2.2 Генетика стійкості до вірусних хвороб

Поширення і шкодочинність вірусних хвороб картоплі в різних кліматичних зонах вивчається з початку 20-х років минулого століття [45]. З цього часу свідчення з даного питання безперер- вно поповнювались і розширювалися. Так, К.З. Будін [9] і П.Г. Чесноков [37] узагальнили на- громаджені до кінця 50-х років дані. Вони вста- новили, що поширеність і шкодочинність вірус- них хвороб зростають у напрямі від північних до південних і південно-східних районів, тобто від кліматичних зон із прохолодним кліматом і до- статнім зволоженням до зон високих літніх тем- ператур і недостатнього або нерівномірного зво- ложення. В південній частині лісостепової зони східної Європи вірусні хвороби широко розповсюджені й наносять значної шкоди картоплярству. Різно- манітність фітопатогенних вірусів потребує ви- ділення найважливіших із них у відповідності з частотою їх прояву, шкодочинністю, можливос- тями хімічної боротьби, здатністю передаватися наступним поколінням, економічною значиміс- тю і витратами на селекційні програми зі ство- рення сортів з відповідною стійкістю [32]. Два види стеблової нематоди (Ditylenchus destructor Thorne), (Ditylenchus dipsaci Kuhn) та картопляна нематода (Heterodera rostochiensis Woll.) – небезпечні шкідники картоплі. За їх шкі- дливої дії знижуються посівні й товарні якості даної культури, зменшується вміст крохмалю в бульбах, втрачається близько 40-60% врожаю, особливо під час зберігання. Крім того, ці шкід- ники є переносниками інфекції грибних, бакте- ріальних та вірусних хвороб [1]. Проблема боротьби з такими небезпечними паразитами повинна розв’язуватися шляхом за- стосування агротехнічних, біологічних і хіміч- них засобів, шляхом селекції з використанням стійких проти нематод видів та сортів картоплі. Академік М.І. Вавилов [12] вважав найефектив- нішим засобом боротьби з шкідливими організ- мами створення імунних сортів.

Стійкість до вірусних хвороб. Одне з найбільш складних завдань - селекція на стійкість до вірусних хвороб. Трудність її рішення полягає в наявності великої кількості різноманітних вірусів і їх штамів, в різних формах прояву на рослини, існуванні різних комах-переносників. Великий вклад у виділенні з колекції і створенні початкового матеріалу для селекції на стійкість до вірусів картоплі вніс А.Я. Камераз [30]. Він вивчив багато сотень зразків дикого і культурного видів картоплі шляхом штучного зараження сіянців. Так їмуперше були виділені вирусоуcтойчивые форми середзразків дикого вигляду картоплі : S. stoloniferum, S.antipoviczii, S. chacoense, S. verrucosum, S. brachycarpum,S. demissum, S. schenkii, S. polytrichon, S. malinchense, S.tlaxcalense, S. boergerii, S. garsiae, S. knappei, а також довірусу Y – зразки видів S. gibberulosum, S. tarijense, S vernei, ssp.ballsii, S. acaule, S. schreiteri, S. punae. Використаннязразків деяких з перерахованих видів дозволило А.Я.Камеразу створити вирусоустойчивостью, що володіють,міжвидові гібриди, які були використані селекцентрами усвоїй роботі із створення нових сортів. У 1974 р. А.Я. Камеразом і И.М. Яшиной були видані методичні вказівкипо селекції картоплі на стійкість до вірусних, вироидным іфитоплазменным хворобам, що стали настільною книгоюдля селекціонерів країни.