19. Коротко опишіть основні методи збереження генофонду популяцій деревних рослин.

Г енофонд - сукупність усіх генів одної популяції або виду організмів? Лісовий генофонд визначають для основних видів, підвидів, екотипів та окремих популяцій деревних порід.

Існує два основні методи збереження генофонду.

Виділення лісових генетичних резерватів (популяцій). Генетичний резерват - ділянка лісу, типова за своїми лісівничими, фітоценотичними та іншими показниками для даного природно-кліматичного (лісорослинного) району, на якій зосереджена цінна з генетико-селекційного погляду частина популяції, виду, підвиду, екотипу. Генетичний резерват створюють з метою отримання високоякісного матеріалу для закладання високопродуктивних та біологічно стійких лісів. В Україні генетичні резервати є в усіх основних типах лісу кожного лісорослинного району. Максимальні площі генетичних резерватів: для сосни звичайної та ялини європейської - 1000 га; для всіх видів дуба, бука, ясена, модрини, ялиці та інших порід - 200 га. Повністю входять у лісовий генетичний резерват рідкісні та зникаючі види, загальна площа яких не перевищує 1500 га. Площа деяких генетичних резерватів в Україні становить лише 0,5 га, оскільки вони представлені цінними насадженнями, що добре збереглися, а більші ділянки таких насаджень відсутні.

Створення архівно-маточних плантацій. Архівно-маточні плантації (клонові архіви, виставки клонів) - колекційні ділянки із вегетативного потомства плюсових та елітних дерев, створені для їх вивчення та збереження генофонду на випадок втрати маточних особин. Крім цього, в одному пункті концентруються і зберігаються вегетативні потомства (клони) кращих дерев даного лісонасінного району, які є джерелами (маточниками) живцевого матеріалу для розмноження плюсових та елітних дерев. З огляду на те, що заготівля живців в природних насадженнях надзвичайно трудомістка і небезпечна, клонові архіви є основним джерелом їх заготівлі. Заготовлені живці використовують для створення клонових лісонасінних плантацій.

Клонові архіви створюють трьома способами: 1) щепленням спеціальних підщепних культур; 2) щепленням на молоді виробничі культури у віці 3-5 років з наступним зрубуванням нещеплених екземплярів під час рубок догляду; 3) садінням щеплених саджанців.

Інші методи збереження генофонду - відбір унікальних, еталонних, елітних і плюсових дерев та насаджень у природних умовах для тривалого використання їх у генетико-селекційній роботі. До них належать передовсім реліктові дерева (наприклад, ґінкго дволопатеве); дерева місцевої дендрофлори, що мають певні цінні ознаки (наприклад, дерева з високою інтенсивністю росту, з доброю очищеністю стовбурів від сучків, з декоративною деревиною, високою смолопродуктивністю, з перспективними для озеленення пірамідальною або колоноподібною формами крон і т. ін.); особливо цінні та швидкорослі дерева-екзоти в лісах та парках; меморіальні дерева, що є свідками визначних історичних подій; дерева- довгожителі.

20. Опишіть основні сучасні напрямки інтенсифікації вирощування ліс. Сад. Мат.

Найважливішим елементом інтенсифікації вирощування садивного матеріалу в умовах відкритого грунту є такі:

• якісна підготовка насіння до сівби.

• передпосівний обробіток грунту регуляторами росту рослин.

• використання стимуляторів росту суперабсорбентів та волого накопичувачів.

При вирощуванні садивного матеріалу у закритому грунті елементами сучасних технологій є у першу чергу використання різноманітних контейнерів для вирощування садивного матеріалу із закритою кориневою системою. У обох випадках прогресивним є штучна мікоризація садивного матеріалу. Особливого значення воно набуває для садивного матеріалу, який використовується на нелісових землях.

Найпоширеніші регулятори росту придатні для вирощування садивного матеріалу: тимін, емістин, імін, фумар, агростимулін, фумар.

Стимулятори- агростимулір.

Вологонакопичувач- теравет 100.