2. Структура особистості.

Як і інші соціальні явища, особистість має складну структуру, яку вчені пояснюють неоднозначно.

Структура особистості – це певним чином організована сукупність особистісних особливостей і індивідуальних властивостей індивіда, що визначаються через систему соціальних позицій, умов і форм життєдіяльності.

Структура особистості:

1) біологічна складова;

2) психологічна складова;

3) соціальна складова.

Ми зосередимо свою увагу саме на соціальній складовій.

Соціальна структура особистості може розглядатися у трьох аспектах:

1) включення людини у соціальне середовище (соціальний статус, соціальна роль)

2) спрямування особистості (система цінностей, ціннісних орієнтацій і мотивів)

3) життєвий контроль (система життєвих планів, цілей, активність особистості)

Елементи соціальної структури особистості:

1). Соціальний статус – це певне місце людини у складній системі соціальних відносин, зумовлене її походженням, рівнем освіти, доходів, професією, здібностями, віком, статтю, сімейним станом;

- це місце, котре особа займає в соціальній ієрархії (економічне, правове становище людини, культурний, освітній рівень);

- це становище індивіда або групи в соціальному просторі стосовно інших індивідів і груп, яке визначається за соціально значущими для даної системи критеріями (економічними, політичними, соціально-правовими і т.д.).

Статус поділяється на

• особистий - місце індивіда у малій соціальній групі та

• соціальний - це міра участі людини в житті суспільства.

Особистий статус залежить від того, як його оцінюють і сприймають члени малої групи за такими ознаками: працелюбність, компетентність, старанність, справедливість, відданість.

Види соціального статусу:

- вроджений статус (успадкований, природний) – стать, нація, вік, національність, належність до видатної родини і т.д.;

- набутий статус (здобутий) – освіта, професія, фах, кваліфікація, посада, дохід.

2) Соціальна роль – це модель поведінки людини, яка визначена її соціальним статусом.

3) Головна характеристика особистості – це діяльність, основним генератором якої є мотивація.

Мотивація – конкретна внутрішня спонука до дії, яка безпосередньо визначає поведінку людини. Мотиви є відображенням у свідомості людини її потреб та інтересів у досягненні благ.

Потреби людей мають свою ієрархію. Ієрархія потреб людини (згідно американського соціолога та економіста А.Маслоу) включає:

Нижчі:

1) фізіологічні потреби;

2) екзистенціальні – це потреби у безпеці власного існування;

Вищі:

3) потреби у комунікації, дружбі, спілкуванні;

4) потреби у статусі, визнанні, самоповазі;

5) потреби у самовизначенні через творчість, самореалізацію, досягнення сенсу життя.

За Маслоу – особистість – це така людина, в якій суб’єктивна і об’єктивна шкала потреб співпадають, причому вищі потреби на суб’єктивній шкалі розташовані згори а нижчі – знизу. Отже, за Маслоу не кожна людина є особистістю.

Щодо cтруктури особистості, то в соціології склалися такі точки зору:

1) Деякі соціологи (І.Кон) вважають, що структура особистості складається з сукупності ролей, які вона виконує. З цього приводу І.Кон наводить відомий сонет В. Шекспіра:

Весь мир – театр:

В нём – женщины, мужчины – все актеры.

У них свои есть выходы, уходы,

И каждый не одну играет роль.

2) Ряд інших вчених вважає, що структура особистості – це її внутрішні властивості, риси та якості. Р.Кеттел описує п’ять таких рис:

1. Екстраверсія – інтроверсія, що виявляється через: балакучість – мовчазність, відкритість – замкнутість, ризикованість – обережність.

2. Лагідність: стриманість – дратівливість, поступливість – впертість.

3. Добросовісність: акуратність – неакуратність, обов’язковість – необов’язковість, відповідальність – безвідповідальність.

4. Емоційна стійкість (стабільність) – нестійкість: спокійність – тривожність, врівноваженість – неврівноваженість, мажорність – мінорність.

5. Культура: інтелектуальна розвиненість – нерозвиненість, тонке почуття – грубість, любов – байдужість до мистецтва.

3) На думку російського вченого В.Ледньова, структура особистості включає в себе три групи елементів:

1. Механізми психіки, які характеризуються особливостями сприймання людини, мови, мислення, пам’яті.

2. Досвід особи, який включає в себе певну спрямованість особистості, її пізнавальні якості, знання, вміння, навички, трудові, фізичні та інші характеристики.

3. Типологічні властивості, пов’язані з характером людини, її темпераментом, задатками і здібностями.

4) На думку О. Хмелька, структура особистості включає в себе дві складові:

• диспозиції – механізми внутрішньої регуляції спрямованості діяльності особистості, регуляції того, що вона робить;

• потенціал – механізми внутрішньої регуляції способів її діяльності – того, як вона це робить.

Перша складова виконує функцію соціальної орієнтації особистості, друга виконує функції операційного програмування соціальної людини, включає її здібності, знання, вміння навички тощо.

Питання структури особистості є надзвичайно важливим, оскільки в першу чергу завдяки їй виявляються внутрішні соціальні якості особистості, котрі в свою чергу включають особистість в складну систему соціальних відносин.

В залежності від того, з якої точки зору розглядати особистість, в історії соціологічної думки склалося багато соціологічних теорій, кожна з яких по-своєму пояснює залежність особистості від суспільства, а також характер впливу особистості на суспільство. Адже особистість і суспільство у процесі взаємодії змінюють один одного, а значить, що постійно змінюється й характер взаємозв’язку між ними.