80. Неправомірний збір розголошення й використання комерційної таємниці

Третім видом дій, що визнаються законодавством недобросовісною конкуренцією є незаконний збір, розголошення та використання комерційної таємниці.

Незаконний збір комерційної таємниці - це добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди підприємцю.Розголошення комерційної таємниці - є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди підприємцю.Неправомірне використання комерційної таємниці - це впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.

81. Загальні положення законодавства про рекламуЗгідно із Законом України "Про інформацію" під інформацією розуміють документовані або публічно проголошені відомості про події і явища,, що відбуваються в суспільстві, державі і навколишньому природному середовищу.Однак рекламою є не будь-яка інформація, а лише та, що має певні ознаки:• інформація про осіб і продукцію. Слід враховувати, що поняття "особа" вживається в цьому Законі для позначення фізичної особи, в тому числі суб'єкта підприємницької діяльності, юридичної особи будь-якої форми власності, представництва нерезидента в Україні, а "товар" — для позначення будь-якого предмета господарського обігу, в тому числі продукції, роботи, послуги, цінних паперів, об'єктів права інтелектуальної власності;• інформація, що розповсюджується у будь-якій формі та будь-яким способом. Реклама може розповсюджуватися в будь-якій формі — письмовій, усній, у вигляді будь-яких зображень тощо, незалежно від засобу розповсюдження (засобу, що використовується для доведення реклами до її споживача);• розповсюдження інформації здійснюється з метою сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.Виробником реклами е фізична або юридична особа, що надає рекламній інформації готову для розповсюдження форму.Відповідно до Закону розповсюджувач реклами — це особа, яка здійснює розповсюдження реклами.Розповсюджувачами реклами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, що розміщують і (або) розповсюджують рекламну інформацію шляхом надання та (або) використання майна, включаючи технічні засоби радіо-, телемовлення, каналів зв'язку, ефірного часу та іншими засобами.Важливу роль у рекламній діяльності відіграють споживачі реклами – невизначене коло осіб, на яких спрямована реклама. Отже, споживачами реклами є юридичні або фізичні особи, до яких доводиться або може бути доведена реклама, внаслідок чого можливий відповідний вплив реклами на них. Тобто ті особи, на яких спрямовано рекламне послання для спонукання здійснення ними певних дій, як правило, придбання створюваного рекламодавцем товару, що реалізується, або послуги, що надається.У ст. 2 Закону "Про рекламу" вказується, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.За змістом цієї норми, норми Закону про рекламу спрямовані на регулювання всіх відносин, що виникають у процесі виробництва, розміщення і поширення реклами на ринках товарів, робіт і послуг України, включаючи ринки цінних паперів, а також банківських, страхових та інших послуг, пов'язаних із залученням коштів споживачів. Виходячи із Закону, він застосовується як до українських фізичних і юридичних осіб, так і до іноземних юридичних осіб та іноземних громадян, що виробляють, розміщують та поширюють рекламу на території України.Закон "Про рекламу" також поширюється на використання реклами, яка повністю або частково є предметом авторського права і суміжних прав. Такий висновок може бути зроблений на підставі ст. 4 Закону, з уточненням, що використання реклами, яка повністю або частково містить об'єкти авторського права та/або суміжних прав, здійснюється відповідно до вимог законодавства України про авторське право та суміжні права.Дія Закону не поширюється на відносини, пов'язані з розповсюдженням інформації, обов'язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України (ч. 2 ст. 2 Закону).Інформація про політичних діячів — керівників держави, суспільних об'єднань, кандидатів в органи законодавчої, виконавчої і судової влади й інша політична інформація не може бути віднесена до комерційної реклами (інформації з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку), тобто до реклами в тому змісті, у якому вона визначена в Законі "Про рекламу". Тому вона не може включатися у сферу регулювання цього Закону, а потребує спеціального регулювання.

