1.2 Проблема магії вуду в історії філософії та релігії (зародження та поширення вуду, особливості віросповідвання, пантеон лоа (духів), вплив вуду в африці і америці)

Історія вуду розпочинається далеко в Гаїті, кілька сотень років тому, виникла дана система на основі вірувань народів Дагомеї (нині Бенін, у регіоні між сучасними державами Того (на заході) і Нігерією (на сході) і їх синтезу з католицизмом. Схожі традиції існують на Кубі, Бразилії і т.д. - На основі вірувань Йоруба. Коріння вуду йдуть у Західну Африку, звідки привозилися на Гаїті раби, багато колоній було заповнено африканськими рабами, але на території Британії та Іспанії колонізатори були категорично настроєні, проти будь якого культурного прояву рабів, тож ті примусово переходили в протестантизм (британські колонії) та католицизм (іспанські колонії), проте французькі колонії, до яких належали Гаїті і Луїзіана стали осередком і територією для поширення вуду.

Такий стан призвів до послаблення позицій васала і в подальшому до різанини під приводом звільнення для рабів, задля утворення власної республіки, тож вуду тут стало зброєю в руках рабів, релігія котра об’єднала і стала методикою для вбивств, звідси любов до ритуалів та чорної магії, а також оспівування героїв-воїнів в міфотворчій формі тощо. Так кровопролиття утвердило вуду на Гаїті із меккою Новим Орлеаном, з часів Гаїтянської революції 1804 р. і аж до повернення туди назад традиційних католиків з 1860 р., що сколихнуло католицький світ, адже «африканське» вуду, доволі мило асимілювало одну із найпоширеніших світових релігії, що проявляється у вівтарях, «іконостасах» та інших атрибутах вуду із католицьким підтекстом.

Змішання традиційних вірувань народностей Дагомеї і католицьких уявлень призвели до формування цієї релігії. Це була своєрідна відповідь рабів на ті приниження, які їм довелося пережити під час розквіту работоргівлі. Можна висунути гіпотезу, що релігія вуду є певним продуктом работоргівлі, результат виживання африканців на новій території із новими традиціями та католицькою релігією місцевих. Фактично, вуду - це щось типу спільного знаменника релігій різних абсолютно не дружніх один одному племен, представників яких відловили і відправили вирощувати цукровий очерет на острови Карибського моря [3].

Вуду було під страшенною забороною та каралося тортурами, рабів насильно хрестили в католиків, що і виразилося згодом на звичаях та ритуалах у вуду, адже божества вуду за формою і змістом схожі на католицьких святих. З інших атрибутів католицизму, було позичено потяг до статуеток та різного роду символів, котрі б вказували на вуду.

Разом з переселенцями релігія перекочувала на інші Карибські острови, найбільше поширення вона здобула на Ямайці і Тринідаді. Крім того, на Кубі, зокрема, вона трансформувалася в релігію Сантерія (Santeria), де замість привнесеного французами католицького початку, поряд з африканськими, встали іспанські католицькі тенденції.

Вуду характеризується насамперед вірою, що світ населений добрими і злими Лоа (духами), які формують всю сутність релігії, і від них залежать здоров'я і добробут всіх людей. Лоа вельми активні в світі і часто опановують віруючими протягом усього ритуалу. На чолі всього пантеону духів стоїть Бог-творець (Bondieu) чи Маву, «Добрий бог», усі лоа, то його діти і творіння, проте вони існують не в одному просторі. «Добрий бог» є тут певним деміургом, котрий створив все, але не приймає участі в подальшому житті свого творіння. У кожного духу (лоа) є своє призначення і ім’я, до них звертаються смертні через посередників унган (houngan) білих чаклунів та мамбо (mambo) білих чаклунок, задля збалансування свого життя, задля внутрішньої і зовнішньої гармонії. Під час обряду вчиняються жертвоприношення і ритуальні танці, потім унган впадають у транс і прохають лоа про допомогу. Якщо обряд проведений правильно, то лоа виконає прохання і допоможе смертному.

