2. Представництво щодо захисту прав, свобод і законних

інтересів неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає

адміністративна процесуальна дієздатність непрацездатних фі-

зичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмеже-

на, можуть захищати їхні законні представники — батьки, уси-

новлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені

законом.

3. Представництво з ініціативи суду або уповноваженого

суб’єкта щодо захисту прав, свобод та інтересів неповнолітніх

осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесу-

альна дієздатність непрацездатних осіб і фізичних осіб, цивіль-

на дієздатність яких обмежена, залучаються до участі у справі

їхні законні представники;

4. Представництв щодо захисту прав і законних інтересів

орга­ну, підприємства, установи, організації здійснюють їх керів-

ники чи інші особи, уповноважені законом, положенням, стату-

том, що підтверджується документами, які посвідчують їх служ-

бове становище.

5. Представництво щодо захисту прав, свобод і законних

інтересів, яке здійснюється органами, громадськими організа-

ціями, адвокатами тощо, яким законом надане право захища-

ти.

18. Суб’єкти, які сприяють адміністративним провадженням.

особи, які сприяють адміністративним провадженням,

виступають: свідок; експерт, спеціаліст, перекладач.

Свідок як учасник адміністративного процесу відіграє важ-

ливу роль у з’ясуванні обставин, що мають значення для пра-

вильного вирішення справи. Як свідок у адміністративній

справі може бути викликана кожна особа, якій можуть бути

відомі обставини, що підлягають установленню у даній справі.

Експерт — це особа, яка сприяє розгляду справи. Експер-

том може бути призначена особа, яка має необхідні знання,

здатна шляхом дослідження матеріальних об’єктів, явищ і про-

цесів дати висновок із питань, що виникають під час розгляду

справи. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає ви-

могам, встановленим Законом України «Про судову експерти-

зу» та підзаконними актами щодо кваліфікаційних класів судо-

вих експертів, державних реєстрів судових експертів, положень

про експертно-кваліфікаційні комісії та ін.

Головним обов’язком експерта є проведення повного, нау-

ково обґрунтованого дослідження та надання об’єктивного

письмового висновку щодо поставлених йому запитань.

Спеціаліст — це фахівець у якійсь певній галузі, яка володіє

спеціальними знаннями та навичками застосування технічних

засобів і може надавати консультації під час вчинення проце-

суальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних

знань і навичок.

Перекладач — це особа, яка вільно володіє мовою, якою

здійснюється адміністративне судочинство, адміністративне

провадження, та іншою мовою, знання якої обхідне для усного

або письмового перекладу з однієї мови на іншу. Перекладача-

ми є також особи, які володіють технікою спілкування з глухи-

ми, німими чи глухонімими (сурдоперекладачі).

19. Поняття і предмет адміністративного процесуального доказування.

правові норми, що регулюють процес доказування, складають інститут доказового права галузі адміністративного процесуального права. Ці норми об’єднані у систему, до якої входять:

а) норми, які регулюють поняття доказів та їх процесуальні джерела (статті 69, 70, 76-81 КАСУ, ст. 251 КУпАП);

б) норми, які регулюють предмет доказування (ст. 137 КАСУ, ст. 280 КУпАП);

в) норми-принципи адміністративного процесу (ст. 7 КАСУ, ст. 7 КУпАП);

г) норми які передбачають обов’язки суб’єктів доказування, та порядок вчинення процесуальних дій щодо збирання, збері­гання, забезпечення та оцінки доказів (ст. 71—75 86 КАСУ, ст. 252 КУпАП).

Доказами є фактичні дані, на підставі яких суд, орган (посадова особа) чи уповноважений суб’єкт встановлюють наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі.

Доказуванням в адміністративному процесі є виявлення, збирання, закріплення, перевірка та оцінка інформації про фактичні дані, на підставі яких суд, орган владних повнова­жень, уповноважена посадова особа встановлюють наявність або відсутність обставин, що мають значення для всебічного, повного і об’єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи.

Предмет доказування – це коло обставин, які належить установити по адміністративній справі. Метою доказування є встановлення об’єктивної істини; а предмет доказування вказує на коло обставин, які утворюють юридичне значимі елементи такої істини. Предмет доказування закріплюється або шляхом перелічення обставин, що мають бути встановленими в ході адміністративного розгляду та /або перелічення питань, які провід зобов’язаний вирішити при прийнятті адміністративного рішення.

До предмета доказування в широкому сенсі можна віднести наступні групи фактів: 1) юридичні факти матеріально-правового характеру; 2) доказові факти; 3) юридичні факти процесуально-правового характеру (що визначають наявність у особи права на пред'явлення позову та здійснення інших процесуальних дій); 4) факти, що сприяють правильній оцінці доказів (наприклад, факт фальшивості письмового доказу); 5) факти, встановлення яких необхідно суду для виконання запобіжних і виховних завдань цивільного судочинства.