25. Характеристика актиноміцетів (актинобактерій).

Актинобактерії— грам-позитивні бактерії, які характеризуються високим (більше 55%) вмістом гуаніну і цитозину в ДНК та мають подібну грибам міцеліальну будову. Найбільша підгрупа — актиноміцети (Actinomyceta). Товщина міцелія актиноміцетів — 0,5—1,0 мкм. При зростанні на щільних середовищах розрізняють субстратну і повітряну частини міцелія. Розмножуються вони фрагментами або спорами що утворюються у різних видів на повітряному і/або субстратному міцелії. Спори і спороносці мають різноманітну форму. Зрідка забезпечені джгутиками і здатні до пересування.Подібно до грибів актиноміцети здатні утворювати позаклітинні ферменти гідролази, які розкладають складні полімерні речовини (хітин, лігнін, гумусоподібні речовини). Поширені в ґрунті, мулі водоймищ, на рослинних залишках, основною екологічною роллю є розкладання органічної речовини. Є патогенні види (Actinomycesisraelii), що спричиняють актиномікоз (хронічне захворювання людини). Актиноміцети є активними продуцентами антибіотиків, утворюючи до половини відомих науці.

26. Властивості збудника черевного тифу. Джерела інфекції, механізм передачі.

Збудник: Salmonellaenterica

Властивості збудника: Salmonellaenterica — грам-негативна бактерія, з роду Salmonella, рухома за допомогою джгутиків. Тифозні бактерії існують зі слабкою біохімічною активністю на відміну від інших сальмонел. Всі вони зростають на звичайних поживних середовищах, але особливо добре на тих, що містять жовч. Оптимум росту +37° С, рН — 7,2-7,4.У зовнішньому середовищі тифо-паратифозні сальмонели відносно стійкі, добре переносять низькі температури протягом декількох місяців. Виживання цих збудників у воді залежить від умов — у проточній вони зберігаються кілька днів, у водопровідній — до 3 міс., у мулі колодязів — до 6 місяців. Дуже добре вони зберігаються в харчових продуктах, особливо в молоці, сирі, сметані, м'ясному фарші, в овочевих салатах. Під дією високої температури швидко гинуть (при t +50°С — через годину, +60°С — через 20-30 хв., при кип'ятінні — миттєво). Прямі сонячні промені діють на них згубно. Під дією звичайних дезінфектантів вони гинуть через кілька хвилин. Черевнотифозні палички містять:

- 2-3 соматичні О-антигени;

- джгутиковий Н-антиген;

- особливий антиген вірулентності — Vi-антиген.

Salmonellaenterica здатна синтезувати ендотоксини, що виділяються при руйнуванні бактерії. Саме вони є ведучими у формуванні багатьох основних клінічних проявів черевного тифу. Загальна токсична дія ендотоксину тифозної бактерії виражена сильніше, ніж в інших сальмонел. Крім того, збудники мають достатньо великий набір ферментів, що підвищують їх агресивність (гіалуронідаза, фібринолізин, лецитиназа, гемолізин).

Джерела інфекції: Черевний тиф відносять до антропонозів. Джерелом інфекції є хворий або носій цих мікробів. Хворий виділяє збудників у зовнішнє середовище клінічно значуще з випорожненнями та сечею.Особливу небезпеку в широкому поширенні цих мікробів становлять хронічні бактеріоносії, а особливо ті, які за родом своєї діяльності пов'язані з харчовими продуктами, джерелами водопостачання.

Механізм передачі: Механізм передачі інфекції — фекально-оральний. Передача збудників відбувається контактним, водним, харчовим шляхами, певну роль відіграють механічні переносники — мухи. Факторами передачі слугують заражена вода, харчові продукти. Можливий також побутовий шлях передачі, який відбувається через забруднені руки (прямий шлях передачі), посуд, білизну, дверні ручки (непрямий шлях). При цьому захворюваність невисока, але у разі невиявлення джерела зараження захворювання можуть реєструвати тривалий час. Цей шлях передачі сприяє виникненню спорадичних випадків, а джерело інфекції виявити вдається лише у 10-15% випадків.