82. Законодавчі вимоги про рекламу Відповідно до ст. 7 Закону основними принципами рекламної діяльності є: законність, точність, достовірність, використання державної та інших мов відповідно до законодавства України, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами моральної, фізичної або психічної шкоди.У рекламі забороняється: - поширювати інформацію щодо продукції, виробництво або розповсюдження якої заборонено законодавством України;- вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання, за іншими обставинами або дискредитують продукцію інших осіб;- подавати відомості або закликати до дій, які можуть призвести до порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;- використовувати засоби і технології, які безпосередньо впливають на підсвідомість споживача;- наводити твердження, що дискримінують осіб, які не користуються рекламною продукцією;- використовувати або імітувати зображення Державного герба України , Державного прапора та звучання Державного гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крім випадків, передбачених законодавством;- рекламувати продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація якої вимагає наявності спеціального дозволу (ліцензії), у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії;- вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без згоди останньої;- імітувати (копіювати або наслідувати) загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються до рекламі іншої продукції, її або інше не передбачено законодавством України про авторське право і суміжні права.Одним з видів забороненої реклами, виходячи з ст. 7 Закону, є підсвідома реклама - реклама, потенційні споживачі якої навіть не усвідомлюють, що вони схильні до неї дії. Характерним прикладом є вставка у фільм реклами, яка є настільки короткою, що глядачі не вловлюють її візуально, але яка проте впливає на їх підсвідомість.Виходячи зі змісту ст. 7 Закону "Про рекламу", рекламою, що порушує вимоги законодавства, може бути визнана реклама, що порушує вимоги як щодо її змісту, так і часу, місця і способу її поширення.Закон містить обов'язок рекламодавця на вимогу виробника або розповсюджувача реклами надати документальні підтвердження достовірності інформації, необхідної для виробництва та розповсюдження реклами. Хоча це не зазначено безпосередньо в Законі, однак зрозуміло, що цього обов'язку рекламодавця відповідає право виробника реклами або її розповсюджувача вимагати подання відповідних документів.

83 Особливості рекламування деяких видів продукції  Закон “Про рекламу” регулює особливості рекламування за критерієм виду рекламованого товару. Зокрема, зазначені вимоги до реклами п'яти видів товарів:   1) лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації; 2) алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби; 3) зброї;4) послуг, пов'язаних із залученням коштів населення; 5) цінних паперів.    Заборони щодо реклами лікарських засобів стосуються як самих цих засобів, так і змісту їх реклами. Забороняється реклама лікарських засобів, які вживаються та розповсюджуються тільки за приписом (рецептом) лікаря. Забороняється реклама допінгових речовин та/або методів для їх використання у спорті.У рекламі лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації забороняється розміщення:- відомостей, які можуть справляти враження, що за умови вживання лікарського засобу чи застосування медичної техніки консультація з фахівцем не є необхідною;- відомостей про те, що лікувальний ефект від вживання лікарського засобу чи застосування медичної техніки є гарантованим   - зображень зміни людського тіла або його частин внаслідок хвороби, поранень; - тверджень, що сприяють виникненню або розвитку страху захворіти або погіршити стан свого здоров'я через невикористання лікарських засобів, медичної техніки та медичних послуг, що рекламуються  - тверджень, що сприяють можливості самостійного встановлення діагнозу для хвороб, патологічних станів людини та їх самостійного лікування з використанням медичних товарів, що рекламуються;   - посилань на лікарські засоби, медичну техніку, методи профілактики, діагностики, лікування і реабілітації як на найбільш ефективні, найбільш безпечні, виняткові щодо відсутності побічних ефектів;.

