- •Цп. Модуль 2.
- •Чинне законодавство передбачає ряд підстав, за якими державі переходять певні правомочності в галузі права інтелектуальної власності.
- •4. Підстави та правові наслідки обмеження громадянина в дієздатності.
- •1. Цінні папери - це завжди документ встановленої форми з відповідними реквізитами. В Україні цінні папери можуть існувати у двох формах:
- •Речі подільні та неподільні
- •Речі, визначені індивідуальними або родовими ознаками
- •Речі споживні та неспоживні
- •Головна річ і приналежність
- •Складові частини речі
- •Складні речі
- •Продукція, плоди та доходи
- •16. Класифікація речей, її правове значення.
- •Грошам властиві ознаки родових і подільних речей.
- •17. Правоздатність і дієздатність юридичної особи.
- •18. Зміст цивільного правовідношення.
- •20. Поняття та особливості цивільно-правового режиму валютних цінностей.
- •21. Єдиний майновий комплекс підприємства як об’єкт правовідносин.
- •22. Послуги та інші дії як об'єкти цивільних правовідносин.
- •23. Результати творчої діяльності як об'єкти цивільних правовідносин.
- •24. Особисті немайнові блага як об'єкти цивільних правовідносин.
Складні речі
ЦК України (ст. 188) виділяє складні речі, що є його новелою, порівняно з ЦК УРСР. Відповідно до ст. 188, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Дія правочину, вчиненого щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо договором не визначено інше. Тобто за ЦК до складної речі входять кілька окремих речей, фізично не поєднаних між собою, з яких ні одна не є головною щодо інших і кожна з них зберігає значення відносно самостійної речі. До складної речі можуть бути віднесені: тематичні бібліотеки, тематичні колекції картин, поштових марок, меблевий гарнітур тощо. Таким чином, поняття складної речі є досить умовним, оскільки його юридичне значення залежить від цілей учасників цивільного обігу, яким надається можливість укладати правочини щодо як складної речі, так і її складових частин.
У разі укладення правочину щодо складної речі презумпцію поширення його дії на усі її складові частини, якщо інше не застережено договором.
Продукція, плоди та доходи
За ст. 189 ЦК продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Наведена норма не визначає особливостей продукції, плодів та доходів. Вони певною мірою визначені цивілістичною доктриною. Продукцією є, зокрема, все те, що створюється внаслідок виробничо-господарської діяльності і матеріалізується у вигляді нової або частково нової речі (наприклад виготовлення автомашин, будівництво будинку, переробка нафти на бензин та інші нафтопродукти). Плоди - це результат органічного розвитку самої речі (приплід тварин,, майбутній урожай). Доходи - це те, що приносить річ, перебуваючи в експлуатації і цивільному обороті (орендна плата, дивіденди тощо).
За загальним правилом, продукція, плоди, доходи, що приносять речі, належать власникові речі, якщо інше не встановлено законом або договором власника з іншою особою (ч. 2 ст. 189 ЦК). Оскільки дана норма має диспозитивний характер, то сторони можуть, наприклад, у договорі застави зазначити, що плоди і приплід тварин залишаються у заставодержателя і зараховуватимуться у рахунок виконання зобов'язання. У ЦК УРСР подібна норма ст.. 133 мала дещо іншу редакцію. Згідно з цією статтею плоди, приплід тварин, доходи, що приносять речі, належать її власникові, якщо інше не встановлено законом або договором власника з іншою особою.
Майно
Крім поняття речей у цивільному праві у різних значеннях застосовується також і поняття "майно". По-перше, під "майном" розуміють річ чи конкретну сукупність речей. Саме про таке майно йдеться у нормах, які визначають предмет договорів купівлі-продажу, оренди дарування, позики тощо. По-друге, під цим терміном розуміють сукупність прав, які належать конкретній особі. По-третє, терміном "майно" позначають також сукупність майнових прав та обов'язків (наприклад, під спадковим майном розуміють усі майнові права та обов'язки спадкодавця, які переходять до спадкоємця).
За новим ЦК України майном як особливим об'єктом вважається річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ст. 190). У главі 54 ЦК, якою регулюється купівля-продаж, законодавець застосовує поняття "товар" у значенні, тотожному поняттю "майно".
Оскільки правильне розуміння терміна "майно" в різних значеннях практично важливе для визначення конкретних прав та обов'язків сторін у правовідносинах, де майно є об'єктом права, потрібно щоразу визначати значення даного терміна шляхом тлумачення тексту правової норми. У новому ЦК виділяється кілька спеціальних видів майна.
У ЦК виділяються і інші види майна. Так, цінним паперам присвячена окрема глава 14, виділяється майно, яке передається у власність товариства його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу. Законодавством визначаються особливості правового режиму майна фермерських господарств (ЗУ "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р.), особистих селянських господарств (ЗУ "Про особисте селянське господарство" від 15 травня 2003 р.), Національної академії наук України (ЗУ "Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України"), військового майна (ЗУ "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").
Підприємство як єдиний майновий комплекс
У ст. 191 ЦК визначаються поняття підприємства та його зміст. Підприємство визнається законом єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. Підприємство являє собою певну сукупність різних видів майна, перерахованих у ч. 2 ст. 191, якщо інше не встановлено договором або законом. До підприємства входять таким чином: рухомі та нерухомі речі, права вимоги та борги; право на торговельну марку або інше позначення; інші права. Оскільки підприємство має використовуватися у підприємницькій діяльності, то зрозуміло, що його власниками чи іншими титульними володільцями можуть бути суб'єкти підприємництва, а саме юридичні та фізичні особи, визнані такими відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ГК України та інших актів законодавства.
