Контрольні запитання до розділу 1

1. Предмет та метод вивчення економіки праці. Взаємозв’язок еко-номіки праці з іншими дисциплінами.

2. Основні етапи розвитку економіки праці.

3. Поняття населення. Відтворення населення.

4. Структура населення.

5. Роль населення в економіці країни.

6. Склад трудових ресурсів в Україні, особливості їх відтворення.

7. Міграція населення.

8. Види міграції та їх характеристика.

9. Зайнятість як соціально-економічне явище. Концепція зайнятості.

10. Принципи зайнятості та їх ефективність.

11. Трудовий потенціал.

12. Трудові ресурси та їхній склад.

13. Загальна і професійна працездатність.

14. Показники розвитку трудового потенціалу.

15. Показники рівня зайнятості працездатного населення.

16. Показники ефективності використання трудових ресурсів.

17. Що таке показники використання трудових ресурсів? На яких рівнях вони використовуються?

18. Сутність продуктивності праці, межі її зростання.

19. Групи чинників зростання продуктивності праці.

20. Резерви підвищення продуктивності праці.

21. Основні шляхи підвищення продуктивності праці.

22. Показники продуктивності праці, їх розрахунок.

23. Методи вимірювання продуктивності праці.

24. Поняття трудомісткості продукції, її види.

25. Індексний метод оцінювання продуктивності праці.

26. Етапи процесу планування продуктивності праці.

Розділ 2 Основи нормування праці

Формули для обчислення норм часу на верстатних роботах

Розрахунок технічної норми основного часу на верстатних роботах потребує правильного визначення режимів різання. Їх визначають з урахуванням конкретних умов виробництва, вимог до точності та чистоти поверхні, що обробляється, конструктивних особливостей різального інструмента, матеріалу різальної частини, його властивостей тощо. Вибір режимів різання полягає у визначенні:

1. глибини різання, яка встановлюється залежно від величини припуску та необхідної чистоти та точності обробки поверхні;

2. кількості проходів, які розраховуються як відношення припуску на обробку до встановленої глибини різання;

3. подачі, що вибирається залежно від необхідної чистоти та точності поверхні, що обробляється, причому величина подачі повинна відповідати міцності інструмента, способу та міцності кріплення деталі при обробці, міцності механізму подачі верстата;

4. швидкості та зусилля різання, що визначаються за встановленими значеннями глибини різання та подачі;

5. потужності, необхідної для різання, що встановлюється залежно від вибраної швидкості та зусилля різання.

Розрахунок основного (машинного) часу проводиться на основі вибору найбільш оптимального режиму роботи устаткування, тобто такого, що забезпечує найвищий рівень продуктивності праці при найнижчій собівартості обробки виробу.

Основний час ( ) на токарних роботах визначається за формулою

,

де – розрахункова довжина обробки (шлях, що проходить різець у напрямку подачі), мм; ( –довжина деталі, що обробляється, мм; – довжина врізання інструмента, мм; – довжина перебі- гу інструмента, мм) – для зовнішнього поздовжнього обточування; для

відрізка – ; ( – зовнішній діаметр деталі, що обробляється, мм; – внутрішній діаметр деталі, що обробляється, мм);

– кількість обертів деталі за хвилину, ( – швидкість різання, мм/хв.; – зовнішній діаметр заготовки, що обробляється);

– величина подачі, мм/об;

– кількість проходів (ціле число), ; ( – припуск на обробку, мм; – глибина різання, мм).

Основний час на стругальних роботах визначається за формулою

де – ширина поверхні, що обробляється, мм;

– довжина бокового врізання та виходу різця, мм;

– кількість подвійних ходів інструмента (стола) за хвилину;

– подача деталі (інструмента) в напрямку ширини стругання, мм (на подвійний хід);

– кількість проходів (ціле число).

Основний час на свердлильних роботах визначається за формулою

,

де – розрахункова довжина обробки (шлях, що проходить інструмент у напрямку подачі), мм; ( – глибина отвору, мм; – довжина врізання інструмента, мм; – довжина перебігу інструмента, мм) – для суцільного отвору; для глухого отвору – ;

– кількість обертів за хвилину;

– величина подачі, мм/об.

Основний час на фрезерувальних роботах визначається за формулою

,

де – розрахункова довжина обробки (шлях, що проходить інструмент у напрямку подачі), мм; ( –довжина деталі, що обробляється, мм; – довжина врізання інструмента, мм; – довжина перебігу інструмента, мм);

– величина подачі в мм/хв.;

– кількість проходів (ціле число), ; ( – припуск на обробку, мм; – глибина різання, мм).

Допоміжний час враховує витрати часу на такі дії:

• встановлення та зняття деталі з верстата;

• зміну інструмента;

• проміри деталі, що обробляється;

• керування верстатом;

• переміщення частин верстата;

• включення та відключення подачі;

• пуск і зупинку верстата та інше.

Оперативний час розраховується за формулою

,

де – допоміжний час, хв.

Штучний час розраховується за формулою

,

де – коефіцієнт, який враховує час на обслуговування робочого місця, відпочинок тощо.

Штучно-калькуляційний час розраховується за формулою

,

де – підготовчо-завершальний час на 1 деталь з партії, хв., ,

де – підготовчо-завершальний час на партію з деталей, хв.

Норма виробітку розраховується за формулою

або ,

де – підготовчо-завершальний час на зміну, хв.

Норма часу розраховується за формулою:

.

Норма обслуговування розраховується за формулою

,

де – тривалість робочої зміни, хв.; – норма часу на одиницю обсягу роботи, хв.; – кількість одиниць роботи; – коефіцієнт, який враховує виконання додаткових функцій, а також час на відпочинок і особисті потреби.

Норма чисельності розраховується за формулою

,

де – загальна кількість одиниць устаткування (робітників), які підлягають обслуговуванню.

Норма багатоверстатного обслуговування для верстатів-дублерів розраховується за формулою

,

де – час машинної роботи, хв.;

– час зайнятості робітника (час ручної роботи), хв.;

– коефіцієнт допустимої зайнятості.

Практичне заняття 1

Нормування токарних та фрезерувальних робіт