Розділ іі вплив на свідомість носія окультних обрядів у вуду

2.1 Сутність змін тіла і душі під впливом вуду

Концепція людини в вуду служить підставою всіх магічних процедур, і здійснювані чаклуном ритуали, суворо підлеглі реальній людській природі.

З точки зору вуду, людина представляє собою кілька тіл, накладених один на одного, з яких звичайному сприйняттю доступно тільки одне тіло - фізичне, виразно зване corps cadavre. Наступне - n'ame - щось на зразок енергетичного дубліката тіла, що дозволяє йому функціонувати, "дух плоті". Він не є індивідуальним і після смерті повільно випливає з тіла, переходячи до життя простіших організмів - повністю цей процес займає 18 місяців.

Те, що називається душею, по вудуїстським уявленням складається з двох компонентів:

• ti bon ange - «маленький добрий ангел»;

• gros bon ange - «великий добрий ангел».

«Великий добрий ангел», подібно «духу плоті», є чисто енергетичним, але більш тонким, і після смерті негайно повертається в нескінченний енергетичний резервуар, що живить все живе. «Маленький добрий ангел» - індивідуалізована частина душі, джерело всього особового. Він здатний легко відділятися від тіла й повертатися назад (це відбувається під час сновидінь, або сильного переляку, або під час "одержимості" - коли він тимчасово заміщається лоа. Саме «маленький добрий ангел» є мішенню магічних операцій і об'єктом магічною захисту (в деяких випадках унган може поміщати його в спеціальний глиняний глечик (канари), звідки той продовжує одушевляти тіло). 

Як правило, після шістнадцяти успішних інкарнацій «маленький добрий ангел» вливається в Jo - космічне дихання, що охоплює весь всесвіт.  Останній духовний компонент - z'etoile - знаходиться на небі і пов'язаний не з тілом людини, а з його долею; це особиста «зірка», алегорично яка представлена у вигляді гарбуза-горлянки, що вміщає надії і «замовлення» на майбутнє життя, автоматично формуються діями і думками індивіда - словом, те, що в Індії з дивовижною влучністю називають кармою. 

Філософське осмислення процесу усвідомлення світу через призму релігії вуду дозволяє провести паралель із традиційною феноменологією Е. Гуссерля, тобто його ейдичною редукцією (винесення «за дужки» всього емпіричного світу і знання про нього, особливо наукового) та трансцендентальною редукцією (винесення «за дужки» індивідуального «Я», процес очищення суб’єктивного его, в кінцевому результаті отримуємо «трансцендентального суб’єкта») в вуду процес виходу свідомості чаклуна, мага є спробою вислизнути у трансцендентальне, у світ ідей, відкидаючи суб’єктивне і об’єктивне, чиста свідомість всього, що теоретично могло би бути, однак людська природа цього не дозволяє. У разі ж такого виходу, відбувається схоплення «всього», нівелюється поняття «горизонту» за Гус.. Світ постає як ноема сама по собі, де усе повністю ясно і перетворюється в цілковите «ніщо».

Душа під час ритуалу виходить на рівень трансцендентної феноменологічної редукції, в результаті залишається на рівні «чистої» свідомості, в реальному світі проявляється як зомбі, котре впустило в свою свідомість вищого духа і залишились у проміжному світі. Проте, якщо утриматись від містичного і нашарувати сучасний світ на вудуїстичну свідомість, то можна виокремити закономірність, котра говорить, що людина має стати чимось більшим ніж мікрокосм, і макрокосм. Таке бачення людської істоти не виходить ні із світу природного, ні від соціо-культурного оточення і не зводиться до жодного з них, така «мета істота» має стати сучасним феноменом, котрий виходить за рамки традиційної антропології і вводить проблему синтезу людської природи та створеної ним культури.

Виходом із такої проблеми є синтез людського і надлюдського поява «надлюдини», як приклад у Ніцше герой Заратустра, через автора повідомляє, не тільки те, що «Бог помер, а появилася надлюдина!», а й те, що людина є мостом між людською природою (мавпою) та богом, і тут Бог - шлях, а людина міст.

В принципі посередництва для людини, вуду також відіграє важливу роль в організації людського суспільства. Релігійність проявляється в людині через явища вуду і робить його предметом, який ставить себе на службу свого символізму. І під час служби, він використовує його у відповідь. Крім того, те, що люди називають вуду, є непізнаваним, таємниця, невимовне, коли справа доходить до природних елементів - це незвичайний, герой, непереможний, потужний, в разі світу людських істот. Після об'єктивної ідентифікації вуду, людина стає її суб'єктом. Відтепер не один аспект її життя не вислизає від його об'єктивності. Вуду контролює суб’єкта на всіх етапах життя, від народження до «смерті», і через різні екзистенційниі ситуації проявляти себе [12].

Вірні вудуїзму будуть почувати себе під постійним контролем, в цьому захисна функція пантеону духів (лоа), так проявляється турбота. Але цікаво і парадоксально, що вуду не «супроводжує» вірного самаритянина після смерті у потойбічному світі. На похоронах проводять ритуал, котрий видаляє душу померлого, щоб залишити її напризволяще. Тут є два значення, які важливо відзначити. По-перше, вуду піклується про життя, а не мертвих; по-друге, вуду, по суті, посередник між людиною і Богом Творцем (Маву), до якого він просто доставляє душі, коли віруючий помирає.

Отож душа і тіло є лише проміжними у релігійній системі вуду, плоть утримує душу в реальному світі, духи супроводжують віруючого, без його усвідомлення цього, а після смерті душа сама регулює свій шлях злитися з Маву чи бродити і стати лоа.