1. Метод порівняння з базовим зразком.

Залежно від мети оцінки конкурентоспроможності товару, як зразок для порівняння може бути аналогічний товар, який пропонується:

а) кращим іноземним чи вітчизняним підприємством;

б) запропонований експертною групою як “еталон”;

в) на основі дослідження покупців.

2. Метод визначення інтегрального показника конкурентоспроможності.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару визначається за формулою :

Іт.п.

К_інт = , (2)

І е.п.

де Іт.п. – індекс технічних параметрів; Іе.п. – індекс економічних параметрів.

Якщо К_інт. < 1, то оцінюваний товар поступається перед базовим товаром конкурентів. Якщо К_інт. > 1, то оцінюваний товар має вищу конкурентоспроможність, ніж базовий. Індекс технічних параметрів та індекс економічних параметрів належать до групових показників.

Індекс технічних параметрів або індекс якості вираховують за формулою:

І т.п. = S V_і * q_i, (3)

де V_i – коефіцієнт вагомості кожного параметру (від 0 до 1); qi – одиничний показник параметра.

Одиничний показник визначають за кожним параметром як відношення даного параметру оцінюваного товару до величини того ж параметра базового товару за формулою :

Р _оцін

qi = , (4)

Р _баз

де Р_оцін – параметр оцінюваного товару; Р_баз – параметр базового товару.

Індекс економічних параметрів або ціни споживання вираховують за формулою:

Ц_спож^оцін

Іе.п. = , (5)

Ц_спож^баз

де Ц_спож^оцін – ціна споживання оцінюваного товару; Ц_спож^баз – ціна споживання базового товару.

3. Метод експертної оцінки.

Цей метод заснований на використанні здатності кваліфікованих фахівців-вчених та практиків досить точно визначити перспективи розвитку попиту споживачів та ринкової кон’юнктури на певний товар. Використання методу експертних оцінок потребує вирішення таких завдань:

1. Формування експертної групи.

2. Організація роботи експертів.

3. Обробка результатів експертної оцінки.

Конкурентний ринок дає змогу покупцям із двох однакових товарів вибрати дешевший, а за умови однакової ціни – якісніший.

4. Якість товару в системі маркетингової товарної політики.

Якість є найважливішою характеристикою товару, а оцінка якості споживачами – вагомим стимулом удосконалення пропозиції товарів торговельними підприємствами. Якість товару – це сукупність характеристик і властивостей товару, які зумовлюють його здатність задовольняти конкретні потреби в залежності від свого призначення.

Якість містить у собі не всі властивості товару, а тільки ті, що пов’язані із задоволенням конкретних потреб відповідно до призначення товару. Крім споживчих властивостей товару, якість включає інші властивості, які забезпечують задоволення потреб проектувальників, виробників, працівників сфери обігу, які мають відношення до товару.

Міжнародний досвід свідчить про те, що продукція найбільш відповідає вимогам споживачів, якщо на підприємстві діє ефективна система управління якістю продукції.

види діяльності, що додають цінність;

інформаційний потік.

Існує чотири рівня якості залежно від ступеня задоволення потреб споживачів:

1. Відповідність стандарту – якість товару оцінюється як відповідність вимогам документів на виготовлення товарів (стандарт, технічні умови);

2. Відповідність використанню – передбачає, що товар повинен задовольняти не тільки вимоги стандартів, але й користуватися попитом на ринку;

3. Відповідність фактичним потребам ринку – враховує задоволення потреб покупців про високу якість та низьку ціну;

4. Відповідність прихованим потребам ринку – товар набуває переваги за рахунок додаткових споживчих властивостей, які мали прихований характер.

Система якості охоплює всі стадії життєвого циклу товару, який у міжнародних стандартах ISO 9004 подається як петля якості:

• маркетинг, пошук і вивчення ринку;

• проектування і (або) розробка технічних вимог; розробка товару;

• матеріально-технічне постачання;

• підготовка і розробка виробничих процесів;

• виробництво;

• контроль, проведення випробувань і обслуговування;

• упаковка і зберігання;

• реалізація і розподіл товару;

• монтаж і експлуатація;

• технічна допомога в обслуговуванні;

• утилізація після використання;

• маркетинг, пошук і вивчення ринку.

Сертифікація – це сукупність дій і процедур з метою підтвердження за допомогою сертифіката відповідності або знака відповідності того, що товар або послуга відповідає визначеним стандартам або технічним умовам.

Залежно від того, хто її проводить, сертифікація буває трьох видів:

• самосертифікація (проводиться власне виробником);

• сертифікація, яка здійснюється споживачем;

• сертифікація, проведена третьою стороною (спеціалізованою організацією, незалежною від виробника або споживача). Найбільшою довірою в міжнародній і вітчизняній практиці користується сертифікація третьою стороною.

Сертифікація має добровільний і обов’язковий характер. Обов'язкова сертифікація здійснюється з метою забезпечення безпеки та екологічності товарів (послуг). Основна мета добровільної сертифікації полягає у забезпеченні конкурентоспроможності товару (послуги) за рахунок вимог, що забезпечують якість товарів.

Обов'язкова сертифікація:

• проводиться виключно в державній системі сертифікації на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів;

• включає перевірку та випробовування товарів для визначення їх характеристик і подальший державний нагляд за сертифікованим товаром;

• випробування проводиться акредитованими лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними документами (або органом із сертифікації);

• список товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Добровільна сертифікація:

• проводиться за ініціативою виробника товару, постачальника, торговельного підприємства;

• проводиться на визначення відповідності нормам, показникам, які не віднесені до обов'язкових.

Сертифікат є документом, що засвідчує відповідність товару вимогам визначених стандартів. Сертифікована система якості підприємства дозволяє йому розширювати коло надійних партнерів і підвищувати конкурентоспроможність своїх товарів. Сертифікація позитивно позначається на репутації підприємства.

Управління системою сертифікації продукції здійснює Комітет державної стандартизації України, що має мережу територіальних органів сертифікації, випробувальні лабораторії. З 1 липня 1994 р. в Україні введена обов’язкова сертифікація для значної частини товарів і послуг за затвердженим переліком. Це продукти харчування, ліки, медтехніка, миючі засоби та інше.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