84 Загальна характеристика законодавства що регулює торгівельну діяльністьСт. 263 ГК України визначає господарсько-торговельну діяльність як таку діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжну діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.Господарсько-торговельна діяльність здійснюється як внутрішня торгівля або зовнішня торгівля залежно від ринку (внутрішнього чи зовнішнього), в межах якого здійснюється товарний обіг.Форми, в яких може здійснюватися господарсько-торговельна діяльність, встановлені ч. 3 ст. 263 ГК України, відповідно до якої виділяють: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівлю; оптову торгівлю; роздрібну торгівлю і громадське харчування; продаж і передачу в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та іншу допоміжну діяльність із забезпечення реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Зміст і порядок здійснення зазначених форм господарсько-торговельної діяльності встановлюють подальші статті гл. 30 ГК України.Залежно від форми здійснення господарсько-торговельної діяльності вона опосередковується господарськими договорами, примірний перелік яких містить ч. 4 ст. 263 ГК України. Це господарські договори поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та інші договори.

85 Поняття торгівельної діяльності та її видиГосподарський Кодекс України визначає господарську комерційну діяльність (підприємництво) як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку.Важливим видом підприємницької діяльності є господарсько-торговельна діяльність, тобто діяльність, яка здійснюється у сфері товарного обігу і спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Види торговельної діяльності.Торговельна діяльність може здійснюватися у сферах:роздрібної торгівлі;оптової торгівлі;торговельно-виробничій (громадське харчування) діяльності.

86 Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами регламен-тують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу і продаж продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги в дотриманні прав споживачів щодо якості й безпеки товару та рівня торговельного обслуговування.Правила поширюються на всіх суб'єктів господарської діяльнос-ті незалежно від форм власності, які здійснюють на території Укра-їни роздрібний продаж продовольчих товарів.

Роздрібний продаж продовольчих товарів здійснюється через спеціалізовані підприємства, у тому числі фірмові, підприємства з універсальним асортиментом продовольчих товарів, магазини "То-вари повсякденного попиту" системи споживчої кооперації, стаціо-нарну дрібнороздрібну торговельну мережу (палатки, кіоски, тор-говельні автомати), пересувну торговельну мережу (автомагазини, автопричепи, візки, лотки, бочки, цистерни тощо), склади-магазини, заклади (підприємства) громадського харчування.Суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний забезпечити стан торговельних приміщень для роздрібного продажу продовольчих товарів відповідно до вимог санітарно-гігієнічних, технологічних, протипожежних норм і правил щодо приймання, зберігання та реа-лізації харчових продуктів і продовольчої сировини, належного зберігання матеріальних цінностей, створення умов для викорис-тання реєстраторів розрахункових операцій.Торговельно-технологічне обладнання, що використовується під час роздрібного продажу продовольчих товарів, повинно забезпе-чувати збереження їх якості й товарного вигляду протягом усього терміну їх реалізації. Забороняється приймати, зберігати та прода-вати продовольчі товари, що швидко псуються, без використання холодильного обладнання.Засоби вимірювальної техніки, які використовуються під час продажу товарів, повинні бути в справному стані, мати повірочне тавро територіального органу Державного комітету України з пи-тань технічного регулювання та споживчої політики і проходити періодичну повірку в установленому порядку.

