1.3. Про деякі питання організаційно-правового забезпечення формування та регулювання ринку землі та захисту прав власників земельних ділянок (основні положення Указу Президента України)

В Указі Президента України від 5 липня 2006 року № 644/2006 „Про деякі питання організаційно-правового забезпечення формування та регулювання ринку землі та захисту прав власників земельних ділянок” з метою забезпечення реалізації конституційних прав власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, прискорення створення в Україні правових засад для повноцінного функціонування ринку землі як важливого фактора підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, поліпшення умов для залучення інвестицій в аграрний сектор економіки, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів, а також раціонального використання земельних ресурсів передбачено наступні заходи.

1. Кабінету Міністрів України забезпечити у чотиримісячний термін з урахуванням міжнародного досвіду та за участю представників комітетів і депутатських фракцій Верховної Ради України підготовку та внесення в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроектів, спрямованих на створення належних правових засад формування та регулювання ринку землі, передбачивши в них, зокрема:

а) ефективні механізми забезпечення захисту прав на землю та інтересів національного сільськогосподарського виробника, територіальних громад та держави, охорони та раціонального використання земель в умовах розвитку ринку землі;

б) удосконалення механізмів формування та реалізації державної політики у сфері земельних відносин;

в) дієві стимули прискорення проведення грошової оцінки земель усіх категорій, створення та ефективного функціонування державного земельного кадастру, зокрема, державної системи реєстрації прав на земельні ділянки, а також установлення в натурі та на відповідних планово–картографічних матеріалах меж населених пунктів та інших адміністративно–територіальних одиниць;

г) поліпшення правового та організаційного забезпечення належного задоволення потреб держави та місцевого самоврядування у земельних ресурсах;

д) визначення підстав та порядку придбання земельних ділянок для державних та комунальних потреб за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів;

е) встановлення вимог до покупців земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема щодо наявності у них можливостей для належного ведення господарства, раціонального використання земель, бізнес–плану та проекту землеустрою, забезпечення цільового використання набутої у власність земельної ділянки;

є) запровадження особливого порядку відчуження земельних ділянок протягом певного строку після набуття права власності на них;

ж) встановлення обмежень щодо максимального розміру земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи, а також обмежень щодо поділу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, мінімальних граничних розмірів таких ділянок;

з) встановлення випадків виникнення у громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави переважного права на придбання та одержання земельних ділянок у власність, постійне користування та оренду, розроблення ефективних механізмів реалізації такого права;

и) запровадження економічного стимулювання викупу деградованих та малопродуктивних земель сільськогосподарського призначення та інших земель для їх залісення чи залуження;

і) визначення механізмів державної підтримки забезпечення стабільності цін на ринку землі;

ї) встановлення терміну, протягом якого громадяни – власники земельних часток (паїв) можуть реалізувати право на виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та одержання державних актів на право власності на земельні ділянки, а також терміну завершення безоплатної передачі у власність земельних ділянок державної та комунальної власності, удосконалення механізмів забезпечення реалізації таких прав, насамперед щодо спрощення процедури та прискорення видачі зазначених державних актів;

й) удосконалення порядку організації та проведення земельних торгів, аукціонної діяльності на ринку землі, порядку страхування земельних ділянок та прав на них, механізмів забезпечення прозорості укладання угод щодо відчуження земель державної та комунальної власності, а також здійснення іпотеки земельних ділянок;

к) посилення контролю за якістю підготовки оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та рівнем кваліфікації викладачів відповідних навчальних закладів;

л) удосконалення державного управління у сфері земельних відносин, охорони та раціонального використання земельних ресурсів, забезпечення вимог екологічної безпеки у процесі сільськогосподарського виробництва.

2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування:

а) сприяти розвитку інфраструктури ринку землі;

б) забезпечити разом з Державним комітетом України по земельних ресурсах проведення для працівників місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування навчальних семінарів з питань земельного законодавства та функціонування ринку землі, роз'яснювальної роботи серед населення з питань формування та регулювання ринку землі, захисту прав власників земельних ділянок, а також надання відповідної правової допомоги.

3. Державному комітету України по земельних ресурсах:

а) створити у 2006 — 2007 роках загальнодержавний, регіональні і місцеві банки даних про результати експертної грошової оцінки та ціну земельних ділянок;

б) сприяти участі громадських організацій оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, інших громадських організацій у формуванні державної політики у сфері земельних відносин, нормативно–правового забезпечення функціонування ринку землі;

в) забезпечити:

• разом з Міністерством освіти і науки України в установленому порядку належну підготовку фахівців, які здійснюють діяльність на ринку землі, в тому числі з експертної грошової оцінки земельних ділянок;

• організацію і проведення протягом 2006 року соціологічних опитувань різних категорій населення з питань функціонування та розвитку ринку землі;

• проведення науково–практичних конференцій, круглих столів, громадських слухань та обговорень з проблемних питань функціонування ринку землі, узагальнення їх результатів та врахування під час підготовки проектів відповідних нормативно–правових актів, видання тематичних матеріалів, здійснення організаційних та інших заходів.

4. Рекомендувати Національній академії наук України, Українській академії аграрних наук, іншим науковим та навчальним закладам активізувати дослідження з метою створення належних наукових засад формування та регулювання ринку землі в Україні.