55. Об’єкти патентування

56. Порядок одержання торгового патенту Торговий патент - державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності займатися деякими видами підприємницької діяльності, зазначеними у Законі України від 23.03. ¡996р. №98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".Отримання торгового патенту вимагає наступна діяльність:o торговельна діяльність за готівкові кошти;o торговельна діяльність з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України;

o діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками);o діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу;o побутових послуг.Отримувати торговий патент повинні як юридичні особи, так і фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються вищезазначеною торговельною діяльністю.Обов'язок придбання торгового патенту не поширюється на торговельну діяльність та діяльність з надання побутових послуг суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які:

o здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності;

o сплачують податок на промисел у порядку, передбаченому чинним законодавством;

o здійснюють продаж вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;o сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;o сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб.Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.Патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх відокремленими підрозділами у пунктах продажу товарів.Під торговельною діяльністю у цьому випадку розуміється роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби таз використанням кредитних карток.

57. Поняття біржі та її види Терміном «біржа» в літературі і практиці біржової торгівлі позначається: 1) сукупність осіб, які постійно в певному місці здійснюють торговельні операції; 2) місце їх зібрання;2) сукупність угод, які укладаються у цьому місці. 1. Залежно від предмета діяльності розрізняють фондові і товарні біржі.У деяких джерелах за основу такої класифікації беруть поділ залежно від біржового товару та виділяють товарні, фондові, валютні та біржі праці.2. Залежно від характеру асортименту біржових товарів (асортименту товару; рівня товарної спеціалізації) біржі поділяються на:- вузькоспеціалізовані (предметом торгівлі на таких біржах є один вид товарів);- спеціалізовані (предметом біржової торгівлі є, як правило, однотипні групи товарів);- універсальні (предметом торгівлі є широкий асортимент різноманітних товарів).3. Залежно від характеру біржових угод (за видами біржових угод; за переважаючим видом біржових угод) виділяють: біржі реального товару, на яких предметом купівлі-продажу є реальний товар (як вироблений, так і намічений для виготовлення); ф’ючерсні, на яких здійснюється торгівля не реальними товарами, а контрактами на них; опціонні, предметом торгів на яких є тільки права на купівлю або продаж реальних товарів або контрактів на них у наступному періоді; комплексні (змішані), на яких укладаються угоди щодо реального товару, а також ф’ючерсні та опціонні угоди.4. Залежно від ступеня відкритості (можливості участі в торгах; за принципом допуску до участі в біржових торгах; за формою участі відвідувачів у біржових торгах) біржі поділяються на відкриті (публічні), на яких, окрім членів біржі, в біржових операціях можуть брати участь і відвідувачі торгів (постійні і разові), та закриті, на яких право участі в біржових торгах і укладення біржових угод мають лише члени цієї біржі.5. Залежно від економічної мети створення (за характером діяльності) виділяють прибуткові (комерційні) та неприбуткові (неком.ерційні) біржі.

6. За формою власності (за роллю держави в організації біржі): публічно-правові біржі (державні); приватноправові (приватні); змішані (біржі змішаного типу).

7. За регіональним принципом (за територією, яку вони обслуговують; сферою діяльності): місцеві; регіональні; національні (або центральні); міжнародні біржі.

8. Залежно від виду організаційно-правової форми (правового становища, статусу біржі): а) АТ; б) ТзОВ.

58. Поняття, види й ознаки товарної біржіСтаття 279. Товарна біржа1. Товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.2. Товарна біржа є юридичною особою, діє на засадах самоврядування і господарської самостійності, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку та може мати печатки.3. Товарна біржа створюється на основі добровільного об'єднання заінтересованих суб'єктів господарювання. Засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів.4. Заснування товарної біржі здійснюється шляхом укладення засновниками угоди, яка визначає порядок її створення, склад засновників, їх обов'язки, розмір і строки сплати пайових, вступних та періодичних внесків. Засновники сплачують пайовий внесок.5. Товарна біржа діє на підставі статуту, який затверджується засновниками біржі.6. Державна реєстрація товарної біржі провадиться відповідно до вимог статті 58 цього Кодексу.7. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.8. Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами рівноправності учасників біржових торгів, публічного проведення біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін.