87 Правила продажу непродовольчих товарів4. Роздрібний продаж непродовольчих товарів здійснюється у торговельних підприємствах: спеціалізованих, в т.ч. фірмових, з універсальним асортиментом непродовольчих товарів, спеціалізованих відділах (секціях) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, в підприємствах споживчої кооперації "Товари повсякденного попиту", у дрібнороздрібній торговельній мережі. Парфюмерно-косметичні товари і мило туалетне продаються також в аптеках.Порядок продажу непродовольчих товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі регулюється цими та окремими правилами. Працівники суб'єкта господарювання, які здійснюють обслуговування споживачів, повинні мати спеціальну про­фесійну підготовку: знати асортимент і якісні характерис­тики товарів певної групи, ознаки дефектів виробничого ха­рактеру; правила підготовки товарів до продажу; принципи розміщення, викладки товарів і оформлення вітрин; спосо­би показу і пакування товарів; правила зберігання товарів і терміни їх реалізації; порядок таврування засобів міри та ваги; правила роботи реєстраторів розрахункових операцій і порядок розрахунку із споживачами; види торговельного обладнання, інвентарю, інструментів і правила користування ними; правила поводження з тарою; правила санітарії і гігіє­ни, а також техніки безпеки та пожежної безпеки тощо.До подання товарів у торговельний (демонстрацій­ний) зал працівники суб'єкта господарювання проводять підготовку товарів до продажу (розпакування, перевірка цілісності індивідуальної упаковки, пломб підприємства-виробника, наявності маркувальних даних і якості, чищення, прасування, перевірка наявності інструкцій з експлуатації, технічних паспортів, гарантійних талонів, комплектність ви­робів, перевірка роботи в дії тощо).У разі пошкодження (потертості) маркувального яр­лика підприємства-виробника суб'єкт господарювання пе­реносить усі маркувальні дані на дублікат товарного ярли­ка, який засвідчує підписом особа, відповідальна зприй­мання товару. Дублікат товарного ярлика прикріплюється до товару.Продаж непродовольчих товарів здійснюється мето­дом самообслуговування, з індивідуальним обслуговуван­ням, за зразками або через торговельні автомати.Суб'єкт господарювання зобов'язаний усіляко сприя­ти споживачу у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплек­тності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контроль­но-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів. Продавець зобов'язаний перевірити справність виробу, продемонструвати по змозі його роботу та ознайомити спо­живача з правилами користування.У торговельному (демонстраційному) залі мають бути виставлені наявні в суб'єкта господарювання товари або їх зразки в повному асортименті.Забороняється продаж товарів, що не мають відповідно­го маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку.Суб'єкт господарювання позначає роздрібні ціни на ярликах (цінниках) або в покажчиках цін товарів, що надхо­дять до продажу.Здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчиз­няного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхід­ну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в суп­ровідній документації, що додається до продукції, на ети­кетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступ­ній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити:♦ назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;♦ найменування нормативних документів, вимогам яких повинні

відповідати вітчизняні товари;♦ дані про основні властивості товару;♦ відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застережен­ня щодо застосування окремих товарів, якщо такі застере­ження встановлені нормативно-правовими актами;♦ дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товару;♦ дату виготовлення;♦ відомості про умови зберігання;♦ гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);♦ правила та умови ефективного і безпечного вико­ристання товару;♦ строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про мож­ливі наслідки в разі невиконання цих дій;♦ найменування та місцезнаходження виробника (вико­навця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

