Технологія

У стандарті перших версій (Ethernet v1.0 і Ethernet v2.0) зазначено, що як передавальне середовище використовується коаксіальний кабель, надалі як середовище з’явилася можливість використовувати кабель «вита пара» або оптоволокно.

Метод керування доступом – множинний доступ із контролем несучої частоти й визначенням зіткнень (CSMA/CD, Carrier Sense Multiply Access with Collision Detection), швидкість передачі даних 10 Мбіт/c, розмір пакета від 72 до 1526 байт, описано методи кодування даних. Кількість вузлів в одному поділюваному сегменті мережі обмежено граничним значенням у 1024 робочі станції (специфікації фізичного рівня можуть установлювати більш тверді обмеження, наприклад, до сегмента тонкого коаксіала може підключатися не більше ніж 30 робочих станцій, а до сегмента товстого коаксіала – не більше ніж 100). Однак мережа, побудована на одному поділюваному сегменті, стає неефективною задовго до досягнення граничного значення кількості вузлів.

У 1995 році прийнятий стандарт IEEE 802.3u Fast Ethernet зі швидкістю 100 Мбіт/c, а пізніше був прийнятий стандарт IEEE 802.3z Gigabit Ethernet зі швидкістю 1000 Мбіт/с. З’явилася можливість роботи в режимі повний дуплекс.

Формат кадру

• Існує кілька форматів Ethernet-кадру.

• Первісний Variant I (більше не застосовується).

• Ethernet Version 2 або Ethernet-кадр II, ще називаний DIX (абревіатура перших букв фірм-розроблювачів DEC, Intel, Xerox) – найбільш поширена і використовується донині. Часто використовується безпосередньо протоколом IP.

• Novell – внутрішня модифікація IEEE 802.3 без LLC (Logical Link Control).

• Кадр IEEE 802.2 LLC.

• Кадр IEEE 802.2 LLC/SNAP.

Як доповнення Ethernet-кадр може містити тег IEEE 802.1Q для ідентифікації VLAN, до якої він адресований, і IEEE 802.1p для вказівки пріоритетності.

Деякі мережні карти Ethernet, вироблені компанією Hewlett-Packard, використовували при роботі кадр формату IEEE 802.12, що відповідає стандартові 100VG-AnyLAN.

Різні типи кадру мають різний формат і значення MTU.

Різновиди Ethernet

Залежно від швидкості передачі даних і передавального середовища існує кілька варіантів технології. Незалежно від способу передачі стек мережного протоколу й програми працюють однаково практично в усіх нижчеперелічених варіантах.

У цьому розділі ми дамо короткий опис усіх офіційно існуючих різновидів. З деяких причин на додаток до основного стандарту багато виробників рекомендують користуватися іншими запатентованими носіями – наприклад, для збільшення відстані між точками мережі використовується кабель з оптоволокна.

Більшість Ethernet-карт й інших пристроїв має підтримку декількох швидкостей передачі даних, використовуючи автовизначення швидкості та дуплексності, для досягнення найкращого з’єднання між двома пристроями. Якщо автовизначення спрацьовує, швидкість підбудовується під партнера, вмикається режим напівдуплексної передачі. Наприклад, наявність у пристрої порту Ethernet 10/100 говорить про те, що через нього можна працювати за технологіями 10BASE-T і 100BASE-TX, а порт Ethernet 10/100/1000 – підтримує стандарти 10BASE-T, 100BASE-TX та 1000BASE-T.