59. Поняття й особливості фондової біржі1. Для забезпечення функціонування ринку цінних паперів утворюється фондова біржа. Порядок утворення та провадження діяльності фондової біржі визначається законом.2. Фондова біржа створюється засновниками - торговцями цінними паперами в порядку, встановленому законом.4. Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації відповідно до закону.Стаття 361. Особливі умови припинення фондової біржі1. Фондова біржа припиняється за умови, що кількість її членів протягом встановленого законом строку залишається меншою, ніж мінімальна кількість, визначена законом.2. Фондова біржа припиняється в порядку, встановленому для припинення господарських товариств, якщо інше не передбачено законом.

60. Біржовий комітет і його функції Біржовий комітет – контрольно-оперативний орган управління біржею (фондовою, товарною, валютною), який обирається загальними зборами членів біржі на певний термін.Основні функції біржового комітету: контроль за дотриманням статуту біржі, прийом до членів біржі, визначення правил проведення біржових операцій, контроль за допуском біржових цінностей та випуском біржових бюлетенів, призначення біржових маклерів, вирішення конфліктів між членами біржі та їх клієнтами, встановлення зв'язків з державними та громадськими органами, пресою. При біржовому комітеті фондової біржі функціонує спеціальна комісія, яка вирішує питання про допуск цінних паперів до котирування, випускає біржові бюлетені.

61. Учасники біржового торгу Біржова торгівля здійснюється шляхом проведення біржових операцій Членом Біржі:^ за замовленням клієнта, від свого імені та за власний рахунок або від свого імені та за рахунок клієнта (брокерська діяльність);^ віл свого імені та за власний рахунок для власних потреб чи з метою подальшою перепродажу (дилерська діяльність).Член Біржі, Статутом якого не передбачено посередницьку діяльність, має право займатися виключно брокерською діяльністю з реальним товаром.Оплата клієнтами послуг Членів Біржі за виконання замовлень з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції на Біржі проводиться у вигляді комісійної винагороди, розмір якої може регулюватися Правилами біржової торгівлі. Інші послуги, які надають посередники, оплачуються за згодою обох сторін відповідно до законодавства України,Член Біржі зобов'язаний не пізніше одного дня після виконання (невиконання у встановлені строки) замовлення повідомити про це свого клієнта погодженими засобами зв'язку, якщо інше не передбачено договором з клієнтом.Обслуговування кожного клієнта Членом Біржі проводиться згідно з укладеним між ними договором, в якому визначаються права, обов'язки та відповідальність сторін.Зазначений договір обов'язково включає положення щодо права, зобов'язання та відповідальності сторін, митному оформленню продукції в разі, якщо що продукцію буде куплено особою - нерезидентом України. За умови наявності цих положень право на декларування може набувати біржовий посередник (Член Біржі).Учасниками біржової торгівлі можуть бути тільки Члени Біржі. Членство на Біржі регламентується установчими документами, Правилами біржової торгівлі та іншими документами затвердженими біржовим комітетом.^ Учасники біржових торгів. Брокери - фізичні особи, зареєстровані на Біржі відповідно до ЇЇ Статуту, обов'язки яких полягають у виконанні доручень Членів Біржі яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і подання здійснюваних ними операцій для реєстрацій на біржі.Кількість брокерів кожної Біржі визначається біржовим комітетом (радою біржі).Брокери вправі пересвідчитися в наявності та якості запропоно­ваного товару, а також у платоспроможності покупця, пропонувати альтернативні умови контрактів та здійснювати будь-які інші дії, що не суперечать інтересам клієнтів.Брокерам забороняється розголошувати комерційні таємниці щодо здійснюваних за їх участю біржових операцій клієнтів, одночасно обслуговувати двох або більше клієнтів, інтереси яких суперечать один одному.Біржові маклери працівники Біржі, які ведуть торги, фіксують усну згоду брокерів на укладання угоди на певних умовах і мають право призупиняти торт не більш ніж на десять хвилин.Особи, які забезпечують проведення біржових торгів - за своїми функціональними обов'язками працівники Біржі.Порядок допуску в торговий зал Біржі відвідувачів та представників засобів масової інформації визначається Біржею.

