6. Подовження приголосних (гемiнацiя)

Загальногерманське подовження. В iндоєвропейськiй мовi-основi не було гемiнат, або довгих приголосних. В давнiх германських мовах гемiнати виникли iз сполучень проривний або cпiрант+n, напр.:

д.рос	влъна		- двн	wella
	пълнъ		- гот.	fulls
i.є.	*snitno	“рiзати”-	- свн.	snitzen (tz < tt)
	*lugno	“гнучкий”-	- дсканд.	lokker “локон”

Захiдногерманське подовження.

West Germanic Lengthening (Gemination) of Consonants

Every consonant except “r” is lengthened if it is preseded by a short vowel and followed by a consonant j(i) or by the sonorants w, l, r, n, m.

Before “j” the process of strengthening was the strongest, before ‘m’ it was the weakest. There appeared long consonants as a result of doubling and an opposition based on the quantity between short and long sounds.

Приголоснi захiдногерманських мов (крiм r) у позицiї перед сонантами j, w, l, r, n, m пiсля короткого голосного подовжувалися. На письмi довгий приголосний позначався двома лiтерами. Пiсля довгого голосного гемiнацiї приголосного не було. Найсильніше процес подовження вiдбувався перед j i найлабкiше перед m. Напр.:

гот. bidjan “просити”	- да. biddan, двн. bitten, дсакс. biddian
д iсл. epli “яблуко”	- да. æppel

Захiдногерманське подовження приголосних вiдбулося у V-VI ст. н.е. Подовження приголосного було, напевно, викликане змiнами в подiлi слiв на склади.

5.11. Ротацизм

У скандинавських i захiдногерманських мовах вiдбувся процес переходу s в r. У рунiчному письмi для накреслення старого r був знак R, а для нового - руна , отже рiзниця мiж обома цими фонемами ще вiдчувалася. Пiзнiше вони зблизилися i перестали розрiзнятися.

Пор.:

гот.	kiusan	- kaus	- kusum	- kusans
да.	cēosan	- cēas	- curum	- coren
двн.	kiosan	- kōs	- kurum	- gikoran
гот.	was	- wesun
да.	wæs	- wcron
двн.	was	- wārum

У захiдногерманських мовах вiдбувся пересув ð > d (у двн. > t)

гот. beidan [bi: ðan] “чекати” - да. b dan, двн. b tan