- •X. Питання до заліку з навчальної дисципліни «Адміністративний процес»:
- •17. Суб’єкти, які представляють та захищають інтереси інших осіб.
- •2. Представництво щодо захисту прав, свобод і законних
- •5. Представництво щодо захисту прав, свобод і законних
- •18. Суб’єкти, які сприяють адміністративним провадженням.
- •19. Поняття і предмет адміністративного процесуального доказування.
- •20.Підстави звільнення від доказування.
- •21.Поняття адміністративних процесуальних доказів і їх класифікація.
- •23.Показання свідків.
- •22. Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників.
- •24. Письмові докази.
- •31.Компетенція адміністративних судів. Підсудність адміністративних справ.
- •3. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
- •32. Адміністративний позов.
- •33. Відкриття провадження в адміністративній справі. Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі.
- •1. Суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
- •34. Залишення позовної заяви без руху.35. Повернення позовної заяви.
- •36. Відмова у відкритті провадження у справі.
- •37. Підготовче провадження.
- •38. Попереднє судове засідання.
- •39. Визнання адміністративного позову. Примирення сторін.
- •40. Заходи забезпечення адміністративного позову.
- •42. Вимоги до судового рішення.
- •43. Зміст постанови адміністративного суду.
- •44. Зміст ухвали адміністративного суду.
- •45. Роз’яснення судового рішення. Додаткове судове рішення.
- •46. Поняття, завдання та види провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •47. Принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •48. Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення.
- •49. Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •50. Порушення справи про адміністративне правопорушення та її адміністративне розслідування.
- •51. Протокол про адміністративне правопорушення: зміст та особливості складання.
- •52. Розгляд справи про адміністративне правопорушення.
- •53. Винесення рішення у справі про адміністративне правопорушення.
- •55. Виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення.
- •56. Поняття та особливості провадження за зверненнями громадян.
- •57. Поняття та види звернень громадян.
- •58. Вимоги до звернень громадян.
- •59. Стадії та структура провадження за зверненнями громадян.
- •60. Доступ до публічної інформації.
- •62. Суб’єкти дисциплінарного провадження.
- •63. Стадії дисциплінарного провадження.
- •64. Реєстраційні провадження: поняття, види, стадії.
- •4) Виконання винесеного рішення.
- •65. Дозвільні провадження: поняття, види, стадії.
22. Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників.
Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників мають доказову силу лише у тому випадку, коли вони допитані як свідки (ч. 2 ст. 57 ЦПК України, п. 23 ППВСУ № 5 від 12.06.2009 р.). Якщо ці особи дали свої пояснення в іншому порядку, то такі пояснення мають лише орієнтуючий характер для суду. Відомості про факти, що містяться в таких поясненнях як правило, потребують доведення за допомогою інших засобів доказування.
Сторони і треті особи краще інших учасників знають обставини справи оскільки вони є учасниками до процесуальних відносин. Тому цей засіб доказування особливо цінний для суду. Разом із тим, при оцінці їх пояснень суд повинен враховувати, що вони особисто заінтересовані у справі (позивач тощо) чи у результаті справи (треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору), що може вплинути на об'єктивність їх показань. З іншого боку, наявність згоди самої сторони на допит, разом із існуванням кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань є певними гарантіями достовірності таких показань.
Сторони, треті особи та їх представники можуть бути допитані як свідки лише за їх згодою (ст. 62 ЦПК України). На відміну від власне свідків.
23.Показання свідків.
Показання свідка (ст.ст. 77, 78 КАС України) —повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
Якщо показання свідка грунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці також обов'язково мають бути допитані.
Суд може допитати свідка за місцем або у місці його проживання (перебування) з ініціативи суду, який розглядає справу, за клопотанням сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, чи самого свідка.
За дорученням суду, ЩО розглядає справу, свідок, який не може з поважних причин прибути в судове засідання і проживає (перебуває) за межами територіальної підсудності адміністративного суду, що розглядає справу, допитується суддею адміністративного суду, який знаходиться за місцем проживання (перебування) свідка.
Свідок, який не може прибути у судове засідання внаслідок хвороби старості, інвалідності або з інших поважних причин, допитується судом у місці його проживання (перебування).
Якшо свідок відмовляється з'явитися до залу судового засідання, вчиняє протиправні дії, пов'язані із виконанням обов'язків свідка, до нього можуть бути застосовані заходи примусу, або ж його притягуватимуть до юридичної відповідальності.
Так, у разі неявки до суду належно викликаного свідка, який без поважних причин не прибув у судове засідання або не повідомив причини неприбуття, згідно із ч. і ст. 272 КАС України, щодо нього може бути застосовано привід до суду через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.
Якщо ж свідок проявляє неповагу до суду, яка проявляється у злісному ухиленні від явки в суд або в непідкоренні розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, до нього можуть застосувати адміністративні стягнення у вигляді а) штрафу від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або б) адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб (ст. 185^ КпАП України).
Завідомо неправдиве показання свідка в суді карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років (ст. 384 Кримінального Кодексу України від 5 квітня 2001 року)'.
Відмова свідка від давання показань без поважних на те причин, від виконання покладених на нього обов'язків у суді карається штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців (ст. 385 Кримінального Кодексу України від 5 квітня 2001 року).
Однак не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання в суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Узагальнюючи особливості участі свідків у розгляді та вирішенні адміністративної справи, наведемо ознаки, які відрізняють його від інших учасників процесу':
— свідок — фізична особа, вік якої законом не визначено. За необхідності, допитаними в якості свідків можуть бути будь-які особи, якщо суд визнає їх показання необхідними;
— свідок належить до осіб, які не мають юридичної зацікавленості шодо результатів справи, він не є учасником спірного матеріального правовідношення;
— свідок є носієм відомостей про факти у результаті збігу обставин: 1) чи безпосередньо сприймаючи події, які є обставинами даної справи, 2) чи отримуючи відомості про факти від інших осіб;
— на свідка покладається два основних обов'язки — з'явитися до суду у призначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини справи.