62. Поняття й особливості біржової угоди Біржовими визнаються угоди, укладені по товарах, допущеним до обігу на біржі, між членами біржі і їхніх представників на біржових торгах у строк й у порядку, установленому Уставом біржі й Правилами біржової торгівлі. Однак надалі при доробці проекту й прийнятті остаточного варіанта ГК України таке визначення було виключено.  урахуванням вищевикладеного можна виділити наступні ознаки, властивим біржовим угодам, що укладаються на товарних біржах: — укладаються тільки під час біржових торгів, проведених у заздалегідь певному місці (торгівельний зал біржі), і в заздалегідь певний час (біржова сесія);— предметом є біржовий товар, допущений до обороту на біржі;— стороною може бути тільки особа, що є членом товарної біржі (брокери діють із доручення членів біржі);— підлягають реєстрації біржею в порядку, установленому законодавством і внутрішніми документами біржі;— носять знеособлений і стандартний характер;— відбуваються з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність біржі;— виконуються поза біржею.

63. Види біржових угодБіржові угоди за різними критеріями поділяються на види. Найбільш загальним критерієм поділу є час виконання угоди. Згідно з цим критерієм є угоди:з негайним виконанням ("угоди на реальний товар" або "касові угоди"). Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емітентові такого форвардного контракту.Залежно від особи заставодавця цей вид біржової угоди має два підвиди:угода із заставою на купівлю (заставодавцем є покупець) і угода іззаставою на продаж (заставодавцем є продавець).Ф'ючерсний контракт визначається Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" як стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.Таким чином, ф'ючерс, маючи стандартне місце поставки, є предметом біржової купівлі-продажу протягом терміну його дії. Обіг ф'ючерсів забезпечують біржові спекулянти ф'ючерсами. Як учасники біржових торгів, вони привласнюють різницю між ціною кожного ф'ючерса (ціною ф'ючерсного ринку) і реальною ціною на товар на момент виконання ф'ючерса.Комерційна ідея ф'ючерса полягає у страхуванні як продавця, так і покупця від несприятливого коливання цін на даний товар. Продавець реального товару має змогу залежно від курсу цін реального і ф'ючерсного ринків викупити контракт і продати товар за ціною, більш вигідною, ніж ціна контракту.Покупець, якщо він не заінтересований у ціні контракту на день його виконання, може продати його на біржі.Будь-який покупець опціона має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів). Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціона. Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

64. Поняття, види й суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності1. Зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.2. Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.3. Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарювання визначаються цим Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами.1. Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є:суб'єкти господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.2. У зовнішньоекономічній діяльності можуть брати участь також зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування.3. Держава гарантує однаковий захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.Стаття 379. Види зовнішньоекономічної діяльності та зовнішньоекономічні операції1. Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на здійснення будь-яких видів зовнішньоекономічної діяльності і зовнішньоекономічних операцій, якщо інше не встановлено законом.2. Види зовнішньоекономічної діяльності, перелік зовнішньоекономічних операцій, що здійснюються на території України, умови та порядок їх здійснення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а також перелік товарів (робіт, послуг), заборонених для експорту та імпорту, визначаються законом.

65. Ліцензування й квотування експорту й імпортуСтаття 381. Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій1. Кабінет Міністрів України може встановлювати перелік товарів (робіт, послуг), експорт та імпорт яких здійснюються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності лише за наявності ліцензії.2. Порядок ліцензування експортно-імпортних операцій та види ліцензій визначаються законом.3. Режим квотування зовнішньоекономічних операцій запроваджується у випадках, передбачених законом, чинними міжнародними договорами України, та здійснюється шляхом обмеження загальної кількості та/або сумарної митної вартості товарів, яка може бути ввезена (вивезена) за певний період. Порядок квотування зазначених операцій та види квот визначаються законом.4. Інформація щодо введення режиму ліцензування або квотування публікується в офіційних виданнях у порядку, встановленому законом.

