Акустичний принцип вилучення пилу з повітряного потоку

Цей принцип ґрунтується на процесі коагуляції — злипанні дрібних частинок у крупні під дією ультразвукових хвиль і вилученні цих частинок інерційним пиловловлювачем.

У наш час, крім вищеописаних принципів усунення пилу з повітряного потоку, в інженерній практиці відомі також інші принципи: ефект коагуляції під впливом теплових, гравітаційних, турбулентних та електростатичних сил. У рукавних і деяких інших фільтрах (з волокнистими, гранувальованими, пористими фільтрувальними елементами) для очищення повітря застосовують ефект сита. Він ґрунтується на збиранні часток пилу на фільтрувальній решітці з отворами, меншими за розміри частинок.

Повітряні фільтри, їхні характеристики та сфера застосування

Повітряними фільтрами називають установки, призначені для відокремлення (вилучення) пилу з повітря та газів. Найбільш поширеними для відокремлення пилу з повітря є сухий, мокрий та електричний методи.

Класифікація повітряних фільтрів

Важливими показниками повітряних фільтрів є ефективність, пилоємність (пилопродуктивність) та опір. Ефективність фільтрів залежить від умов, в яких вони використовуються, зокрема від дисперсності вловлюваного пилу.

До фільтрів І і II класів відносять переважно волокнисті фільтри з різною товщиною та щільністю фільтрувального матеріалу. Фільтри І класу характеризуються здатністю вловлювати та достатньо надійно утримувати на сухих фільтрувальних поверхнях частинки пилу всіх розмірів — від частинок, що вимірюються десятими, а навіть сотими частками мікрометра, які вловлюються в результаті дії механізму дифузії і зчеплення (Е0, Ев+г), до великих частинок, що затримуються в густому переплетенні тонких волокон фільтрувального матеріалу.

У волокнистих фільтрах II класу з товстішими волокнами механізм дифузії менше діє, тому в них затримуються не всі частинки, особливо менші 1 мкм. Великі частинки ефективно затримуються в результаті механічного зчеплення (Ег, £5/). Частинки, більші 4—5 мкм, у сухих фільтрах цього класу затримуються недостатньо. Товщина волокна у волокнистих фільтрах II класу не повинна перевищувати 8—10 мкм. В електричних фільтрах частинки пилу затримуються під впливом електричних сил.

У пористих фільтрах III класу, що заповнюються відносно товстими волокнами, дротом, перфорованими та зигзагоподібними листами, основними діючими факторами є інерція, ефект якої визначається значенням числа 5, > 100. Унаслідок великих розмірів пор і каналів заповнення фільтрів та створення умов ефективного затримання великих частинок фільтри цього класу змочують різними рідинами.

В Україні для очищення атмосферного повітря широко застосовують повітряні фільтри таких видів: масляні, волокнисті змочувані, волокнисті сухі, губчасті, двозональні промивні (електричні).

Серед повітряних масляних фільтрів найчастіше зустрічаються такі види: коміркові ФяР, коміркові ФяВ, самоочищувальні Кд, КДМ, Кт, ФШ. Основними видами волокнистих само-очищувальних фільтрів є коміркові ФяУ, рулонні ФРУ, а серед волокнистих сухих — коміркові ЛАНК, коміркові ФяЛ, панельні ФР-2, рулонні ФРП. До губчастих фільтрів відносять лише один вид — ФЯП.

В інженерній практиці широко застосовують двозональні промивні електричні повітряні фільтри, до яких належать агрегатні Ф9 і тумбові ЗФ-2.