Проте, як існують білі маги є і їхнє альтер-его, а саме бокор (bokor) темний маг, котрий співпрацює із злими лоа, а також практикує вуду без відповідного визнання і дозволу, певний тіньовий маг, не визнаний серед колег, в цьому особливість релігії вуду, адже тут є офіційна боротьба між «добром» та «злом». Бокори часто діють конгломератами, об’єднуючись у секти, як і білі маги, для своїх ритуалів часто виконують допоміжні засоби як воскову ляльку (вольт) або оживити мерця повністю підпорядкувавши його собі (зомбі), наслати на ворога і тим самим смертельно залякати його. Також існують ла пласи (la place), помічники священників, тобто унгана і мамби, їхнє завдання допомогти священникам підготуватися до ритуалу, а також у всьому слухати і виконувати їхні вказівки, ла пласи - учні. На базі цієї релігії практикується роль духовного наставника, прототип пастора, а саме жерця (ngombo), завданнями котрого є об’єднання общини, а також зцілення, сповіді, проведення обрядів, приготування зілля, тощо [3].

Найвищі лоа вважаються дітьми творця Маву, їх сім, вони найважливіші:

1. Старший син Sakpata, кому земля була доручена, він дух землі. Його атрибутами є ножиці, ланцюг. Sakpata має багато синів, у тому числі вуду прокази (ada tangni) і невиліковних болячок (sinji aglosumato).

2. Xêvioso (або Xêbioso): Це вуду неба (Jivodun), який проявляє себе через грім та блискавку. Він другий син Маву і вважається вуду правосуддя. Його атрибутами є блискавки, подвійна сокира, баран, вогонь. Xêvioso має кілька синів, включаючи Sogbo, Aklobè, Avlékété.

3. Agbe: Це вуду моря, води (tovodun). Він також відомий як Hu. Він представлений у вигляді змії, символ усього, що дає життя.

4. Gu: Це вуду заліза і війни. Він дає людині різні технології. Він є вуду, котрий знається зі злом, тому він здатний вбивати всіх його співучасників. Часто, коли хтось гине під час військових дій, вживають фразу «Так Гу захотів!»

5. Age: цей п'ятий син Маву він вуду сільського господарства і лісів. Він панує над тваринами і птахами.

6. Jo: цей вуду характеризується невидимістю. Він є духом повітря.

7. Legba: це молодший син Маву. Він не отримав жодної із стихій, як його старші брати. Він ревнує і розхитує жорстку структуру пантеону. Він є непередбачуваним вуду, що характеризується щоденними трагедіями., врегульовує все, що знаходиться за межами добра і зла, а також є духом дверей (переходу) [20].

Поряд із синами Маву знаходяться і інші духи вуду, не менш важливі, вони підтримують зв'язок між невидимим світом і людьми у повсякденному житті, серед них, велику популярність має Барон Субота (Baron Samedi) дух смерті, відповідальний за загробне життя. Зображується як інтелігентний джентльмен-скелет в циліндрі із сигарою та чорних окулярах чи просто череп. Одержимий цим духом вуду п’є ром, непогана така розвага, мабуть, тому він і такий популярний, крім того, у нього є дружина, покровителька і сторож спокою кладовищ звуть її Мама Бріджит. Барон Коррефур є покровителем чорної магії. Дамбала дух змій, Великий зомбі. Ерзулі Фреда (Erzuli Freda) покровителька кохання, зображується в образі непорочної нареченої, також є Мадемуазель Шарлот вона покровителька молодих дівчат.

Виходячи з вище викладеного, ми можемо класифікувати духів вуду наступним чином:

• Загальноприйняті лоа вуду, пов'язані з природними явищами: Jivodun, Xêvioso, Ayivodun, Sakpata, Tovodun, Agbe.

• Міжнаціональні – історичні духи вуду, пов'язані з історико-міфічною людиною, котрі знаходяться на межі реального мі загробного світу: Legba, Gu.

• Етнічні духи вуду, котрі стали прийнятими лише на деяких територіях: Akovodun , Toxwyo.

• Сучасний світ вуду, оскільки світ лоа постійно поповнюється, то відслідкувати їх загальну кількість не можливо, тому всі новоспечені лоа знаходяться в полі витримки часом.

Прабатьківщиною вуду є королівство Дагомея. Історично воно придбало похмуру популярність як центр работоргівлі в Західній Африці. Тут також процвітало "суспільство леопардів" - секретна секта поклоніння тваринам, яким приписувалася здатність перетворюватися в звірів. Звідси бере свої витоки культ вуду як культ поклоніння мертвим [3].