66. Поняття, утримання й облік зовнішньоекономічних угодСтаття 382. Зовнішньоекономічні договори (контракти)1. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.2. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.

3. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.4. Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання і розірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).Стаття 383. Державна реєстрація зовнішньоекономічних договорів (контрактів)1. Кабінет Міністрів України з метою забезпечення відповідності зовнішньоекономічних договорів (контрактів) законодавству України може запроваджувати їх державну реєстрацію.2. Види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що підлягають державній реєстрації, а також порядок її здійснення визначаються законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього.3. Виконання зобов'язань, що випливають із зовнішньоекономічних договорів (контрактів), не зареєстрованих в установленому законом порядку, тягне застосування до суб'єктів господарювання, які порушили цю вимогу, адміністративно-господарських санкцій, передбачених законом.

67. Використання в зовнішньоекономічних контрактах правил ИНКОТЕРМС Відповідно до Указу Президента України “Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів” від 04.10.94 р., з метою однакового тлумачення комерційних термінів суб'єктами підприємницької діяльності України при укладанні договорів, а також учасниками відносин, що виникають у зв'язку з такими договорами, установлено, що при укладенні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари (роботи, послуги), застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою (далі — Правила “ІНКОТЕРМС”). Суб'єктам підприємницької діяльності України при укладанні договорів, у тому Числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), запропоновано забезпечувати додержання Правил “ІНКОТЕРМС”. Найчастіше сторонам, які укладають договір, невідомі відмінності у торговельній практиці у відповідних країнах. Ця розмаїтість у тлумаченнях приводить до непорозумінь, розбіжностей і звернень до суду, наслідком чого є втрата і коштів, і часу. З метою вирішення цієї проблеми Міжнародна торгова палата в 1936 р. видала звід Міжнародних правил щодо тлумачення торгових термінів, названих “ІНКОТЕРМС”.   Сформульовані в “ІНКОТЕРМС” базисні умови зовнішньоторговельної купівлі-продажу визначають момент переходу права власності на товар від продавця до покупця, а отже, і ризику його випадкової загибелі; установлюють, хто (продавець або покупець) організовує перевезення товару, його навантаження, хто оплачує витрати по страхуванню товару, здійснює митне очищення товару від мита тощо.  В “ІНКОТЕРМС-2000” всі базисні умови постачання класифіковані за чотирма категоріями. В основі цієї класифікації лежить відмінність у обсязі зобов'язань контрагентів щодо доставки товару.Перша категорія, названа умовно “Е” і в яку входить лише умова “франко-завод”, зазначає мінімальний обсяг обов'язків для продавця, який має надати товар у розпорядження покупця за місцем перебування продавця.Друга категорія “Е” включає умови, що покладають на продавця обов'язок передати товар перевізнику, зазначеному покупцем (ФОБ, ФАС, “франко-перевізник”).Третя група “С” об'єднує умови, на яких продавець має забезпечити перевезення товару, але не зобов'язаний приймати на себе ризик випадкового знищення або пошкодження товару чи нести які-небудь додаткові витрати, які можуть виникнути в результаті подій, що відбуваються після відвантаження товару (КАФ, СІФ, “доставка оплачена до ...”, “доставка і страхування оплачені до ...”). У четверту категорію “Б” входять умови постачання, що передбачають обов'язок продавця нести всі витрати і ризики, що можуть виникнути у зв 'язку з доставкою товару в країну призначення (“ доставлено на кордон”, “доставлено із судна”, “доставлено із пристані”, “доставлено без оплати мита”, “доставлено з оплатою мита”).

68. Характеристика інвестиційного законодавства1. Відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються цим Кодексом,законом про режим іноземного інвестування, іншими законодавчими актами та чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. У разі якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору.

69. Поняття інвестицій, їхньої особливості й оцінкаІнвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;інші цінності. Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

1. Оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, здійснюється в іноземній конвертованій валюті та у гривнях, за згодою сторін, на основі цін міжнародних ринків або ринку України. При цьому перерахунок сум в іноземній валюті у гривні провадиться за курсом, встановленим Національним банком України.