88 Організація роботи ресторанного господарстваРесторанне господарство є галуззю основу якої складають підприємства, що характеризуються єдністю форм організації виробництва і обслуговування споживачів і розрізняються за типами і спеціалізацією.Розвиток ресторанного господарства:o дає істотну економію суспільної праці завдяки більш раціональному використанню техніки, сировини, матеріалів;o надає робітникам і службовцям протягом робочого дня гарячу їжу, що підвищує їх працездатність, зберігає здоров'я;o дає можливість організації збалансованого раціонального харчування в дитячих і навчальних закладах.Ресторанне господарство однією з перших господарчих галузей України перейшло на ринкові відносини. Після приватизації підприємств змінилася організаційно-правова форма системи ресторанного господарства, з'явилася велика кількість приватних підприємств.Підприємства ресторанного господарства є чисто комерційними (ресторани, шашличні, вареничні, пі церії, бістро та ін.), але разом з тим розвивається і громадське харчування: їдальні при виробничих підприємствах, студентські, шкільні. З'являються комбінати, фірми, які беруть на себе завдання організації громадського харчування.Конкуренція - невід'ємна складова ринкової економіці, оскільки у відвідувачів з'являється можливість вибору. Основне завдання кожного підприємства- підвищення якості продукції та послуг, що надаються. Успішна діяльність підприємства (фірми) визначається якістю наданих послуг, які повинні:o чітко відповідати певним потребам;o задовольняти вимоги споживача;o відповідати прийнятим стандартам і технічним умовам;o відповідати чинному законодавству та іншим вимогам суспільства;o надаватися споживачу за конкурентоспроможними цінами;o забезпечувати отримання прибутку.Для досягнення поставлених цілей підприємство має враховувати всі технічні, адміністративні і людські чинники, які випивають на якість продукції та її безпеку.За ситуації, коли пропозиції перевищують попит, необхідний маркетинговий підхід до організації роботи і конкурентоспроможність послуг харчування та обслуговування, повинні забезпечуватися основні критерії конкурентоспроможності - безпека, якість, асортимент, ціна, сервісні послуги. Важливо проводити маркетингові дослідження якості послуг. Об'єкт дослідження - споживачі, їх ставлення до послуг, вимоги до якості та асортименту продукції і послуг.Результати дослідження визначають систему якості. Така система має багато сегментів. Вона включає відповідальність керівництва, закупівлю сировини і продуктів, розробку нових видів продукції, управління виробництвом, контроль, ідентифікацію послуги і продукції, попередження неправильних дій, керування процесами обслуговування, статистичні методи, безпека продукції, маркетинг, підготовка кадрів.Прийняті Закони України, покликані захистити інтереси громадян: "Про захист прав споживачів" (від 15.12. 1993 р. № 3682-ХП), "Про стандартизацію" (від 17.05.2001 р. № 2407-ПІ), "Про безпечність і якість харчових продуктів" (від 23.12.1997 р. №771), "Про підтвердження відповідності" (від 17.05.2001 р. № 2406III), Декрет КМУ "Про стандартизації і сертифікації" (від 10.05.1993 р. №46-93), Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства (Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 р. № 219). Санітарні правила для підприємств ресторанного господарства, включаючи кондитерські цехи і підприємства, які виробляють м'яке морозиво (затверджені Мінохоронздоров'я і Мінторгом СРСР 19.03.1991 р. №5777-91). Ці Закони і нормативні акти захищають права споживачів на безпечну, якісну продукцію і послуги, які повинні бути також безпечними для навколишнього середовища. Ними мають керуватися в своїй роботі і підприємства ресторанного господарства.Відповідно до Переліку продукції, яка піддягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології і сертифікації України (від 30.08.2002 р. № 498), вимагають підтвердження відповідності "Готельні послуги і послуги харчування, що надаються суб'єктам туристичної діяльності". Третя сторона (орган по сертифікації) дає письмову гарантію того, що процес, продукція або послуга відповідають встановленим вимогам.Для проведення робіт по сертифікації в ресторанному бізнесі розроблені і введені в дію такі стандарти:o ДСТУ 4281:2004 Заклади ресторанного господарства (класифікація);o ГОСТ 3390-95 "Громадське харчування. Кулінарна продукція, яка реалізується населенню";o ГОСТ 30523-97 Послуги ресторанного господарства "Загальні вимоги";o ГОСТ 30524-97 "Громадське харчування. Вимоги до обслуговуючого персоналу".При сертифікації послуг ресторанного господарства повинні перевірятися показники послуг, умови роботи виробництва, обслуговування.Підвищення ефективності ресторанного господарства ґрунтується на загальних для всієї підприємницької сфери принципах інтенсифікації виробництва- досягнення високих результатів при найменших витратах матеріальних і трудових ресурсів.

