- •6.090301, 7.090301, 8.090301 - Розробка родовищ корисних копалин)
- •Лекція №1 «роль натурних спостережень і вимірів, їхня класифікація»
- •Лекція №2 «вимір зрушень земної поверхні товщі гірських порід»
- •Лекція №3 «методи дослідження напруженого стану масиву гірських порід»
- •Лекція №4 «визначення зсувів і напруг при динамічних впливах»
- •Лекція №5 «визначення параметрів зони порушених порід»
- •Лекція №6 «вивчення взаємодії порід із кріпленням»
- •Лекція №7 «автоматизовані системи контролю стану масиву й забезпечення безпеки ведення гірничих робіт»
- •Лекція №9 «основні положення теорії подоби»
- •Лекція №8 «методи моделювання геомеханических процесів»
- •Лекція №10 «метод відцентрового моделювання»
- •Лекція №11 «поляризационно - оптичний метод моделювання»
- •Лекція №12 «метод еквівалентних матеріалів»
- •Лекція №13 «інші способи моделювання»
- •Лекція №14 «аналітичні методи дослідження напружно-деформованого стану й міцності гірських порід. Використання моделей суцільних середовищ»
- •Лекция№15 «використання моделей дискретних середовищ»
- •Лекція №16 «теорії міцності гірських порід»
- •Контрольні питання
- •Література
- •Варіанти контрольних завдань
- •Конспект лекцій
- •«Методи наукових досліджень у гірництві»
Лекция№15 «використання моделей дискретних середовищ»
Поряд з моделями суцільних середовищ для опису деформування масивів гірських порід використають моделі дискретних середовищ. У цьому випадку середовище представляють у вигляді сукупності окремих часток, кожна з яких, узята окремо, має всі властивості твердого тіла. Разом з тим сили зчеплення між окремими частками відсутні взагалі або настільки малі, що ними можна зневажити. Внаслідок цього дискретні середовища не сприймають розтяжних зусиль, що різко відрізняє їх від твердих суцільних тел.
У той же час дискретні середовища, так само як і тверді тіла, здатні сприймати стискаючі навантаження й по характері передачі зусиль від однієї частки до іншої можуть бути підрозділені на розпірні й безрозпірні (рис. 30).
У першому випадку кожна частка поводиться усередині масиву як клин, у силу чого при впливі зовнішнього вертикального навантаження усередині масиву виникають горизонтальні складові зусилля.
У другому випадку розпору в середовищі не виникає, оскільки кожна частка передає нижче лежачим часткам тільки вертикальні зусилля.
Рисунок 30 – Моделі дискретних середовищ.
I – розпірне зернисте середовище; II – безрозпірне середовище блокової будови.
Дискретні середовища складаються з окремих часток-зерен, до них лише умовно можна застосовувати поняття «напруги». При цьому під «напругами» у механіку дискретних середовищ розуміють зусилля на окремі частки, віднесені до площі перетини цих часток. Таким чином, напруга в якій-небудь крапці дискретного середовища є величина випадкова, і для того щоб характеризувати напружений стан якого-небудь нескінченно малого обсягу, необхідно усереднювати значення напруг в окремих зернах. Подібне усереднення може бути представлене і як операція з деяким обсягом еквівалентного суцільного середовища, напружений стан якого в середньому відповідає напруженому стану рівновеликого обсягу дискретного середовища.
Застосування до дискретного середовища поняття «деформація» також має деяку умовність. Під впливом прикладених зусиль окремі частки можуть деформуватися самі, переміщатися поступально з поворотом, у результаті чого відбувається переупаковка часток і може змінюватися щільність середовища. Відповідно до цього під деформаціями якого-небудь обсягу дискретного середовища також розуміють деформації рівновеликого обсягу суцільного пружного середовища, тобто й у цьому випадку роблять заміну дискретного середовища деякої еквівалентної їй суцільним середовищем.
Для дискретних середовищ справедливі рівняння рівноваги у формі рівностей:
Однак необхідно пам'ятати, що вони виконуються лише статистично, тобто в середньому для якої-небудь області.
Разом з тим на відміну від суцільних середовищ до дискретних середовищ не можуть бути застосовані рівняння спільності деформацій!
Замість них для дискретних середовищ існують свої співвідношення між компонентами напруг і деформацій.
Співвідношення характеризують здатність розглянутих середовищ розподіляти діючі навантаження й для безрозпірного середовища мають вигляд:
де
– функція зовнішнього навантаження;
ах,
ау
–
коефіцієнти пропорційності в напрямках
відповідних координатних осей (з
урахуванням анізотропії масиву); а,
b, с –
поперечні розміри блоків (часток).
У випадку розпірного середовища коефіцієнти пропорційності ах, ау у рівняннях уже не є постійними, а міняються із глибиною z:
де
– коефіцієнт бічного розпору
Зокрема, для безрозпірного дискретного середовища в припущенні рівності нулю коефіцієнта поперечних деформацій v зв'язок між середніми переміщеннями (горизонтальними й вертикальними) і поворотами часток має вигляд:
де
;
— відповідно вертикальне й горизонтальне
переміщення в напрямку осей Оz,
Ох
та Оу;
,
і
– зрушення в напрямку відповідних
координатних осей.
Істотні труднощі представляє експериментальне визначення коефіцієнтів, що характеризують структурні особливості дискретних середовищ.
Дискретні моделі, як і моделі суцільних середовищ, досить ідеалізовано відбивають властивості реальних масивів гірських порід, тому їхнє застосування носить характер певного наближення до дійсності.
Модель безрозпірного дискретного середовища може бути успішно застосована для опису масивів скельних тріщинуватих порід у випадку їхніх найпростіших структур.
Модель розпірного дискретного середовища – для опису ґрунтів.
