4.1 Визначення вихідних даних до розробки креслень деталей конструкції

нової моделі одягу

Вихідними даними до розробки креслень деталей конструкції (НМО) є:

• робочий ескіз, або технічний рисунок (НМО);

• опис зовнішнього вигляду (НМО);

• визначення розмірних ознак індивідуальної фігури, або типової;

• аналіз композиційно-конструктивного рішення (НМО) (кількісна характеристика);

• методи розробки креслень деталей конструкції.

Технічний рисунок розробляється у двох проекціях: вигляд спереду та вигляд ззаду, з допомогою графічного редактора Xara X [11, 12].

Технічний рисунок НМО та опис зовнішнього вигляду представлено на рис.4.1.

Композиційно-конструктивний аналіз НМО надано в Таблиці 3.2

В історії швейної промисловості відомі десятки методів конструювання.

Кожна методика конструювання включає в себе інформацію про фігуру людини або ж готового виробу, методи обробки отриманої інформації у вигляді технічних розрахунків та формул, за допомогою яких встановлюються розміри конструктивних відрізків та вузлів деталей одягу, і способи геометричної побудови та членування конструкції одягу. При конструюванні враховуються особливості тілобудови, розкрою та технологічної обробки, тобто, що в кінцевому результаті формує постійну систему внутрішньої інформації, присутньої кожній методиці.

На даний момент існує три основних методи побудови конструкції:

1. Метод систем крою. Суть цього методу полягає в тому, що за розмірних ознак фігури людини розрахунок формул та графічних прийомів можна побудувати конструкції, до яких в подальшому вносяться зміни.

2. Метод типового проектування. Суть методу полягає в тому, що на підставі існуючих лекал базової конструкції або конструкції прототипу виконується моделювання нової конструкції.

3. Муляжний метод. Суть цього методу полягає в тому, що на манекені створюється об’ємно-просторова форма із заданими габаритами з наступним розгортанням цієї форми [13].

Для даної курсової роботи я обрала метод систем крою для побудови необхідної конструкції. Конструкція моделі була розроблена за методикою конструювання одягу Рогатіни Н. П..

Всі розрахункові формули для побудови креслення конструкції відображають дійсний зв’язок між окремими ділянками тіла або результати математичного аналізу окремних вузлів конструкції. На базі розрахунково-графічної системи розроблена єдина методика конструювання одягу, що забезпечує єдність принципів конструювання чоловічого, жіночого, та дитячого одягу [14].

ОПИС ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНОГО ОФРМЛЕННЯ СУКНІ ЖІНОЧОЇ

Сукня для жінок, молодшої вікової групи (22-29 років) з костюмної тканини, святкового призначення, трапецеподібного силуету, довжиною вище лінії колін. Покрій рукава – вшивний.

Перед з двома нагрудними виточками з лінії прийми, пришивною кокеткою та планкою по низу.

Спинка з середнім швом та пришивною кокеткою.

Горловина поглиблена та розширена, округлої форми.

Рукав короткий, одношовний.

Виріб розширений низу.

Сукня оздоблена вишивкою по кокетці пілочки та переходить на рукав. Також вишивка на планці.

Сукня рекомендована для виготовлення у розмірі 158 – 88 – 100.