В Африці, ймовірно, немає більш мальовничій країни, ніж Дагомея, країна знаходиться під французьким протекторатом. Легенда свідчить, що коли засновник Дагомєї, король Дако був смертельно поранений в битві, він підкликав свого старшого сина і передав йому свої амулети, меч і скіпетр і заповідав «залишити Дагомею більшою, ніж її прийняв». Цей заповіт за традицією передавався від одного короля до іншого, і кожен наступний владика збільшував країну за рахунок захоплення сусідніх територій, своє багатство - за рахунок торгівлі рабами; і межі Дагомєї досягли нарешті узбережжя океану.  Дев'ять королів, що змінилися після Дако збільшували влада, силу і багатство цього маленького африканського королівства. І тільки наприкінці XIX століття французи стривожилися і позбавили влади Беганзіну - десятого короля.

У ранні роки Дагомєї культ вуду був відомий як акводан, культ поклоніння мертвим. Світ мертвих ділився на дві групи. В одну входили предки живих, а в іншу - всі інші померлі. За місцевими повір'ями, протягом декількох місяців після смерті людина зберігає свою особистість і навіть своє ім'я. У цей час, особливо якщо похоронний обряд з яких-небудь причин затримується, дух померлого становить велику загрозу живим, бо може заволодіти духом живої людини і придбати повну владу над ним або його духом. 

Кожен житель Дагомєї носить зроблений жерцем фетиша амулет як знак особистого захисту від мандрівних духів. Над дверима хатин в дагомейскіх селах нерідко можна побачити шматки курчат або м'ясо інших домашніх тварин, прибиті в якості фетишів до стіни будинку для захисту господарів від злих духів. 

У багатих будинках, де зазвичай живуть чаклуни і жерці, при вході стоять вирізані на дерев'яній панелі барельєф леопарда - нагадування про те, що будинок належить секретному "союзу леопарда", обрядові церемонії якого відносяться до числа найбільш зловісних в Африці. 

Тема сексу в культі вуду досить часто виходить на поверхню в силу наявних протиріч. З одного боку, багато обрядів включають в себе сексуальні дії або їх імітацію. З іншого боку, в вуду є обряди, що вимагають тривалого утримання. Так, перед ініціацією слід утримуватися від заняття сексом протягом 41 дня.  Також культ вуду не встановлює суворі моральні заборони на сексуальні відносини, характерні для більшості релігій і релігійних культів. Вуду не забороняє секс без шлюбу або до нього. Вудуїсти не засуджують, а навіть схвалюють заміжню жінку, чий чоловік на тривалий час їде на заробітки в США, а та займається сексом з іншим чоловіком. Вважається, що сексуальна енергія необхідна жінці для гармонійного виховання дітей, а значить, це є благом для всього суспільства. Вуду не засуджує гомосексуалістів. Вони мають рівні права з традиційно орієнтованими послідовниками культу. Вони можуть брати участь у всіх релігійних обрядах, проходити всі ступені ініціації і ставати жерцями. На тлі частих переслідувань одностатевої любові, така лояльність дає культу Вуду безліч прихильників серед геїв і лесбіянок.

 Статистика говорить нам, що магія вуду найбільш швидко розвивається в США. Асоціація видавців книг з проблем язичництва і чаклунства прийшла до висновку, що зараз в США налічується не менше послідовників магії, ніж авторів, що публікують свої книги. Доктор Уолтер Мартін, видатний знавець культів в Америці, стверджує, що 60 відсотків американців в тій або іншій формі застосовує окультні прийоми чи цікавиться окультним. Існує більше 3000 видавництв окультних книг і журналів, що мають загальний оборот у розмірі мільярда доларів на рік. Навіть традиційні часописи, які в принципі не цікавляться цією областю, друкують статті про окультних прийомах, астрологічних прикметах, лікуванні кристалами і т.д. 

Ніде в світі чисельність прихильників вуду не зростає так швидко, як у Штатах. Саме в Новому Орлеані, де особливо сильна ця релігія, народився джаз - спочатку музика язичницьких африканських культів. У сільських районах південних штатів США ще й сьогодні можна зустріти людей, обізнаних у старовинних богах.