На підприємство як єдиний майновий комплекс законодавець поширює правовий режим нерухомості, незважаючи на те, що до нього можуть входити як рухомі, так і нерухомі речі, інше майно. Однак такий режим не повинен поширюватися на окремі складові частини майнового комплексу, крім тих частин майна, до яких входять об'єкти нерухомості.
Відповідно до ч. 4 підприємство або його частина можуть бути об'єктами купівлі- продажу, застави, оренди та інших правочинів. Оскільки підприємство як єдиний майновий комплекс визнано нерухомістю, то і на правочини щодо нього мають також поширюватися відповідні вимоги закону про форму правочинів з нерухомістю. В окремих випадках, наприклад, для договорів купівлі-продажу єдиного майнового комплексу необхідні нотаріальне посвідчення та державна реєстрація (статті 657, 716 ЦК). Це правило має діяти незалежно від того, чи входять до підприємства об'єкти нерухомості, чи ні. Однак вимоги про нотаріальну форму та державну реєстрацію не поширюються на відчуження окремих частин підприємства, за винятком тих випадків, коли до цих частин входять безпосередньо окремі об'єкти нерухомості.
Водночас з аналізу чинного законодавства в Україні можна зробити висновок про те, що термін "підприємство" використовується як щодо суб'єктів, так і щодо об'єктів права. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємства в Україні", який втратив чинність у зв'язку з прийняттям ГК України, підприємство є самостійним господарюючим статутним суб'єктом, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Отже, в даному випадку підприємство було визнане суб'єктом права. За цим же Законом підприємство створювалося за рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу (ст. 5), підприємство діє на основі статуту, що його затверджує власник (власники) майна (ст. 9), власник здійснює свої права з управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи (ст. 14). Ця концепція була запозичена з ЦК УРСР, в якому поняття "підприємство" вживалося переважно у розумінні суб'єкта цивільного права зі статусом юридичної особи.
Підприємство як єдиний майновий комплекс
Водночас у період ринкових реформ формувалося законодавство, в якому підприємство розглядалося як цілісний майновий комплекс з встановленням режиму об'єкта права. Так, згідно зі ст. 28 Закону України "Про власність" (втратив чинність) громадським об'єднанням надавалося право відповідно до цілей, зазначених у їхніх статутах, мати у власності підприємства. У цих випадках йдеться про підприємство як майновий комплекс, що його використовують у підприємницькій діяльності, як про об'єкт права. Підприємство як цілісний майновий комплекс визнається нерухомістю, може в цілому або його частина бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших угод. Так, відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). При цьому підприємство як єдине ціле виступає лише як предмет оренди, а Його орендодавцем є власник або уповноважений ним орган. Відповідно до п. 1 ст. 4 цього Закону цілісним майновим комплексом вважається господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями та системою енергопостачання.
Поряд із цим слід зазначити, що в орендних правовідносинах підприємство може бути і суб'єктом правовідносин щодо окремо індивідуально визначеного майна, а з дозволу відповідних органів - також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) і нерухомого майна. При цьому слушною тут є думка, яка висловлена в літературі, що "підприємство не може виступати в цивільному праві як суб'єкт правових відносин. Цю функцію виконує суб'єкт цивільних відносин - юридична особа"1. Таким чином, коли підприємство передає в оренду своє майно, воно виступає як юридична особа як суб'єкт права, а коли воно саме є предметом договору оренди - як майновий комплекс, тобто як об'єкт права.
В ЗУ "Про приватизацію державного майна" підприємство визнається суб'єктом права, а його майновий комплекс - об'єктом права. Законом України "Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України" майновий комплекс визнається об'єктом права.
Певну однозначність у розуміння змісту поняття "підприємство" вніс новий ЦК України, у ст. 191 якого записано, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, до складу якого входять усі види майна, призначені для його діяльності, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Таке підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.
Таким чином, у новому ЦК однозначно утверджена концепція підприємства як об'єкта цивільних прав. Однак іншу позицію посіли розробники ГК України, у ст. 62 якого підприємство визнається самостійним суб'єктом господарювання, створеним компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб. Крім того, в ГК визначено види підприємств (приватні, колективні, комунальні, державні та ін.), а також їхні організаційно-правові форми. Проте визнання суб'єкта господарювання підприємством не надає йому статусу суб'єкта цивільних правовідносин. Для цього воно має набути статус юридичної особи. Власне, це підтверджується ч. 4 ст. 62 ГК, за якою підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Тому можна зробити висновок, що поняття "підприємство" є обслуговуючим щодо юридичної особи і його вживання не суперечить положенням ЦК, оскільки воно певною мірою індивідуалізує ту чи іншу юридичну особу.
Законом України від 25.12.2008 р. ЦК України доповнено статтею 810і, якою передбачена оренда житла з викупом, сторонами якої є підприємство-орендодавець та фізична особа-орендар. Цілком очевидно, що тут підприємство виступає суб'єктом договору, що не узгоджується з поняттям "підприємства" наведеного в ст. 191 ЦК.
Результати інтелектуальної, творчої діяльності
Є об'єктами цивільних прав, які проявляються у об'єктивно існуючих творах науки, літератури і мистецтва, винаходів, корисних моделей, промислових зразків тощо, правовий режим яких визначається статтями 418-508 ЦК України. Перераховані та інші зазначені в ст. 419 ЦК результати творчої діяльності узагальнено іменуються об'єктами права інтелектуальної власності.
Інформація є об'єктом цивільних прав за умови, якщо вона являє собою документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі (ст. 200 ЦК України).
До особистих немайнових благ, охоронюваних цивільним законодавством, належать: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага (ст. 201 ЦК України).