70. Класифікація інвестицій1. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України, будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; інших цінностей (майна), які відповідно до закону визнаються іноземними інвестиціями.2. Заборона або обмеження будь-яких видів іноземних інвестицій може здійснюватися виключно законом.

71. Поняття й види інвестиційної діяльності1. Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

2. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі: інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; державного інвестування, у тому числі державної підтримки реалізації інвестиційних проектів відповідно до положень цього Закону, здійснюваного органами державної влади та органами влади Автономної Республіки Крим за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів; інвестування, здійснюваного органами місцевого самоврядування; іноземного інвестування, здійснюваного іноземнимигромадянами, юридичними особами та державами; спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав. 3. Інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних

72. Поняття й ознаки інвестиційного договору Інвестиці́йний догові́р — основний правовий документ, що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності. Він є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Договір має відповідати сутності інвестування, тобто закріплювати факт вкладання коштів або інших матеріальних чи інтелектуальних цінностей в об'єкт інвестування; визначати мету та основні права та обов'язки сторін.

73Форма і зміст інвестиційного договоруЯк правило, інвестиційний договір укладається у формі єди­ного документа, підписаного сторонами і скріпленого печатка­ми. Чинне законодавство передбачає такі види письмової форми, що застосовуються при укладенні інвестиційних договорів:- повна письмова форма, яка містить комплект необхідних для укладання договору документів: підписаний сторонами інвестиціинии договір, пр розбіжностей (якщо розоіжнос- ті при укладанні договору мали місце) та ін.;- скорочена письмова форма, яка має вигляд комплекту листів, телеграм, факсограм, телефонограм та інших документів, яки ми сторони обмінювалися в процесі встановлення договірно­го зв'язку, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку, укладення даного виду договорів і зміст цих документів свідчіть про наміри сторін установити дого­вірний зв'язок та істотні умови договору;- договір приєднання - умови договору заздалегідь визначені та не підлягають коригуванню, наприклад, придбання акцій новоствореного або діючого акціонерного товариства шляхом підписки. Відповідно ДО ч. 4 ст. 179 ГК України договір при­єднання - це договір, запропонований однією стороною ін­шим можливим суб'єктам, коли ці суб'єкти в разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту;- нотаріальна форма, ягса застосовується в разі придбання не рухомого майна, а також продажу в процесі приватизації ці­лісних майнових комплексів підприємств (їхніх структур­них підрозділів), застави нерухомого майна тощо.Зміст інвестиційного договору складають умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань - як погоджені сто­ронами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.Інвестиційний договір вважається укладеним, якщо між сто­ронами в передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договору даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

