Розділ 5 Історія геологічного розвитку

У порівнянні з попередніми епохами, Волино-Подільський морський басейн у кампані продовжував зменшуватися і відступати на захід у бік Львівської мульди. У Зовнішній зоні Передкарпатського прогину на межі між сантоном і кампаном режим седиментації на короткий час змінився. Посилилась інтенсивність морських течій, спричинена підняттям прибережної смуги і зміною рельєфу морського дна.

У прибережній зоні на півдні Львівської мульди збільшилася карбонатність відкладів у зв'язку з надходженням меншої кількості теригенного матеріалу.

Обміління моря спричинилося некомпенсованим накопиченням потужної товщі осадів. Протягом сантонського і кампанського віків, морське дно на півдні Львівської мульди поступово, з короткими перервами опускалося, що компенсувалося привнесенням теригенного матеріалу з Крукеницького півострова і з внутрішньої зони прогину. Загалом, у відкладах кампану, особливо у мергелях на північно-східному крилі Львівської мульди, існували злегка редукуючі умови. При нестачі кисню в осадку перегнивала органічна речовина та утворювався сірководень. Про це свідчать піритизовані залишки фауни. Протягом кампанського віку процес седиментації відбувався повільніше, ніж у сантонському, що було наслідком послаблення денудації.

У ранньому маастрихті тогочасне прибережне мілководдя розширилося, а разом з ним змістилася на північний схід межа смуги, густо заселеної бентосною фауною, де до неї була приурочена смуга розвитку у масових кількостях амонітів, гастропод і рядозубих двостулкових. Мілководдя сягнуло умовної лінії Бібрка - Рава-Руська.

У маастрихті існував тісний зв'язок між морями Львівської мульди і Карпатської геосинкліналі - в них відкладалися подібні осади і жили подібні палеоценози.

Наприкінці маастрихту проявилися перші рухи ларамійської фази тектогенезу. Поступово відбувалася регресія епіконтинентального Волино-Подільського моря на північний захід.

У ранньому міоцені на території Карпат існувало два басейни. Перший був розташований у Передкарпатті, другий — в Закарпатті. Протягом раннього міоцену контури Передкарпатського басейну неодноразово змінювались. На північному сході басейн межував із Східноєвропейською платформою, приморська частина якої складена породами докембрійського, палеозойського і мезозойського віку, а на південному заході — з молодим суходолом, складеним в основному палеогеновими відкладами.

У ранньому бадені на території західних областей України морський басейн поширювався у Передкарпатті, Волино-Поділлі та Закарпатті. Переміщення берегової лінії басейну на схід пов'язане з піднесенням Карпатських гірських споруд.

У ранньобаденському басейні осідали теригенні (піски та глини), карбонатні та карбонатно-теригенні відклади. У центральній частині басейну відкладались органогенні породи, складені біоморфними вапняками, які утворились в основному з багряних водоростей і устриць (устричні банки) або з органічних решток (моховаток, молюсків, морських їжаків, червів, водоростей та ін). Серед ранньобаденської морської флори значне місце належить літотамнієвим водоростям, які покривали частину морського дна, а іноді утворювали багрянково-вапнякові рифи.

У пізньому бадені в басейнах, які були також розташовані на заході і півдні України, відбувались значні зміни. Характерною особливістю цих басейнів було значне засолонення західної частини, що призвело до утворення гіпсів, кам'яної солі та хемогенних вапняків.

У другій половині пізнього бадену відбулася трансгресія басейну на платформу, де нагромадились теригенні і карбонатні осади. Перші поширені в західній і східній частинах басейну, другі — в східній і центральній. Характерною особливістю донних карбонатних осадів є розвиток органогенних вапняків, серед яких вирізняється багрянковий риф.

Після баденського часу вся територія стає суходолом.

Середня епоха четвертинного періоду відрізняється від попередніх епох різким похолоданням і значним розвитком материкових зледенінь. Під час максимального, Дніпровського, зледеніння льодовик вкривав значні простори північної частини України і досягав підніжжя Карпат. Прилеглі до льодовика ділянки суходолу періодично вкривалися талими водами, які заповнювали великі прильодовикові озера або ж стікали на південь потоками, що не мали певних русел, і відкладали піщані і суглинисті, переважно лесові осади. В Карпатах під час максимального зледеніння деревна рослинність зникла зовсім.