Розділ 6 Підземні води

Територія досліджень розташована в межах Волино-Подільського артезіанського басейну. У відповідності з геологічною будовою виділені наступні водоносні горизонти й комплекси: водоносний комплекс в четвертинних відкладах та водоносний горизонт у верхньокрейдових відкладах.

Водоносний комплекс у четвертинних відкладах.

Четвертинний водоносний горизонт поширений локально. В сучасних алювіальних болотних і озерних відкладах приурочений до окремих болотних масивів, без сталих понижень рельєфу озер і річкових заплав. Глибина залягання вод 3–5 м. Водовмісні породи представлені торфом, мулистим піском, супіском. Живлення відбувається за рахунок атмосферних опадів, та підтоку води з нижчих горизонтів.

Для водозабезпечення ці води практично не використовуються. Ними живляться невеликі ставки тектонічного походження (район вул В. Великого, Нукової, Стрийської та ін.).

Водоносний горизонт у верхньокрейдових відкладах

Водоносний горизонт у відкладах маастрихтського ярусу верхньої крейди має майже повсюдне поширення. Глибина його залягання змінюється від 3-6 до 20 м. Водовмісні породи представлені мергелями, пісковиками, алевролітами. На значній частині регіону відклади верхньої крейди перекриті баденськими породами. Під четвертинні відклади вони виходять в долинах річок і балок, а в північно-східній частині району - повсюдно. Живлення його змішане.         Четвертинний водоносний горизонт поширений локально. Він простежується лише у межах днища улоговини (заплави р. Полтви). На її схилах води повністю здреновані.

        Води горизонту сформувалися на глинистому елювії мергелів. Вони безнапірні, пересічно залягають на глибинах 3–5 м. Тут виділяють кілька водоносних горизонтів. Верхньокрейдовий водоносний горизонт поширений на всій території. Він приурочений до тріщинуватих мергелів верхньої крейди. Від четвертинних вод відділений товщею мергелистих глин потужністю від 0,7 до 12,0 м. Глибина його залягання змінюється від 3-6 до 20 м. Горизонт характеризується напором, величина якого коливається в залежності від положення у рельєфі від 0 до 10,3 м, пересічно складаючи 2-4 м. У вертикальному перетині виділяють три зони водопровідності: замулювання, максимальної тріщинуватості, затухаючої тріщинуватості.

Живлення горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів в місцях, де тріщинуваті верхньокрейдові відклади залягають безпосередньо під четвертинним покривом. В окремих місцях живлення відбувається за рахунок перетоку вод з вищих водоносних горизонтів, якщо водоупори між ними відсутні.

Розвантаження верхньокрейдового водоносного горизонту відбувається в долинах рік і балок (джерела у Стрийському парку та парку Залізна вода, Погулянці, Підзамче, Майорівці та ін).

До алювіальних відкладів приурочені два водоносні горизонти - в сучасних алювіальних відкладах заплав рік і в верхньочетвертинних відкладах 1-ї надзаплавної тераси.

Водоносний горизонт в середньочетвертинних водно-льодовикових відкладах. Водовмісними породами є середньо- і дрібнозернисті піски. В більшості випадків всі вище перераховані відклади утворюють єдиний водоносний горизонт. Для якого водовміщуючими породами є строкатий за літологічним складом комплекс алювіальних відкладів руслової, заплавної і старичної фацій (піски, супіски, суглинки, глини, торфи, заторфовані грунти, мул тощо) потужністю від 1-3 до 10-12 м.

Живлення горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів і незначного за обсягом бокового підтоку вод із суміжних ділянок і перетоку з крейдового горизонту. Велику роль у формуванні прихідної складової балансу відіграють витоки з інженерних мереж.Водоносний горизонт широко використовується як для окремих водоспоживачів, так і для централізованого водозабезпечення міста Львова.

Техногенний водоносний горизонт.

Процес формування техногенних водоносних горизонтів відбувається внаслідок підняття рівня ґрунтових вод

До переліку міст, де підтоплення завдає чималих мате­ріальних збитків та істотно погіршує екологічний стан міського середовища, входить і Львів. Цей процес без перебільшення можна віднести до найбільш поширених на території міста. Проведені дослідження показали, що він розвивається прак­тично в усіх адміністративних районах Львова і охоплює територію понад 50 км². Особливості, масштаби прояву цьо­го процесу та його інтенсивність істотно залежать від при­родних умов території, характеру, інтенсивності і тривалості антропогенного впливу на підземну гідросферу.

Розвиток процесів підтоплення зафіксовано також у межах історичної забудови Львова, занесеної ЮНЕСКО до списку всесвітньої спадщини. Тут вони проявляються у вигляді значної кількості ізольованих куполів техноген­них вод, розташованих на схилах Полтвинської улогови­ни, де природні води відсутні, та суцільного водоносного горизонта, прилеглого до заплавної тераси ріки Полтви. Сумарна площа підтоплених ділянок у цьому районі міста сягає 47 га, або 23,4 % від його загальної площі (рис №…).

Глибина залягання техногенного водоносного горизон­та тут коливається у широких межах від 1,2-2,0 до 3,5 м. Води цього горизонта характеризуються значним ступенем антропогенного метаморфізму. Вміст водорозчинних солей у них доходить до 5-8 і навіть 13,6 г/л. Внаслідок цього інтенсивно засолюється та руйнується будівельний камінь пам'яток архітектури, істотно зростає агресивність вод.