89. Правила торгівлі алкогольними напоями й тютюновими виробамиАлкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису і кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.2. Роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства.Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.4. Суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити стан приміщень для роздрібної торгівлі алкогольними напоями згідно із санітарно-технічними, санітарно-гігієнічними, технологічними, протипожежними та іншими нормами, а також можливість використання електронних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари відповідно до законодавства. Суб'єкт господарювання повинен мати торговельне приміщення (будівлю) площею не менш як 20 кв. метрів, обладнане відповідним торговельно-технологічним устаткуванням (вітрини, прилавки, пристінні гірки тощо), охоронною і протипожежною сигналізацією, з достатнім освітленням, опаленням і вентиляцією, а у випадках, передбачених законодавством, забезпечити умови для застосування реєстраторів розрахункових операцій, зберігання матеріальних цінностей.5. У документах, згідно з якими до торговельної мережі надійшли алкогольні напої, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності.6. Суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити відповідно до законодавства надання споживачам необхідної, доступної та достовірної і своєчасної інформації про товари, а також на вимогу споживачів - інформації про сертифікацію продукції, документи про її якість, безпеку та ціну.7. Зручний для населення режим роботи спеціалізованих магазинів, спеціалізованих відділів, секцій комунальної форми власності встановлюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.9. Роздрібна торгівля алкогольними напоями забороняється:у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, крім ресторанів, що розміщені на території санаторіїв;у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельнихорганізацій;у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);з торгових автоматів;з рук;у невизначених для цього місцях.10. Продаж алкогольних напоїв громадянам, які не досягли 18-річного віку, забороняється. В разі виникнення сумніву щодо віку покупця продаж алкогольних напоїв здійснюється за умови пред'явлення документа, що засвідчує його вік.

11. Не дозволяється здійснювати продаж алкогольних напоїв працівниками суб'єкта господарювання, яким не виповнилося 18 років.12. Зберігання та реалізація алкогольних напоїв, крім алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць, вироблених в Україні, дозволяється тільки за наявності марки акцизного податку на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством.Порядок запровадження марок акцизного збору регулюється законодавством.13. Пакування, маркування, транспортування, приймання, зберігання, продаж алкогольних напоїв здійснюються відповідно до вимог, передбачених законодавством та нормативними документами.14. Алкогольні напої повинні бути марковані в доступній для споживача формі згідно із законодавством про мови. 22. Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів..Забороняється під час продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці мити посуд у тазах, відрах тощо.Перед використанням посуд небхідно промивати чистою проточною водою чи за допомогою спеціальних пристроїв.Посуд для відпуску алкогольних напоїв, мірні ємкості, інший інвентар, торговельно-технологічне обладнання повинні утримуватися в чистоті відповідно до санітарних правил, затверджених в установленому порядку..27. У разі виявлення недоліків, фальсифікації алкогольних напоїв, продажу їх неналежної якості споживач має право вимагати від суб'єкта заміни на аналогічний товар належної якості;заміни на товар іншого виду, марки з відповідним перерахуванням купівельної ціни;повернення коштів;відшкодування заподіяних йому збитків та шкоди в порядку, передбаченому законодавством28.Алкогольні напої належної якості обміну та поверненню не підлягають.29. Суб'єкти господарювання (юридичні та фізичні особи), які мають право на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, та їх працівники зобов'язані дотримуватись Законів України"Про захист прав споживачів", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", цих Правил, Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. № 833 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 25, ст. 1818; 2011 р., № 51, ст. 2038), та інших нормативних документів прямо чи/та побічно регламентуючих торговельну діяльність.