74 види інвестиційних договорів У господарському законодавстві інвестиційні договори поділяють на такі групи: 1) договори про створення юридичної особи або про пайову участь у підприємстві чи неприбутковій організації; 2) договори без створення юридичної особи. Серед них виділяють договори про спільну інвестиційну діяльність та інвестиційні договори, які не пов'язані із спільною діяльністю.Залежно від кількості сторін та співвідношення прав і обов'язків кожної зі сторін інвестиційного договору розрізняють двосторонні та багатосторонні договори. У двосторонніх договорах сторони взаємно беруть на себе конкретні зобов'язання. У випадках, коли в договорі беруть участь три і більше учасники, зміст такого договору становлять взаємні права та обов'язки сторін, а сам договір вважається багатостороннім.Наступним критерієм класифікації є оплатний чи безоплатний характер інвестиційних договорів. Так, за критерієм оплатності розрізняють: 1) оплатні інвестиційні договори, які мають місце за умови, якщо інвестиції здійснюються з метою отримання прибутку, однак цей прибуток може не залежати безпосередньо від результатів дій контрагентів (як це має місце при здійсненні спільної підприємницької діяльності, коли інвестор отримує зустрічне матеріальне задоволення не безпосередньо від свого партнера, а від здійснення інвестицій); 2) безоплатні інвестиційні договори, які мають місце за умови, якщо досягається певний соціальний ефект. Наприклад, будівництво та облаштування приміщень для відпочинку працівників підприємства-інвестора.За часом виконання розрізняють: 1) інвестиційні договори з одноразовим виконанням, які передбачають їх виконання шляхом здійснення однієї дії впродовж короткого проміжку часу; 2) інвестиційні договори із тривалим виконанням, які передбачають їх виконання впродовж тривалого часу.За економічним змістом та юридичними ознаками розрізняють такі види інвестиційних договорів: 1) договори про передання майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління з метою здійснення інвестиційної діяльності; 2) договори про передання майна у користування з метою здійснення інвестицій; 3) договори про передання майнових прав; 4) договори про спільну підприємницьку діяльність; 5) договори про виробничу кооперацію; 6) договори, спрямовані на придбання майна у власність або майнових прав із метою інвестиційної діяльності; 7) договори про придбання (передачу) прав на використання інтелектуальної власності з метою інвестиційної діяльності; 8) договори на придбання майна у користування з метою інвестиційної діяльності; 9) договори про придбання (передачу) цінних паперів та інших корпоративних прав; 10) договори підряду на виконання проектно-вишукувальних, будівельних та пов'язаних із ними робіт; 11) договори концесії; 12) договори про розподіл продукції.Залежно від того, хто виступає інвестором, розрізняють: інвестиційні договори на державне інвестування; іноземне інвестування та інвестування національним суб'єктом.За матеріальним об'єктом (видом інвестиції) інвестиційні договори поділяються на: інвестиційні договори на інвестування майна, що належить інвестору на праві власності; інвестиційні договори на інвестування майнових прав; інвестиційні договори на інвестування прав інтелектуальної власності. За юридичним об'єктом або формою інвестування, якій вони відповідають, виділяють: інвестиційні договори, спрямовані на придбання у власність рухомого і нерухомого майна з метою здійснення підприємницької діяльності; інвестиційні договори, спрямовані на придбання інших майнових прав: корпоративних, прав на користування землею та природними ресурсами, права інтелектуальної власності тощо; інвестиційні договори, спрямовані на заснування юридичної особи для реалізації інвестицій із метою отримання прибутку. Залежно від ступеня ризику розрізняють: інвестиційні договори із середнім ступенем ризику; інвестиційні договори з високим ступенем ризику; інвестиційні договори авантюрні (спекулятивні) щодо купівлі акцій. За напрямом інвестиційної діяльності виділяють: 1) галузеві інвестиційні договори; 2) регіональні інвестиційні договори; 3) мегаполісні (спеціальні) інвестиційні договори (у вільній економічній зоні та зоні зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності).Загалом відносини щодо вкладення іноземних інвестицій опосередковуються за допомогою інвестиційного договору з особливим суб'єктним складом. Цей договір має такі характерні ознаки: 1) особливий суб'єктний склад: однією зі сторін договору має бути іноземний інвестор; 2) предмет договору - іноземна інвестиція, що здійснюється в будь-якій не забороненій законодавством України формі, та розмір якої фіксується в договорі; 3) об'єкт інвестування, не заборонений законодавством України щодо іноземних інвестицій; 4) мета договору - здійснення іноземної інвестиції й отримання як результату прибутку (доходу) чи досягнення соціального ефекту; 5) необхідність дотримання письмової форми (а в передбачених законодавством випадках-нотаріально посвідченої); оскільки інвестиційна діяльність є різновидом зовнішньоекономічної діяльності (ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"), то при укладенні інвестиційних договорів, які опосередковують здійснення іноземного інвестування, слід дотримуватися спеціальних вимог щодо форми та змісту договору, притаманних для зовнішньоекономічних контрактів, якщо законодавство про режим іноземного інвестування та спеціальні закони (наприклад, Закон України "Про лізинг") не передбачають іншого.

