію, необхідну в даній торговій організації.

Інформація кодується в штриховому коді шляхом за­стосування штрихів і прогалин між ними різної ширини. Існує декілька стандартів штрихових кодів, але найбільш поширені — коди EAN-8 і EAN-13 для маркування товарів і DUN-14 для маркування коробок і упаковок. Для нашої країни рекомендовані стандарти EAN-8 і EAN-13, що міс­тять 8 і 13 цифр відповідно, проте, якщо в штриховому коді необхідно закодувати не тільки цифри, а й букви, можна застосовувати коди Code 39 і Code 128.

 

На прикладі коду EAN-13 аналізуємо структуру штрих-коду. Товарний код EAN-13 розбитий на 4 групи цифр.

Перша складається з двох або трьох цифр і вказує на країну походження товару.

Друга складається з п'ятьох або чотирьох (при тризначному коді країни) цифр і показує номер підприємства-виготовлювача.

Третя група містить п'ять цифр номера даного товару.

Вибір правил присвоєння вну­трішніх кодів товарів — справа підприємства-виготовлюва­ча. Головне, щоб кожна товарна одиниця мала свій код то­вару, що гарантує унікальність коду для майбутнього опра­цювання в автоматизованих системах торгівлі. Остання цифра коду EAN-13 є контрольною і дозволяє визначати правильність зчитування інформації сканером.

Реєстрація і присвоєння штрих-кодів на лікарські засо­би і товари медичного призначення повинні здійснюватися на державному рівні, при Міністерстві охорони здоров'я. Проте в ряді випадків дозволяється присвоєння аптекою власних внутрішніх штрих-кодів. Така необхідність вини­кає в разі виробництва аптекою власних рецептур або у ви­падках, коли до аптеки протягом деякого часу ще надходи-тиме товар без штрих-кодів.

Поширення ШК обумовило кодування всіх товарів неза­лежно від їхньої якості і престижності фірм-виготовлюва­чів. Крім того, самі ШК стали об'єктом фальсифікації.

Отже, важливо вміти розпізнавати цей вид інформацій­ної фальсифікації, що супроводжує інші види фальсифіка­ції (асортиментну, якісну).

Назвемо ознаки ШК, що дозволяють відрізнити справж­ні ШК від фальсифікованих.

1. Розміри ШК (мінімально припустимі — 30,0x21,0 мм, максимально припустимі — 74,6x52,5 мм.

2. Колірне виконання окремих елементів ШК:

- колір штрихів повинен бути чорним, синім, темно-зеленим або темно-коричневим;

- колір прогалин, що співпадає за кольо­ром із фоном,— білий, припускається жовтий, жовтогаря­чий, яскраво-коричневий;

- не припускаються відтінки чер­воного і жовтого кольорів для штрихів, тому що вони не зчитуються сканером.

3. Місце нанесення ШК: на задню стінку упаковки в правому нижньому куті, на відстані не менше 20 мм від країв; припускається нанесення на бічну стінку упаковки, на етикетку в нижньому правому куті; на м'яких упаков­ках вибирають місце, де штрихи рівнобіжні відносно дна упаковки; ШК не повинен розміщатися там, де вже є інші елементи маркування (текст, малюнки, перфорація).

4. Дозволяється нанесення на упаковку тільки одного ШК —EANa6oUPC.

5. Нанесення двох ШК — EAN і UPC — припускається, якщо товаровиробник зареєстрував їх у двох асоціаціях, тоді ШК EAN і ШК UPC ставлять на протилежні кінці упаковки.

Для зчитування ШК застосовують: стаціонарні й порта­тивні сканери, що дозволяють зчитувати ШК на різних від­станях від товару — від 60 см до 5—6 м; касові сканери, які оснащені системами зчитування ШК; оптичні контактні зчитувачі у вигляді ручок, олівців, лазерних пістолетів тощо.

Вибір пристроїв, що зчитують код, обумовлюється кон­кретними умовами. Найбільш простими і доступними при­строями є олівці, що зчитують ШК (наприклад, PSI), але їх можна використовувати тільки тоді, коли оператор може провести олівцем по етикетці. У невеликих магази­нах вони прийнятні, а на складах або в супермаркетах недо­цільні.

Як читати штриховий код:

48 Україна 80—83 Італія 00—09 СІЛА і Канада 30—37 Франція 38          Болгарія

Контрольна цифра, яка використовується для перевірки правильності зчитування штрихів спеціальним пристроєм (сканером).

Порядок розрахунку контрольної цифри:

1. Складаємо цифри, що на парних позиціях коду.

2. Результат множимо на 3.

3. Складаємо цифри, що на непарних позиціях коду.

4. Складаємо результати 2-ї і 3-ї дій.

5. Визначаємо контрольне число: воно є різницею між остаточною сумою і найближчим до неї вищим числом, крат­ним 10.

Приклад. Код: 4002823011207 (визначаємо останню цифру 7 — кон­трольне число)

1)0 + 2 + 2 + 0 + 1+0 = 5;

2) 5-3 = 15;

3)4 + 0 + 8 + 3+1 + 2 = 18;

4) 15 + 18 = 33;

5) 40 - 33 = 7.

Добре зарекомендували себе штрихові коди на автома­тизованих потокових лініях, де управління виробництвом здійснюється комп'ютерними системами, наприклад, при складанні медичного обладнання, що залежно від моделі комплектується різноманітними вузлами і механізмами.

Використання штрихових кодів у фармацевтичній про­мисловості дає можливість при пакуванні ліків забезпечити повну відповідність медикаментам супровідних листків, ін­струкцій із застосування ліків, а також визначити необхід­ний вид упаковки тощо.

За допомогою кодів контролюється якість продукції, її відповідність заданому зразку.