2. Охарактеризуйте міжсистемні зв'язки спеціальних методик дошкільного виховання для дітей із тпм.

Для дітей із ТПМ застосовують такі спец.методики дошкільного виховання:

• Розумового виховання

• Фізичного виховання

• Трудового виховання

• Економічного виховання

• Естетичного виховання

Варто сказати, що ці спец. методики перебувають у тіному взаємозв’язку між собою та доповнюють одна одну, а також сприяють всебічному розвитку дитини.

Наприклад гру « Бібліотекар» можна застосувати як для трудового виховання ( вироблення порфоліо, заклеювання книг), так і для економічного виховання ( рахування книг). Для естестичного виховання для дітей із ТПМ обов’язково потрібно давати вправи на дрібну моторику з ножицями( можна вирізати певні атрибути для ігор) , відповідно у дитини і розвиваються психічні процеси, а отже і сприяє розумовому вихованні.

3. Поняття готовності дитини до шкільного навчанні, складові успішного навчання дітей з тпм.

Під поняттям «готовність дитини до шкільного навчання» розуміються повноцінно сформовані такі компоненти, як:

• морфогенетичний (стан здоров’я, рівень фізичного розвитку),

• психологічний (інтелектуальна, емоційно-вольова, мотиваційна сфери)

• соціальний (соціальна компетентність, комунікативні навички)

Н. Гуткіна, крім зазначених складових, виділяє також мовленнєву, яка передбачає достатній рівень розвитку усного мовлення, а Є. Проскура додає ще й психологічну готовність до спілкування. Враховуючи ці наукові підходи, вважаємо, що сучасна підготовка дітей до школи повинна включати такі компоненти:

• морфо генетичний

  • стан здоров’я, розвиток дрібної моторики, високий рівень фізичного розвитку

• психологічний

  • інтелектуальна сфера(аналіз, систематизація, зосередженість мислення, розвинена пам’ять, орієнтування в просторі (рівне писання в зошиті))

  • емоційно-вольова сфера ( само мотивація, контроль своїх емоцій, міжособистісні відносини)

  • мотиваційні сфера (здатність і бажання до навчання, до самовизначення)

• соціальний

  • соціальна компетентність, комунікативні навички, вміння працювати в команді, спільними силами знаходити вирішення питань

• мовленнєвий

• лексика (наявність певного запасу слів у межах вікового періоду та відповідне їх застосування, вживання засобів мовної виразності: приказки, прислів’я, фразеологізми, епітети, порівняння)

• фонетика (правильна звуковимова, розвинений фонематичний слух, володіння інтонаційними засобами виразності);

• – граматика (практичне вживання відповідних граматичних форм рідної мови: рід, число, відмінки, час тощо);

• діамонологічність (розуміння зв’язного тексту, вміння відповідати та звертатися із запитаннями, вести діалог, складати різні види розповідей, переказувати);

• комунікативність (вміння підтримувати розмову, спілкуватися на різні теми, культура мовленнєвої поведінки, ініціативність спілкування).

4. Розкрийте поняття мовленнєві компететності дітей в обсязі Базового компоненту дошкільної освіти України.

Освітня лінія «Мовлення дитини» передбачає засвоєння дитиною культури мовлення та спілкування, елементарних правил користування мовою у різних життєвих ситуаціях. Оволодіння мовою як засобом пізнання і способом специфічно людського спілкування є найвагомішим досягненням дошкільного дитинства. Мова виступає «каналом зв’язку» для одержання інформації з немовних сфер буття, засобом пізнання світу від конкретно-чуттєвого до понятійно-абстрактного. Мовленнєве виховання забезпечує духовно-емоційний розвиток дитини через органічний зв’язок із національним вихованням. Мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку складається із різних видів говоріння та слухання, під час якої формуються мовленнєві вміння і навички. Вивчення української мови в дошкільних навчальних закладах національних спільнот передбачає залучення дітей інших національностей, які є громадянами України, до оволодіння українською мовою як державною на рівні вільного спілкування з іншими дітьми і дорослими, виховання інтересу та позитивного ставлення до української мови.