75 Форми інвестиційної діяльності Форми інвестиційної діяльності - це правові шляхи, за яки­ми інвестиції йдуть від інвестора до інвестованого та за допомо­гою яких реалізується інвестиційна діяльність¹. Інвестиційна діяльність може здійснюватися в таких формах:- створення комерційних структур і вкладення до них. Відпові­дно до чинного законодавства інвестори мають право придба- вати паї, акції та інші цінні папери, а також здійснювати вне­ски до статутного фонду суб'єктів підприємницької діяльнос­ті. Іноземні інвестори мають право часткової участі в підпри­ємствах, що створюються спільно з українськими фізичними і юридичними особами, або придбання частки в діючих підпри­ємствах; створення підприємств, які повністю належать інозе­мним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю; брати участь у приватизації майна дер­жавних підприємств, а також об'єктів незавершеного капіта­льного будівництва на території України;- надання прав на кооперативні угоди (договір про сумісну ді­яльність) у вигляді концесій, інтелектуальної власності, уго­ди про надання ліцензії у вигляді банківських кредитів, май­нових прав на землю та інші природні ресурси на компенса­ційній підставі, надання майна в оренду;- інноваційна діяльність;- створення спеціальних (вільних) економічних зон відповід­но до Закону України «Про загальні засади створення і функ­ціонування спеціальних (вільних) економічних зон»;- інвестиційна діяльність держави (державне замовлення на- виконання робіт у капітальному будівництві; створення піль­гових умов інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяль­ність у найбільш важливих для задоволення суспільних по­треб напрямках тощо).

76 Законодавство про захист від несумлінної конкуренціїНедобросовісною конкуренцією відповідно до ст. 1 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції” є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.Недобросовісна конкуренція згідно із законом може полягати у трьох групах порушень:- неправомірному використання ділової репутації суб’єкта господарювання;- створенні перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції;- неправомірних діях із комерційною таємницею.Відносини, пов’язані   з   захистом    від    недобросовісної конкуренції,  регулюються, ЗУ “Про захист економічної   конкуренції”цей   Закон   визначає   правові   засади  захисту  суб’єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції,  ЗУ  “Про Антимонопольний   комітет   У-ни” та Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України № 5 від 19 квітня 1994 року.,  “Паризькою конвенцією  про  охорону промислової власності від 20 березня 1883 року”,  міжнародними  договорами  України, згода на обов’язковість  яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства,  виданими на підставі законів чи постанов ВРУ.

Справи про порушення законодавства про економічу конкуренцію у межах компетенції розглядаються органами Комітету:- Комітетом;- постійно діючою адміністративною колегією Комітету;- тимчасовою адміністративною колегією Комітету;- державним уповноваженим Комітету;- адміністративною колегією територіального відділення Комітету.Розгляд справ про порушення законодавства про економічну конкуренцію починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.Органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про економічну конкуренцію з різних приводів.Одним із основних приводів початку розгляду справи є заяви суб’єктів господарювання, громадян, об’єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених як порушення законодавства про економічну конкуренцію;За результатами розгляду справ про порушення законодавства про економічну   конкуренцію органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:1) визнання вчинення порушення законодавства про економічну конкуренцію;

2) припинення порушення законодавства про економічну конкуренцію;3) зобов’язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;4) визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;5) примусовий поділ суб’єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;6) накладення штрафу;

7) блокування цінних паперів;8) усунення наслідків порушень законодавства про економічну конкуренцію;

77. Поняття ознаки види несумлінної конкуренціїВизначення поняття "недобросовісної конкуренції" наведено у ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", згідно з якою недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Виділяють наступні ознаки недобросовісної конкуренції: недобросовісна конкуренція, на відміну від монополістичної діяльності, може здійснюватися лише активними діями; такі дії будуть розглядатися як правопорушення, якщо вони суперечать не тільки положенням чинного законодавства, але і звичаям ділового обороту, вимогам добропорядності, розумності, справедливості; суб'єктами недобросовісної конкуренції можуть бути лише суб'єкти господарювання; метою активних дій є набуття переваг у підприємницькій діяльності; у результаті дії конкурентам можуть бути заподіяні збитки або нанесена шкода їх діловій репутації.види 1 - неправомірне використання ділової репутації підприємців;2 - створення перешкод у конкуренції;3 - незаконний збір, розголошення та використання комерційної таємниці.