90. Правила торгівлі лікарськимипрепаратами 11. Суб'єкт господарювання, який провадить діяльність з оптової торгівлі лікарськими засобами, повинен: мати приміщення, устатковання та обладнання для забезпечення належного зберігання лікарських засобів, у тому числі під час транспортування і торгівлі ними;мати достатню кількість кваліфікованих працівників, але не менше двох спеціалістів з вищою фармацевтичною освітою;забезпечувати дотримання визначених МОЗ загальних та специфічних умов зберігання лікарських засобів відповідно до їх складу, фізико-хімічних властивостей, впливу навколишнього середовища та інших факторів;забезпечити обов'язковий мінімальний асортимент лікарських засобів, що визначається МОЗ; мати план термінових дій для відкликання у разі потреби лікарських засобів з продажу;забезпечити належну схоронність лікарських засобів;зберігати протягом не менше трьох років документи, що засвідчують факт купівлі або продажу із зазначенням дати, назви, кількості та серії отриманого та поставленого лікарського засобу, інформації про покупця (постачальника) та реквізитів його ліцензії;визначити уповноважену особу; забезпечувати справність усіх засобів вимірювання шляхом проведення їх калібрування та регулярної метрологічної повірки; мати паспорт аптечного складу (бази) згідно з додатком. 12. Аптечні склади (бази) можуть розміщуватися в окремих будівлях або займати ізольоване відокремлене приміщення з окремим входом у капітальних спорудах (нежитлових будинках), які повинні відповідати вимогам будівельних, протипожежних, санітарно-протиепідемічних норм та цим Правилам. 13. Аптечні склади бази повинні мати у своєму складі: виробничі приміщення: площі (зони) для приймання і зберігання різних груп лікарських засобів та їх відпуску, допоміжних матеріалів і тари загальною площею не менш як 250 кв. метрів. Стан виробничих приміщень, їх розміри та площа повинні забезпечувати послідовність технологічного процесу (приймання, контроль якості, зберігання, відпуск лікарських засобів); службово-побутові приміщення для персоналу (кімната персоналу, вбиральня), окреме приміщення або шафу для зберігання господарського та іншого інвентарю; 14. Складські приміщення повинні бути обладнані для забезпечення відповідного зберігання лікарських засобів (шафи, стелажі, холодильники, сейфи тощо) та здійснення контролю за температурою і вологістю повітря, а також для підтримання його чистоти (припливно-витяжна вентиляція). 18. Роздрібна торгівля лікарськими засобами здійснюється через аптеки та їх структурні підрозділи, крім випадків, передбачених цими 21. Аптеки здійснюють торгівлю готовими лікарськими засобами відповідно до правил відпуску, що визначаються МОЗ, а також відпуск ліків, виготовлених аптекою за рецептом лікаря або на замовлення лікувально-профілактичного закладу. Вимоги до оформлення рецептів та замовлень лікувально-профілактичних закладів, строки їх дії та зберігання встановлюються МОЗ. 23. Суб'єкт господарювання, який провадить діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, повинен: забезпечити наявність усіх необхідних приміщень, устатковання та обладнання для належного зберігання та реалізації лікарських засобів;мати необхідну кількість персоналу, який відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим МОЗ; дотримуватися визначених МОЗ загальних та специфічних умов зберігання лікарських засобів (отруйних, наркотичних, сильнодіючих, вогненебезпечних, термолабільних та інших, лікарської рослинної сировини) відповідно до їх складу, фізико-хімічних властивостей, впливу навколишнього середовища та інших факторів; забезпечувати обов'язковий мінімальний асортимент лікарських засобів, що визначається МОЗ;мати план термінових дій для зупинення торгівлі неякісними та фальсифікованими лікарськими засобами, вилучення у разі потреби лікарських засобів з продажу та вжиття відповідних заходів щодо повернення зазначених лікарських засобів постачальнику (виробнику) або їх знищення (утилізаціїзабезпечити належну схоронність лікарських засобів; 24. Для забезпечення діяльності з роздрібної торгівлі аптека повинна:розміщуватися в окремому будинку або у вбудованому приміщенні. В житловому будинку аптека розміщується на першому поверсі, окремі приміщення аптеки, крім торговельного залу, можуть розміщуватися у цокольних та підвальних приміщеннях; мати необхідні приміщення або окремі площі (зони) для приймання і зберігання різних груп лікарських засобів; мати службово-побутові приміщення, кількість і склад яких визначається суб'єктом господарювання. Приміщення повинні відповідати вимогам будівельних, протипожежних, санітарно-протиепідемічних норм та цим Правилам.